УДК 811.161.2 004:004.5 004.6

Данило Крохмальний

Львівський національний університет імені Івана Франка

НОВА АКТУАЛЬНА ТЕРМІНОСИСТЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ – ЦИФРОВА ДЕРЖАВА

Терміносистема цифрової держави з’явилася в Україні в перші десятиліття ХХІ ст. й пов’язана з оцифровуванням усіх послуг, які надають громадянам України для полегшення ведення документації в усіх царинах життя. Трансформаційні процеси в електронному документознавстві визначають інтенсивність процесу термінологічних пошуків, що осягнули кілька науково-технічних і гуманітарних галузей, окреслити які здійснено спробу в цій статті.

Ключові слова: українська мова, цифрова держава, портал «Дія», джерела терміносистеми, українська мова.

Суть проблеми. Цифрова держава – інформаційні й комунікаційні технології (ІКТ), які запровадило Міністерство цифрової трансформації України, щоб забезпечити ефективне надання послуг громадянам держави, зробити їхнє спілкування з державою зручним, прозорим і людяним. Звідси з’явилася абревіатура «Дія», яку розшифровують «держава і я». Із цією програмою пересічний громадянин стикнувся 2019 року під час пандемії, оскільки в цьому додаткові, прив’язаному до особистого смартфона, містилася інформації про вакцинацію проти ковіду. Це був своєрідний документ в електронному вигляді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасне суспільство характеризує надзвичайно високий рівень розвитку науки, її вплив на технологічність різних галузей виробництва. Щоб втілити ідею держави в смартфоні, того ж 2019 року створили Міністерство цифрової трансформації на чолі з Михайлом Федоровим. Мета міністерства – цифровізувати 100% державних послуг, щоб «побудувати найзручнішу країну в світі». Цифрова держава передбачає застосування сучасних цифрових технологій, таких як інтернет, хмарні обчислення, великі дані (Big Data), штучний інтелект (ШІ), інтернет речі (IoT), блокчейн тощо задля підвищення доступности державних послуг для громадян, і зниження бюрократичної навантаги для країни. Станом на 26 квітня 2024 року на офіційному інтернетпорталі Міністерства цифрової трансформації України подано 94 проєкти, які осягнули різні галузі знань: економіку, юриспруденцію, медицину, освіту…

Нині також чимало державних послуг пропонують перевести в електронне документування, яке невід’ємне від комп’ютерних технологій, теорії керування, менеджменту, інформатики та інших застосовних наук, що вможливить розв’язувати теоретичні й застосовні завдання, пов’язані з усіма царинами нашого життя – виробництвом, споживанням, навчанням, побутом, наукою і технікою.

Мета статті – висвітлити напрямки формування сучасної терміносистеми цифрової держави, посилаючись на джерела її творення та функціювання.

Виклад основного матеріалу. Усі послуги порталу «Дія» перелічено на сайті https://diia.gov.ua/ services. Це зокрема відкриття/закриття ФОП, реєстри територійних громад, бронювання працівників, витяги про місце мешкання, народження, укладання шлюбу (його розривання), смерть, усілякі дозволи на виконання певних робіт, реєстр військовозобов’язаних, приймання декларацій, заяв, реєстрування допомог, записування на прийоми, іспити, надавання консультацій, видавання дозволів про земельну ділянку, різних ґрантів, довідок, кредитів і ліцензії тощо. Через Дію можна підтвердити ID-картку, закордонний паспорт, довідку ВПО, свідоцтво про народження дитини, водійську посвідку й техпаспорт тощо.

Цифровізація держави пов’язана з появою значної кількости нових термінів. Серед них: блокчейн, вебдоступність, мінцифри, цифровізація, кібератака, кібербезпека, кіберзброя, кіберскладник, єдиний портал, інформаційні системи, хмарні обчислення, цифрова держава, цифрова трансформація, диджиталізація державних послуг, сплата електронного збору, онлайн реєстрування прав, єдиний державний реєстр, вимога нотарійного посвідчування підпису, запровадження електронних форм документів, зафіксовування публічно доступних даних, підсистема електронних послуг «Внутрішньо переміщені особи», підсистема електронних послуг «Соціальні послуги» тощо. Мовна система сучасности стає інформативніше насиченою, здатною забезпечувати найскладніші системи передавання й опрацьовування інформації, чому сприяє значне розширення словника спеціальної лексики. За спостереженнями дослідників, зростання кількости термінів різних наук випереджає збільшення обсягу загальновживаної лексики. Тому тепер термінологічних одиниць нараховуємо більше, ніж слів загального вжитку.

На перше місце виходить фахова й документознавча комунікація. Сам термін ‘комунікація’ має досить широку кількість значень. По-перше, комунікація – це шлях сполучення (напр., повітряні чи водні комунікації), по-друге, це форма зв’язку (напр., радіо, телеграф тощо), по-третє, це процес повідомлювання інформації за допомогою технічних засобів – засобів масового комунікування (друк, радіо, кінематограф, телевізія тощо), нарешті, по-четверте, комунікація виражає акт спілкування, зв’язок між двома або більше індивідами, повідомлювання інформації однією особою іншій. У царині державної цифровізації – це спілкування в соціальному полі через документ. А оскільки електронний документ – це інформація документаційного типу, представлена в електронній формі й призначена для зчитування та опрацьовування за допомогою комп’ютерних та інформаційних систем.

Документознавство називають меганаукою для всіх наук документально-комунікативного циклу. Наукові концепції термінів документознавства представлено в працях В. Бездрапко, С. Кулещова, Г. Швецової-Водки, Ю. Палехи, М. Слободяника, І. Антоненка, О. Тур, М. Сташко (Комової) та ін. Так, М. Комова зазначає, що «сучасна українська документознавча термінологія сформована як цілісна система ієрархічно організованих мовних одиниць, що забезпечує номінативними засобами поняттєву базу науки і техніки. Вона сформована переважно на українській власній лексичній основі» [5]. У посібнику висвітлено основні етапи розвитку документознавчої термінології, описано притаманні їй лексико-семантичні процеси та словотвірну структуру найпоширеніших груп термінів.

У монографії О. Тур «Документознавча термінологія: проблеми уніфікації та стандартизації» йдеться про уніфікацію та стандартизацію термінології в царині документально-комунікаційної діяльности суспільства, з’ясовано етапи становлення такої уніфікації, принципи, способи, функційне значення документознавчої термінології. Авторка торкнулася питання впровадження міжнародних та європейських стандартів, щоб зблихити національно правову систему із законодавством Європейського Союзу, а також і гармонізацію термінології нормативно-технічних документів. На мовні особливості термінологічних стандартів звернули увагу С. Харченко та С. Литвинська [12].

Від 1990-х років з’явилося чимало наукових праць: дисертацій, підручників, посібників, статей з різних царин нашого життя, що стали невід’ємною частиною цифрової держави. Передовсім сюди ввійшли поняття та терміни державного керування, які досліджувала й описувала Н. Коцюба  [7,c. 194–226]. Як зазначила авторка в праці, «кульмінаційним періодом у розвитку УТДУ є 90-і роки ХХ ст. – початок ХХІ ст., що пов’язано з таким вагомим позамовним чинником, як здобуття Україною політичної незалежності і, відповідно, з посиленням уваги до проблем державного управління та виокремленням державного управління як науки» [6]. Науковиця відзначила, що термінологічну номінацію базовано на словотвірній системі національної літературної мови, а також на інтернаціональному арсеналі словотворчих засобів. Однак вона вказує і на те, що серед науковців нема одностайности щодо вживання терміна ‘державне керування’. Взаємозв’язок державного керування з іншими видами соціального керування, а також з іншими науками, такими, як адміністративне право, політологія, економіка, соціологія тощо зумовили наявність у терміносистемі державного керування значної кількости термінів з інших наук, що створює труднощі в диференціюванні термінів саме державного керування. В іншій праці вирізнено такі лексико-семантичні групи: 1) процеси (приватизація, модернізація, тестування, централізація); 2) явища (бюрократизм, гласність); 3) властивості (колеґіальний, суб’єктивізм, толерантний); 4) стани (недоторканість); 5) найменування посад (міський голова, міністр); 6) найменування державних органів (Міністерство фінансів України, Верховна Рада України); 7) методи та способи (системний аналіз, системний підхід); 8) теорії (теорія мотивації, теорія сподівань) [6].

Т. Жила писала про адміністративно-територіальну лексику української мови. Її увагу привернули назви населених пунктів, вулиць (провулків, майданів, бульварів, майданів тощо). В основу оцифровування інформації покладено інформатику, автоматизацію процесів за допомогою обчислювальної техніки [3].

Логіко-компонентний аналіз термінології застосовної (комп’ютерної) лінгвістики здійснила у своїй дисертації С. Дерба, звернувши увагу на генезис та принципи систематизації термінів цих груп в українській мові. Заслугою дисертантки став успеціалізований словник українських термінів із застосовної (комп’ютерної) лінгвістики. Актуальність провадженого дослідження полягає в його зорієнтованости на ті мовознавчі концепції, які конструктивно, на рівні теорійного моделювання, відображають взаємозв’язки різного характеру між мовою та мисленням. Логіку такого підходу зумовлено тим, що праці з лінгвістичного аналізу галузевих термінологій здебільшого зорієнтовано на внутрішньомовний опис термінів. Українська термінологія з застосовної (комп’ютерної) лінгвістики широко представлена у спеціальних текстах і є основним засобом (каналом) наукової комунікації в цій відносно новій комплексній предметній галузі. У третьому розділі дисертації детально проаналізовано спеціальний словник українських термінів із застосовної (комп’ютерної) лінгвістики, чітко окреслено лексикографічні засади та принципи конструювання термінів [1].

А. Ніколаєва захистила дисертацію «Структурно-семантична характеристика термінології програмування комп’ютерних мереж та захисту інформації» [11], а темою Л. Філюк стали «Динамічні процеси у формуванні української терміносистеми інформатики (словотвірний аспект)» [13], а І. Щур у своїй науковій праці описала українськомовний комп’ютерний сленґ, його формування та функціювання [17]. Зокрема, у праці Ірини Щур досліджено лексику комп’ютерного сленгу, щоб з’ясувати способи її формування. За свідченням науковиці, «Однією із причин виникнення такої «мови» вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. Врешті-решт комп’ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які в сухій та лаконічній реальній мережі відтворити майже неможливо. Комп’ютерний жаргон – це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої літературної мови. Проте, хай як би прагнули носії жаргону до самобутньої яскравості мовлення та відмінності його від нормалізованої української мови, все ж нововведення відбуваються всередині системи мови й будуються за законами української мови» [17]. Окрему увагу авторка приділила англізмам як невід’ємним складникам комп’ютерної лексики [16].

Не обходиться цифрова держава й без правознавства, насамперед із такими його галузями як конституційне, цивільне, адміністративне, трудове, підприємницьке право. Хотілося б відштовхнутися від дисертації Маріани Любченко: «Юридична термінологія: поняття, особливості, види» [9]. Авторка класифікує всі юридичні терміни на загальновживані, спеціально-юридичні та спеціально-технічні. Така класифікація важлива для впорядкування окремих терміноодиниць, що є потрібною умовою впорядкування всієї правової інформації для її дальшої автоматизації. Говорячи про загальновживану групу термінів, авторка зазначає, що юридична мова оперує не тільки термінами, але й звичайними словами, які не належать до юридичних термінів [9, c. 62–63]. Виявила дослідниця і деякі типові недоліки базових законодавчих актів України впорядкованість та чіткість термінології нормативно-правових актів має сприяти доступності норм права.

Про мову права та юридичну термінологію написали підручники й посібники Н. Артикуца, Л. Наумовська, Г. Онуфрієнко, Н. Руколянська, Л. Чулінда та інші. Окремо досліджували мову конституційного й галузевого права такі науковці: терміносистема конституційного права була в полі зору Є. Луня, цивільного – Р. Монастирської, сімейного права – Г. Ус, фінансового – О. Шпильківської, бюджетного – Т. Познякової, судового – А. Селіванова, митного – В. Дейнеки тощо.

На перехресті лінгвістики та юриспруденції з’явилися нові напрями «Юридична лінгвістика» (Ю. Прадід) і «Правнича лінгвістика» (Г. Проценко, О. Прохоренко, Л. Шестопалова).

Із поняттям цифрової держави перегукується дисертація «Право на правову допомогу: поняття, особливості, гарантії» Ісакової В., захищеної 2013 р. У праці надано загальнотеоретичну характеристику права на правову допомогу. Наголошено, що фундаментальними соціальними благами, які лежать в основі права на правову допомогу, є правова інформація і захист прав та законних інтересів особи, розглянуто систему гарантій права на правову допомогу, що містить загальновизнані принципи права, а також внутрішньодержавні й міжнародно-правові гарантії [4].

Терміни цифрової держави чи дотичних до неї містять лексикографічні праці перелічених наукових напрямів. За часи незалежности вийшло понад 300 таких довідкових джерел. Деякі з них це двомовні або тримовні праці з російськомовною та англійськомовною частинами. Зупинімося лише на словниках тлумачного типу українських авторів. Їх уже є понад 100. Так, у Києві 2000 року вийшов короткий тлумачний словник з інформатики та обчислювальної техніки, який уклали В. Гондол, А. Дерев’янко, В. Матвєєв, Ю. Прохор, де дано коротке тлумачення найчастіше вживаних термінів. Терміни й поняття словника, умовно можна поділити на такі, що активно функціюють у лексиконі фахівців галузі, користувачів, і терміни-новотвори, які виникли протягом останніх років.

Привертає увагу також праця В. Єсіна «Стислий словник термінів з безпеки інформаційних систем, технологій, кібербезпеки» [2].

Останнім часом з’явилося чимало глосаріїв, тобто збірників слів (термінів) що потребують пояснень. Серед них такі напрями, як системи штучного інтелекту, програмних засобів ІС, комп’ютерознавства, нанотехнологій тощо. Словники-довідники термінів і понять із документознавства видала Г. Швецова-Водка [15].

Усе це переконливо свідчить, що цифрова держава як наукова й технічна галузь перебуває в стадії свого становлення та вдосконалення.

Висновки. Сучасний розвиток наукового пізнавання позначено інтеґрацією наук, що позначено появою нових наукових галузей у ХХ – перших десятиліттях ХХІ ст. Однією з них стала цифрова держава, яка останнім часом чітко окреслила свої межі й далі випрацьовує та досконалить свою терміносистему. Уважаємо, що застосунок «Дія» не лише замінить ділову бюрократизацію, а й дасть змогу розв’язувати проблеми швидко й на місці. Електронні документи в «Дії» стали справжньою цифровою революцією та потужним кроком на шляху до режиму paperless.

1. Дерба С. Українська термінологія в галузі прикладної (комп’ютерної) лінгвістики (логіко-лінгвіситчний аналіз) : дис. канд. філол. наук 10.02.01 / Київ. Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Київ, 2007. 2. Єсін В. І. Стислий словник основних термінів з безпеки інформаційних систем, технологій, кібербезпеки / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна ; укл. В. І. Єсін, С. Г. Рассомахін. Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2018. 63 с. 3. Жила Т. І. Адміністративно-територіальна лексика української мови. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. Ін-тут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Київ, 2006. 4. Ісакова, В. М. Право на правову допомогу : поняття, особливості, гарантії : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. М. Ісакова. Харків, 2013. 19 с. 5. Комова М. В. Документознавча термінологія. : навч. посіб. Львів : Львівська політехніка, 2003. 168 с. 6. Коцюба Н. Терміни і номени на позначення понять державного управління // Українська термінологія і сучасність. Зб. наук. пр. Вип. 5. / Відп. ред. Л. О. Симоненко. Київ : КНЕУ, 2003. С. 105–107. 7. Коцюба Н. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток) : дис ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Коцюба Надія Йосипівна ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2004. 278 с. С.194–226. 8. Луньо П. Є. Термінологія конституційного права України : історія становлення та системна організація : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.01 / Луньо Петро Євгенович ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2014. 20 с. 9. Любченко М. І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види : монографія / М. І. Любченко. Харків : ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ПРАВА ЛЮДИНИ», 2015. 280 с. 10. Монастирська Р. І. Термінологія цивільного законодавства в системному і семасіологічному аспектах (на матеріалі Цивільного кодексу України) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Монастирська Р. І.; Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. Дніпро, 2012. 20 с. 11. Ніколаєва А. Структурно-семантична характеристика термінології програмування комп’ютерних мереж та захисту інформації. Харків. нац. ун-т ім. В. Каразіна. Харків, 2002. 12. Тур О. Документознавча термінологія : проблеми уніфікації та стандартизації, Кременчук, 2018. 13. Філюк Л. Динамічні процеси у формуванні української терміносистеми інформатики (словотвірний аспект), Одеський нац. ун-т ім. І. Мечникова, Одеса, 2007. 14. Харченко С. В. Мовні особливості термінологічних стандартів / С. В. Харченко, С. В. Литвинська // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук. праць / За ред. В. В. Бездрабко. Київ : Четверта хвиля, 2011. Вип. 5. С. 44–50. 15. Швецова-Водка, Г. М. Документознавство: словник-довідник термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. 2-е вид. Київ: Знання, 2012. 320 c. 16. Щур І. І. Запозичення з англійської мови як складова лексики комп’ютерного сленгу // Мовні і концептуальні картини світу : Зб. наук. праць. Вип. 12. Ч. 2. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 384–388. 17. Щур І. І. Українськомовний комп’ютерний сленг : формування і функціонування : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2006.