УДК 811.161.2’276’734’:62

Людмила Сидоренко

Черкаський державний технологічний університет

Девербативи з узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу в «Словнику економічної термінології» Г. Кривченка та В. Ігнатовича

У пропонованій статті досліджено девербативи з узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу, зафіксовані в репринтному виданку «Словника економічної термінології» Г. Кривченка та В. Ігнатовича (1930 р.). Це аналізування дасть змогу зіставити лексичні одиниці зазначені семантикою початку ХХ ст. із сучасними девербативами для дальшого впорядкування термінологійного апарату економічної термінології.

Ключові слова: українська мова, економічна термінологія, девербативи, термінологійний апарат, словотворчі засоби, нормалізація.

Зважаючи на становлення України як незалежної держави, суспільно-політичні події в країні, перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової, стратеґію інтеґрації України до ЄС, російську збройну аґресію проти України та спричинену цим динаміку функціювання української мови в різних галузях, зокрема й у науці, українські лінгвісти великої значини надають досліджуванню, розбудові та впорядкуванню термінологійного апарату. Для підтвердження принципу наступности в цій діяльности варто заналізувати термінологійний інструментарій у синхронному аспекті. Вагомим емпіричним матеріалом для цього вважаємо лексикографійні праці початку ХХ ст. («золоте десятиріччя»). З огляду на те, що економічна термінологія є однією з термінологій, яка інтенсивно розвивається та має широке поле суспільного функціювання, є нагальна потреба дослідити окрему групу лексем зі «Словника економічної термінології», Г. Кривченка, В. Ігнатовича, виданого 1930 року. Досліджуваний словник уможливить виявлення співвіднесености моделей термінотворення та продуктивних афіксів 20–30 рр. із сучасними для визначення виражальних засобів, властивих структурі української мови, і відродження їх.

Мета дослідження: проаналізувати девербативи з узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу, зафіксовані в «Словнику економічної термінології» Г. Кривченка та В. Ігнатовича.

Щоб зреалізувати поставлену мету, дібрано лексеми із зазначеного словника з продуктивними словотвірними моделями та продуктивними суфіксами на познаку узагальненої семантики опредметненої дії або процесу. Науковий розгляд термінолексикону пам’яток української лексикографії завжди є начасним і спричиняє зацікавленість.

Як зауважує І. Кочан, сучасне українське термінознавство проходить третій етап (від 2015 року до тепер) свого відродження і становлення, який зазнав і зазнає впливу важливих подій у житті суспільства [4, с. 56], тому науковці, досліджуючи український термінолексикон, звертають увагу на:

-  відродження національних категорій;

-  відновлення, унормування й кодифікування термінів;

-  відновлення питомих рис, що є потужним чинником формування та утвердження фахової національної мови;

-  очищення термінолексикону від невластивих йому елементів [4, c. 68].

Ці та інші питання є об’єктом наукових розвідок Л. Боярової, М. Вакуленка, Г. Вознюка, М. Гінзбурга, К. Городенської, В. Моргунюка, Г. Наконечної, З. Куньч, Л. Симоненко, Л. Туровської та інших українських мовознавців.

Економічна термінологія посідає вагоме місце в науковій термінології. Нині українська економічна термінологія, долучаючись до світових інтеґраційних процесів, пов’язаних зі стрімким розвитком економіки, зазнає найбільше термінологійних впливів, запозичуючи не лише терміноодиниці, а й чужомовні словотворчі засоби. Тому тепер спостерігаємо поглиблене вивчання економічної термінології. Пам’ятаючи, що походження, особливий спосіб творення, чіткі семантичні межі й системні зв’язки з іншими елементами терміносистеми, на думку Селіванової, є важливими ознаками економічного терміна [5, с. 666], уважаємо, що доречно об’єктом дослідження вибрати девербативи з узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу, зафіксовані у «Словнику економічних термінів», оскільки останнім часом спостерігаємо в наукових текстах заміну скалькованих зазначених девербативів національними дериватами (напр., вкладка – вкладок, вкладень; обдувка – обдування, упаковка – пакування тощо) та рекомендацію уникати вживання девербативів на -ння, -ття, якщо вони позначають «дію чи подію» [5]. Питання нормативности вживання девербативів на познаку дії та процесових понять є об’єктом вивчання та дискусій сучасних українських науковців (М. Вакуленко, М. Гінзбург, М. Зубков, В. Моргунюк, Н. Непийвода, В. Пілецький, О. Пчелінцева).

Серед словників (проєктів), виданих упродовж «золотого десятиліття» (20–30рр. ХХ ст.) «Словнику економічної термінології» належить особливе місце, оскільки він «став одним із підсумків діяльности економічної секції соціально-економічного відділу Інституту Української Наукової Мови ВУАН, утвореної у квітні 1924 року» [3, с. ІV]. Г. Кривченко й П. Ігнатович як прихильники Харківської школи нормалізації мови дотримувалися думки, що національну термінологію треба утворювати власними (українськими) словотворчими ресурсами. В. Бріцин і П. Гриценко в передмові до репринтного виданку завважили, що автори словника «поєднанням знання економіки й тонкого відчуття українського слова зуміли створити ґрунтовний словник термінологійної лексикографії, який … продовжує дивувати повнотою матеріалу й виваженістю багатьох практичних мовознавчих рішень» [3, с. VI].

Укладачі словника в Передмові наголошують, що лексичний матеріал, представлений у словнику, умовно можна поділити на такі групи:

▪  термінологійні слова та словосполуки, які мають «економічний характер»;

▪  інші галузеві терміни без яких «не може обійтися економіст»;

▪  загальновживані слова – «звичайні складники економічної термінології» [3, Передмова].

Девербативи заналізованого словника:

-  називають конкретну дію: виготовлення, вироблювання, вироблення, виробляння; розпорошування, розпорошення; розкладання; розношування, рознесення, роззначування, розписування, розписання, розподіляння, розподілення, розроблювання, розроблення, прохарчування, процвітання, оподатковування [8];

- позначають поняття, пов’язані з дією, чи предмет: виріб, процвіт, продукція, самовизначення, убезпечення, розподіл, залісіння, заощадження, розкладка, відкриття (початок рахунку балянсів) [8];

-  не позначають дію: виробництво (підприємство), розклад, сполучення, залюднення (заселеність), збезлюднення [8].

На познаку однотипних понять здебільшого вживають однотипні словотворчі засоби. В економічній термінології для утворення субстантивів із узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу вжито форми з суфіксами -нн(я), -тт(я): перекуплення, кредитування, визначання, самовбезпечення, роз’єднання [8]. М. Вакуленко зазначає, що притаманне дієсловам видове протиставлення в утворених від них іменниках зникає, під час утворювання такого іменника вид дієслова трансформується в якість дії [1, с. 248]. Семантичним стрижнем лексичних значин іменників на ‑нн(я), -тт(я) процесуальної семантики є лексична значина мотивувальника, що сприяє, пояснюючи їх, використовувати формулу «дія зі значиною дієслова». Ці девербативи поєднують у собі певні семантичні елементи дієслова з категорійною значиною іменників, що й визначає особливості функціювання їх у термінології [7, с. 375]. Пам’ятаємо, що в українських термінологійних одиницях на -нн(я), -тт(я), утворених від дієслівних основ із зазначеними суфіксами, збережено видові форми дієслів. Зауважмо, що впорядники розглядуваного словника, подаючи девербативи на -ння, -ття, диференціюють познаки звичайної дії та тривалої дії, напр.: зарахування, (тривала дія) зараховування; вивласнення, вивлащення,(тривала дія) вивласнювання; приріст,(тривала дія) прирощування.

Звертаємо увагу, що досить часто в зазначеному словнику спостерігаємо розподібнення в девербативах: розкладання, розклад (податків); процвіт, процвітання; прирізування, прирізання, приріз; передисконтування, передисконт; розвідування, розвідини, розвідки; перевідступання, перевідступ; перекуп, перекупівля, перекуповування, перекуплення; розклад на терміни, розтермінування; розлад, розладнання (ринку, грошового обігу) [7]. Дослідження засвідчує, що безафіксні девербативи також є поширеними в аналізованому словнику. Лексикологійні одиниці позначають не лише наслідок дій чи процесів, а й певне узагальнення цих дій чи процесів [1, с. 203].

Ю. Шерех писав, що «віддієслівні іменники з нульовим наростком окреслюють дію абстрактніше, дію як таку, поза часом її перебігу» [9, с. 209]. Девербативи з нульовим суфіксом, як зауважує К. Городенська, уживають за потреби вказати на результативність дії, яка може бути зреалізована локативною значиною чи значиною властивости, яка встановлює здатність чого-небудь виявляти певну дію під впливом зовнішніх чинників (розклад, розподіл) [2, c. 11].

Висліди наших досліджень свідчать, що деякі лексеми, уживані в економіці початку ХХ ст., перейшли в сучасну економічну термінологію без змін, а деякі зазнали змін на фонетичному, графічному й морфемному рівнях: рос. переуступка – перевідступання, перевідступ; рос. поверка – перевіряння, перевір; рос. Погашение – 1) (боргу) сплачення, сплата; (векселя) оплачення, оплата; 2) (марок) – тамування; 3) (давниною) – покриття; рос. подлог –підроблення, підроб, підміна, зфалшування [8].

Серед досліджених утворів вирізняємо низку запозичених лексем, де семантику опредметненої дії зреалізовують суфікси -анн, -енн: раціоналізування, зреалізування, реквізування, тоді як на познаку опредметненої дії маємо суфікс -аці, наявний у прямих запозиках із мови-продуцента: раціоналізація, реалізація, реквізиція [8].

У сучасних дослідженнях більшість українських науковців, які внормовують сучасну українську літературну мову, поділяють думку про потребу уникати вживання девербативів з узагальнювальною семантикою опредметненої дії чи процесу на -нн(я), -тт(я) в українській мові загалом і в наукових текстах зокрема. На нашу думку, підтвердженням «українськости» таких лексем і можливості функціювання їх є лексеми, зафіксовані у «Словнику економічних термінів».

Висновки. Уважаємо, що заналізований словник є цінне джерело пізнання процесів становлення української термінології початку ХХ ст. Ураховуючи основні тенденції творення лексем з узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу, ми можемо впорядкувати сучасні назви із зазначеною семантикою, узявши за основу здобутки лексикографів, зібрані у «Словнику економічної термінології». Укладачі словника, працюючи над компонуванням словника, прагнули усунути термінологійну невпорядкованість, знаціональнити мову економіки, воднораз не заперечуючи міжнародної термінології. Отже, лексикологійний інструментарій, зібраний у зазначеному словнику, сприятиме розбудові й нормалізації сучасної української економічної термінології.

1. Вакуленко М. О. Сучасна українська термінологія: методологія, кодифікація, лексикографічна практика. Рукопис. Дисер. … д. філол. н. за спец. 10.02.01 – Українська мова. – Укр. мовно-інформ. фонд НАН України, НАН України, Київ, 2023. – 445 с. 2. Городенська К. Проблема словотвірної ідентичності в українській термінології // Українська термінологія і сучасність : Зб. наук. праць. Київ ,1998. с. 10–13. 3. Гриценко П., Бріцин В. Важливий крок у творенні українськомовного простору // Словник економічної термінології / Г. Кривченко, В. Ігнатович. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. Репринт із вид. 1930 р. С. ІІІ–ХVI. 4. Кочан І. Українське термінознавство кінця ХХ – перших десятиріч ХХІ століття – Studia Ukrainica Posnaniensia, vol. XI/1 : 2023, pp. 55–70. 5. Моргунюк В., Зубков М., Ребезнюк І. Редагування утямкових текстів відповідно до ДСТУ 3966 та українськомовного способу мислення // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. учасн. ХVІ Міжнар. наук. конф. СловоСвіт 2020, 1–3 жовт. 2020 р. – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2020. С. 83–96. 6. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К. – 711 с. 7. Сидоренко Л. М. Деривати із узагальнювальною семантикою опредметненої дії або процесу в технічній термінології // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Число 10. У 2-х т.т., Черкаси : ЧДТУ, 2006. С. 375–377. 8. Словник економічної термінології / Г. Кривченко, В. Ігнатович ; передм. : В. Бріцин, П. Гриценко; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови. – Репр. Вид. 1930 р. – Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. – ХVI, 140 с. – (Серія «Словникова спадщина України»). 9. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен : Молоде життя, 1951. 406 с. (Наукове т-во ім. Шевченка ; Б-ка українознавства, Ч. 3).