УДК 001.4

Ігор Ребезнюк, Роман Павлюк

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

НОВІ РЕДАКЦІЇ термінологійних ДСТУ

Висвітлено та прокоментовано вживання науково-технічних термінів і словосполук у нових редакціях галузевих ДСТУ відповідно до новітніх устандартованих правил, що полегшує сприймання й розуміння вжиткового тексту, сприяє досконаленню українського наукового стилю мовлення та мислення.

Ключові слова: українська мова, термін, термінологійний ДСТУ, дія, подія, наслідок, ліс, дерево, деревина.

У Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» [1] зазначено, що одним із його завданків, щоби правильно розвивати українську мову, зміцнювати національну самобутність, зберігати національну культуру, традиції, звичаї, історійну пам’ять, – це застосовування української мови відповідно до вимог Українського правопису [2] та стандартів державної мови. Отже, усі терміни й виознаки в Державних стандартах України, насамперед термінологійних, потрібно подавати взаємоузгоджено й відповідно до законів української мови.

Однак упродовж перебування України у складі Російської імперії внутрішні закони розвивання української мови, зокрема система правил слововживання відповідно до українськомовного способу мислення, зазнали істотного руйнування через умисне втручання до структури української мови в межах політики мовонищення (лінгвоци́ду), здійснюваної надто активно саме за радянщини. Це зумовлювало неоднозначи́нність українських термінів і невпорядкованість уживання їх. Наприклад, коли обробляють матеріяли, уживають різних словосполук, серед яких: обробка матеріалів, технологія оброблення матеріалів тощо. А чому в одному випадку вживають одного слова, а в иншому – иншого? Чи правильно вжиті слова відображають суть дії обробляти? Або наприклад, невпорядко́ваність російської, а за нею й української термінології спричинила те, що термінів із трислів’я «ліс – де́рево – деревина́» (англ. «forest – tree – wood») вживають зовсім непослідовно. Терміна ліс уживають на позна́ку всіх трьох зазначених утя́мків (листяний ліс, розпилювання лісу, транспортування лісу); терміна де́рево – на позна́ку другого й третього (високе де́рево, деревообробний верстат) [3].

Чи не первого великого значинового крока було зроблено мовознавцями супроти зросійщення української мови у стандарті ДСТУ 3966 «Засади і правила розробляння стандартів на терміни і визначення понять» [4], у якому подано загальні правила слововживання і термінотворення. Відповідно до цих засад розроблено ДСТУ 1.5:2015 [5], ДСТУ 3008:2015 [6], ДСТУ 3321:2003 [7], Ст. ДА 10.003 [8]. Розвиваючи зазначені засади науково-технічна комісія з питань термінології при Держстандарті України неводнораз розглядала засоби позначання втя́мків дії (процесу), події та наслідку події [9]. Проте поданих у стандартах правил не завжди дотримуються автори инших термінологійних ДСТУ, далі поширюючи невпорядкованість уживання термінів.

Розвиваючи й поширюючи загальні правила слововживання і термінотворення, профільний підкомітет 10 «Лісове господарство і деревинообробча промисловість» ТК 19 «Науково-технічна термінологія» розробив нові редакції трьох галузевих термінологійних ДСТУ: ДСТУ 2233:2021 «Інструменти різальні. Терміни та визначення понять» [10]; ДСТУ 2249:2021 «Обробляння різанням. Терміни, визначення понять та познаки» [11]; ДСТУ 2654:2021 «Устатко́вання деревинообро́бче. Терміни та визначення понять» [12]. Ці ДСТУ за новими редакціями чинні від 2022 року.

Готуючи нові редакції ДСТУ, автори намагалися врахувати всі вимоги щодо вживання й формування наукової мови відповідно до: Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» [1], Українського правопису 2019 р. [2], чинних термінологійних стандартів [4–8], національних класифікаторів [13; 14], міжнародних класифікацій [15; 16], Лісового кодексу України [17], рекомендацій науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України [9]. Також автори зважали на засади українського слововживання і словотворення, поданих у словниках Б. Грінче́нка, словниках «Золотого десятиріччя», нови́х посібниках, словниках і наукових статтях. Загалом опрацьовано 145 джерел відо́мостей.

Мета статті – ознайомити читача з головними засадами нових редакцій зазначених термінологійних ДСТУ.

З-поміж кількох десятків засад обирання слів, формування словосполук і формулювання виознак, можна виокремити дві головні засади нових редакцій зазначених ДСТУ: виокремче позначання дії, події та наслідку події; розмежовування значин термінів трислів’я «ліс – де́рево – деревина́».

1 Виокремче позначання дії, події та наслідку події

Таке позначання збазовано на властивості української мови, яка полягає в тому, що українська мова, на відміну від російської, здатна розрізняти назви дій (процесів) і подій, а також їхніх наслідків не тільки дієсловами, а й віддієслівними іменниками [4, с. 17, п. Г. 5.1.1].

Наприклад, російським дієсловам обрабатывать і обработать відповідає один російський іменник обработка, що означає дію, подію і наслідка: (во время обработки, после обработки, качественная обработка).

Українським дієсловам обробля́ти й оброби́ти відповідає три іменники:

обробля́ння – дія (те, що що відбувалося, відбувається чи відбуватиметься),

обро́блення – подія (те, що сталося чи станеться),

обробі́ток – наслідок (те, що ми отримали чи отримаємо).

Тому правильне вживання цих іменників у словосполуках: під час обробля́ння, після обро́блення та якісний обробі́ток – робить утямко́вого текста досконалішим й українським.

Щоб українська наукова мова була цілісною, системною та логічною, на підставі ДСТУ 3966 [4] сформовано й розвинено в [3; 8; 18; 20] п’ять головних і низку застосовних правил слововживання, що їх дотримано в нових редакціях зазначених галузевих ДСТУ. Серед инших такі.

Застосовне правило щодо формування словосполук. Уживаючи віддієслівних іменників у словосполуках з иншими словами, треба звертати увагу, що означають ті слова: дію чи подію. Якщо ті слова зосереджують увагу на дії, треба до них додавати віддієслівних іменників, що означають дію; коли – на події, додавати віддієслівних іменників, що означають подію.

Стосовно до словосполук з іменників, одним із яких позначаємо дію чи подію, стандарт [4, с. 17, Г.5.1.1] рекомендує керуватися ухвалами науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України (НТК ПТ ДСТУ) [9], та працями [18, с. 86–87; 20, с. 99–102]. Зокрема, НТК ПТ ДСТУ [9] ухвалила низку слів, із якими у словосполуках правильно вживати віддієслівних іменників, що ними позначаємо дію і подію [3] (табл. 1).

Отже, словосполуки, стосовні до дії обробля́ти, треба формувати зі слів лівого стовпчика таблиці табл. 1, додаючи до них віддієслівного іменника  обробля́ння. Наприклад, маємо вживати так: період обробля́ння, правила обробля́ння, процес обробля́ння, спосіб обробля́ння, швидкість обробля́ння, технологія обробля́ння матеріялів тощо.

Таблиця 1

Сполучність деяких слів із віддієслівними іменниками, що ними позначаємо дію чи подію

(відповідно до НТК ПТ ДСТУ [9], [3; 4; 8; 18])

А в словосполуках, стосовних до події оброби́ти, треба вживати слів правого стовпчика табл. 1, додаючи до них віддієслівного іменника обро́блення, зважаючи на помітки «завжди» й «здебільшого». Наприклад, маємо вживати: акт (про) обро́блення, і[й]мовірність обро́блення, момент обро́блення, речене́ць (термін) обро́блення тощо.

Застосовне правило щодо вживання слів у назвах публікацій. У наукових публікаціях здебільшого описують засоби та способи виконування дії, тому в їхніх назвах треба вживати віддієслівних іменників, що ними позначають дію. Наприклад, назва публікації «Моделювання споруд уздовж автомобільних доріг» – ідеться про те, як моделюва́-ти (що робити?) споруди або про те, як моделюва́-ли (що робили?). Тому цілком природно від дієслова моделюва́-ти вжито віддієслівного іменника моделюва́ння, що означає дію.

Згідно з ДСТУ 3966 [4] та відповідно до поданого прикладу, у назвах наукових публікацій (стандартів, посібників, дисертацій тощо) потрібно вживати віддієслівних іменників, що ними позначають дію, а не подію чи наслідка події (табл. 2).

Таблиця 2

Приклади вживання іменників у назвах наукових публікацій

За одним із головних правил слововживання слів треба вживати так, щоб формальний зв’язок між ними було узгоджено з логічним зв’язком між утя́мками, позначуваними цими словами [4; 5, с. 11, п. 6.1.1; 8, с. 6, п. 4.1.4; 18; 20]. Наприклад, якщо в речиві потрібно передати озна́ку дійово́ї властивости активного учасника дії (призна́ченість чи здатність виконувати дію), то прикметник, що має передавати озна́ку цієї властивости, відповідно до цього правила мусить мати формального зв’язка з назвою дії і/або активного учасника дії. Цього головного правила застосовують насамперед стосовно до обирання чи творення слів, що ними позначають ознаки дійових властивостей учасників дії, їхні дієознаки й подієознаки.

Дійова́ властивість учасника дії – призна́ченість чи здатність осо́бини / речі бути учасником дії.

Ознаки дійових властивостей учасників дії треба позначати прикметниками з певними суфіксами. Напр.:

Обробля́льний (із суфіксом -льн-(ий)) – ознака призначености акт. учасн. дії;

Обро́бчий (із суфіксом -ч-(ий)) – ознака здатности акт. учасн. дії;

Обробни́й (із суфіксом -н-(ий)) – ознака призначености пас. учасн. дії;

Обробле́нний (із суфіксом -енн-(ий)) – ознака здатности пас. учасн. дії.

Окрім дійових властивостей учасник дії може мати дієознаки й подієознаки.

Дієозна́ка учасника дії – озна́ка перебування в дії її учасника, що її позначають дієприкметником. Наприклад, що його якраз обробляють – обробля́ний (від дії обробля́ння).

Подієозна́ка – озна́ка перебуття в події учасника дії.

Наприклад, що його вже обробили –  обро́блений (від події обро́блення).

Неправильно вживати за російським взірцем одного слова на познаку дієознаки, призначености та здатности, наприклад, подібно до російського слова обраба́тываемый українського обро́блюваний. Відповідно до первого головного правила треба вживати різних слів (прикметників і дієприкметників) на познаку дієознаки, призначености та здатности [3, 4, 8, 18, 20, 21].

Отже, треба вживати:

Обробля́ний – дієознака;

Обро́блений – подієознака;

Обробни́й – призначеність пас. учасн. дії;

Обробле́нний – здатність пас. учасн. дії.

2 Розмежовування значин термінів трислів’я: ліс – дерево – деревина

Якщо стверджувати, що сік вичавлюють не з яблук, а з яблунь на яблуневичавлювальних пристроях чи із саду на садовичавлювальному устаткованню, то можна було б подумати, що автори такої стве́рдини несповна розуму. Бо для всіх – природно, що заготовляємо в саду яблука, транспортуємо їх і потім вичавлюємо з них сік. У лісовому кодексі України [17] зазначено, що в лісі заготовляють різні види деревини (а не дерева чи ліс): ділову, дров’яну, стовбурову, пенькову тощо. Про деревину́ як тверду тканину, що становить основну масу деревни́х або кущових рослин, подано в СУМі-11 [22, т. 2, с. 245]. Тоді чому ми, заготовляючи в лісі й транспортуючи з нього деревину́, на етапі переробляння її вживаємо назви галузей, технологій, устатковання, які не означають, що вони стосуються до переробляння деревини: деревообробка, деревообробний верстат, кафедра лісопиляння, лісопильний цех тощо. Чи ці терміни не подібні до таких: яблуневичавка, яблуневичавлювальне устатковання, кафедра садовичавлювання, садовичавлювальний цех? Але ж уживання таких термінів щодо вичавлювання соку не має логічного змісту.

Тому постає запита́нок, як і коли в науково-технічній мові вживати термінів із трислів’я «ліс – де́рево – деревина́», а також які мають бути похідники від них та словосполуки.

Є три втямки (поняття): 1) велика кількість дерев, які ростуть на великій площі землі, що її позначають словом ліс; 2) багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, яку називають словом дерево; 3) тверда тканина дерева, що її називають деревина́. Свого часу Б. Антоненко-Давидович [3] зробив перві кроки до впорядко́ваности цих термінів, рекомендуючи розмежовувати втя́мки ліс – де́рево. Він писав, що слово ліс має українською мовою одну значину́: «сукупність дерев, що ростуть на певній території землі («Кругом яру зеленіє старий ліс» – І. Нечуй-Левицький). Одержувати щодня ліс та ще, до того ж, не гектарами, а кубометрами – неможлива річ». А дерево – дві значини́: «рослина («На похиле де́рево й кози скачуть». – Прислів’я) й сировину, що добувають із цієї рослини на різні господарські потреби («Я покажу, де є хороше де́рево на хату». – Леся Українка; «Нам треба ще багато будівельного де́рева». – Із живих уст)».

Щоб уникнути неоднозначинности й невпорядкованости українських науково-технічних термінів із трислів’я «ліс-де́рево-деревина́» та їхніх похідників, потрібно розмежувати значи́ни кожного терміна. Насамперед, уживання слова де́рево як сировини треба визнати ненауковим, а вважати його народним розмовним стилем. А зазначені терміни трислів’я «ліс – де́рево – деревина́» розмежувати так: 1) ліс – множина живих чи всохлих, укорінених дерев, розташованих на великій ділянці землі; 2) де́рево – жива чи всохла, укорінена чи спиляна рослина з гілками; 3) деревина́ – тверда тканина дерева (окрім кори) – сировина для механічного переробляння та обробляння. Тоді зазначені раніше словосполуки потрібно подавати так: не транспортування лісу, а транспортування деревини (можна й де́рева, якщо транспортують ви́корчувану, спиляну чи зрубану рослину з гілками); не розпилювання лісу, а розпилювання деревини; не деревообробний верстат, а деревинообробчий верстат; не деревообробка, а обробля́ння деревини (деревинообробля́ння); не кафедра лісопиляння, а кате́дра пиляння деревини (деревинопиля́ння); не лісопильний цех, а деревинопильчий цех.

Відповідно до зазначених правил слововживання й словотворення уточнено низку термінів та виознак, приклади деяких із яких подано в табл. 3 і табл. 4.

Таблиця 3

Приклади встандартованих термінів за ДСТУ 2233:2021

Таблиця 4

Приклади устандартованих термінів за ДСТУ 2654:2021

У всіх трьох ДСТУ подано додатки з назвами дій, подій і наслідків подій, стосовних відповідно до обробляння різанням, різальних інструментів та ознак призначености деревинообро́бчого устатко́вання.

Усі наукові й нормативні засади слововживання і словотворення, що їх застосовано в нових редакціях ДСТУ, розлого викладено в навчальному посібнику «Українське наукове слововживання» [3]. Ці засади становлять основу для згармонізованого вдосконалювання української наукової мови.

Висновок. За наявности національного стандарту, де опубліковано правила слововживання і словотворення, їх у повному обсягу не застосовують у готуванні инших Державних стандартів України, насамперед термінологійних.

Сподіваємось, що ця стаття та оприлюднені зазначені галузеві ДСТУ підштовхнуть авторів ДСТУ і наукових публікацій в ужитковій (науковій, технічній, діловій тощо) царині та їхніх редакторів опрацьовувати вимоги Національних стандартів України й напрацьовувати українськомовний спосіб мислення.

1. Про забезпечення функціонування української мови як державної : Закон України від 25.04.2019 р. № 2704-VIII. Голос України. 2019. 16 трав. (№ 70 (7096)). С. 16–23. 2. Український правопис / НАН України. Київ : Наук. думка, 2020. 392 с. 3. Ребезнюк Ігор. Українське наукове слововживання : навч. посіб. Львів : Сполом, 2022. 400 с. 4. ДСТУ 3966-2009. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. [Чинний від 2010-07-01]. Вид. офіц. Київ : Держстандарт України, 2010. 32 с. 5. ДСТУ 1.5:2015. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів. [Чинний від 2017-02-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 61 с. (Національна стандартизація). 6. ДСТУ 3008:2015. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання. [Чинний від 2017-07-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 26 с. (Інформація та документація). 7. ДСТУ 3321:2003. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. [Чинний від 2004-10-01]. Вид. офіц. Київ : Держстандарт України, 2003. 41 с. 8. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Ч. 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. [Чинний від 2011-07-01]. Київ : НАКККіМ України, 2011. 91 с. Доступ : https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital (дата звернення 27.12.2023). 9. Ухвали науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України / Проблеми української термінології : зб. наук. праць учасн. 8-ї Міжнар. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2004». Львів : Ліга-Прес, 2004. С. 209–222. Доступ : http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Komisija/TK_Komisija.htm#Sect3(21) (дата звернення 14.04.2024). 10. ДСТУ 2233:2021. Інструменти різальні. Терміни та визначення понять. [Чинний від 2022-09-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2022. 36 с. 11. ДСТУ 2249:2021. Обробляння різанням. Терміни, визначення понять та познаки. [Чинний від 2022-09-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2022. 59 с. 12. ДСТУ 2654:2021. Устатко́вання деревинообро́бче. Терміни та визначення понять. [Чинний від 2022-07-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2022. 19 с. 13. ДК 003:2010. Національний класифікатор України. Класифікатор професій : [електронний ресурс]. На заміну ДК 003:95. Затверджено та надано чинності Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327. Із змінами, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.03.2016 № 394. Доступ : http://dk003.com/?code=35, вільний. Загол. з екрану. Мова : укр. Перевірено : 19.07.2017 (дата звернення 17.12.2023). 14. НК 004:2020. Український класифікатор нормативних документів. [Чинний від 2020-05-15]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2020. 191 с. 15. Міжнародна класифікація зображальних елементів знаків. Київ : Державне патентне відоство України, 1997. 16. Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніццька класифікація). Київ : Державне патентне відомство України, 1997. 17. Лісовий кодекс України : Постанова Верховної Ради України від 21.01.94 № 3853-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994, № 17, ст. 99. Доступ : http://ecology.ks.ua/proeco/leg1_06.htm (дата звернення 14.12.2023). 18. Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник з видавничо-поліграфічної та пакувальної справи : наук.-практ. вид. / П. М. Таланчук та ін. Київ–Львів : Ун-т «Україна», 2006. 664 с. Доступ : https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital (дата звернення 18.09.2023). 19. Українська ділова і фахова мова : практ. посіб. на щодень / за ред. М. Д. Гінзбурга. 2-ге вид., випр. і доп. Київ : Фірма «ІНКОС», Центр навчальної літератури, 2007. 672 с. 20. Зубков М. Норми й культура української мови. 4-й-вид., доп. і змін. Харків : ВД «Школа», 2023. 554 с. 21. Моргунюк В., Зубков М., Ребезнюк І. Редагування втямко́вих текстів відповідно до ДСТУ 3966 та українськомовного способу мислення.  Проблеми української термінології : зб. наук. праць. учасн. XVI Міжнар. наук. конф. СловоСвіт2020, (1–3 жовт. 2020 р., м. Львів). Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2020. С. 83‒96. 22. Словник української мови, тт. 1–11, Київ : Наук. думка, 1970–1980. Доступ: http://sum.in.ua (дата звернення 01.03.2024).