УДК 81’27

Ольга Шелюх¹, Наталія Вовчаста², Оксана Вознюк¹

¹Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

²Національний університет «Львівська політехніка»

вплив сучасної війни на лексику та мовну картину світу українців

У статті зосереджено увагу на змінах, яких зазнала лексична система військового мовлення за час російсько-української війни. Встановлено, що зміни в мовній системі відбулися на кількох рівнях, зокрема на ортоепічному, ортографічному, пунктуаційному й лексичному. Закцентовано увагу на тому, що воєнні реалії сьогодення не лише спричинили якісні зміни в лексичному складі військової лексики, а й суттєво вплинули на мовну картину світу українців.

Ключові слова: українська мова, неологізми, мовні знаки, мовна картина світу, слова-шиболети, соціолінгвістика.

 «Мови за свою багатовікову історію

встигли стати свідками сили-силенної подій.

Подій різних – достойних і не дуже, веселих і трагічних,

глобальних і периферійних…»

Рустам Гаджиєв

Суть проблеми

Мова – явище динамічне і глобальні структурні процеси в суспільно-політичному житті народу завжди закономірно мають значний вплив на динаміку мовних змін. І «що трагічніша подія, то сильніший її відбиток на мові» [9]. Тому й сучасна війна Росії проти України теж внесла зміни не лише в мовну систему, а й відповідно в мовну картину світу українців.

Аналізування попередніх досліджень

Зауважмо, що взаємодії мови, культури й мислення є предметом наукових досліджень провідних лінгвістів, культурологів і філософів світу. Хоча ідея взаємозв’язку пізнання та мови, мови й культури, культурного процесу виникла ще у XVIII ст., проте серйозні дослідження цих проблем розпочали лише наприкінці ХХ ст. Як зазначав Л. Даниленко, ґрунтовним теоретичним джерелом фундаментальної проблеми взаємозв’язку мови, культури й мислення вважають вчення Вільгельма фон Гумбольдта про дух народу та внутрішню форму мови як вираження індивідуального, самобутнього світосприймання [2, с. 3].

В. фон Гумбольдт наголошував на взаємопов’язаності понять «мова – народ», «мова – культура» [1].

Зрозуміло, що твердити про закономірності, механізми та особливості взаємодії мови й культури, а також мови і пізнання навколишнього світу не можливо без залучення до цього суміжних із лінгвістикою наук, зокрема, філософії, психології та культурології, історії, які відтворюють загалом картину світу як людства в цілому, так і окремої мовної особистости зокрема.

Тому у своїй статті покажемо, як війна впливає на мовну культуру народу через новостворені лінгвокультуреми і як це відображається ну мовній картині світу українців.

Сучасні лінгвісти вважають, що досліджувати мову потрібно в нерозровному зв’язку з культурою. І незважаючи на доволі недовготривалий період свого наукового розвитку, проблеми лінгво-культурології загалом та мовної картини світу зокрема привертали увагу багатьох українських дослідників (Бацевич Ф. С. [1], Жайворонок В. В. [4], Єрмоленко С. Я. [3], Лисиченко Л. А. [7] та ін.)

Отже, поняття «мовна картина світу» багатогранне, може бути предметом дослідження етнолінгвістики, психолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики. Зрештою, і одиницями мовної картини світу є лінгвокультуреми («мовні знаки», що містять культурну інформацію) [8, с. 365]. Усе ж мовна картина світу, за виознакою О. Селіванової, – це «представлення предметів, явищ, фактів, ситуацій дійсності, ціннісних орієнтирів, життєвих стратегій, сценаріїв поведінки в мовних знаках, категоріях, явищах мовлення» [8, с. 365]. Тому коли йдеться про зміни в мовній картині світу, маємо на увазі попри політичний, соціологічий, культурологічний, етнічний чи психологічний аспект і й власне лінгвістичний, тобто зміни, які стосуються всіх рівнів системи мови. Водночас причини й наслідки цих змін випливають з теорії про антропоцентричність мови Гумбольта, гіпотези лінгвістичної відносности Сепіра – Ворфа і вчення про внутрішню форму слова Потебні. Про видозміни мовної картини світу власне в системі мови доречно говорити, бо ще Вайсгербер (автор самого поняття «мовна картина світу») схарактеризував її як таку, що в мовному вираженні є багаторівнева й визначає набір звуків, словниковий склад, словотворчі можливості мови, пареміологічний аспект тощо. Зрештою, усі вищеназвані науковці, окрім суспільного функціювання мови, звертали увагу на її матеріальну структуру («зовнішню форму» за О. Потебнею).

Мета статті

Тому у своїй статті спробуємо довести, як війна впливає на мовну культуру народу через новостворені лінгвокультуреми і як це відображено на мовній картині світу українців.

Окрему увагу звернемо на зміни, пов’язані з появою нових явищ фонетичного, ортографічного рівнів, із появою нових слів – лексико-граматичного та інших рівнів мови. Тут розглянемо мовну картину світу з соціолінгвістичного боку, адже однією з течій сучасної соціолінгвістики є та, що «спрямована на лінгвістику і вивчає [крім іншого] зв’язок мовних змін із соціальними умовами» [8, с. 321].

Виклад основного матеріалу

Якщо йдеться про новозміни на фонетичному рівні, то бачимо, що вони головно стосуються ортоепічних особливостей української мови й артикуляційного апарата українця. Новизною є особливо активне вживання слів-шиболетів, що вможливлює завдяки особливостям вимови звуків упізнати людину, для якої українська мова не є рідною (паляниця, крамниця, укрзалізниця, молодиця, полуниця, лисиця, медівниця… – м’яке ц, звук и). Така собі ортоепічна люстрація на рівні «свій – чужий».

Нові акценти спостерігаємо на рівні ортографії, і зміни стосуються написання великої – малої букви. Український правопис означує те, що імена та прізвища, ужиті зневажливо, пишемо з малої букви. У часі війни це правило розширює межі вживання, формуючи позитивну чи негативну думку суспільства про певні явища (росія, російська федерація, путін, шойгу, лукашенко, лавров тощо). Правда, мусимо окреслити царини прийнятного вживання такого ортографічного новотвору – лише в публіцистичному й художньому стилях. У науковому й офіційно-діловому стилях ці назви потрібно писати таки з великої букви.

Пунктуація теж реагує на воєнні процеси. Подібна ситуація була під час Другої світової війни. Ідеться про «іронічні лапки», які змушують сумніватись у правдивості висловленого, іронічно ставитись до сказаного (путінський «референдум»; «спецоперація» російської федерації в Україні; Ердоган закликав путіна «дати ще один шанс» переговорам з Україною щодо «миру»).

Найбільше нових змін, зокрема слів, породжених війною, виникло головно в лексико-семантичній системі нашої мови. Це найтотальніші зміни. Насамперед зауважмо, що з’явилося чимало неологізмів, інтернет-словники яких починають активно побутувати (мордор, ерефія, рашизм, путінізм, натівець, затридні, нагостомелити, відірпенити, чорнобаїти, макронити, заукраїнити, наволонтерити тощо). Причому це слова різних частин мови, утворені за українським типом словотворення.

Заслуговує на окрему увагу поява нових лексем-фразеологізмів, що й кількісно й якісно поповнює фраземний склад мови (ефект Чорнобаївки, повертатися в Чорнобаївку, услід за російським кораблем; доброго вечора, ми з України; приказка: «Побачити Чорнобаївку й померти» та інші).

До слова, Міністерство закордонних справ Литви, ідучи за словником сучасної української мови та сленгу «Мислово», визнало вислів українських захисників острова Зміїний «русский военный корабль, иди нах*й» фразою 2022 року. Слово було відзначено спеціальною нагородою, яку передали Державній прикордонній службі України. Словник «Мислово» було створено 2012 року, щоб зафіксувати неологізми, сленґ й інші нові слова сучасної української мови. Слова й виознаки до них надсилають пересічні користувачі. На нашу думку, вислів, по суті, є римейком української національної ідеї, сформульованої Лесем Подерв’янським ще 2014 року, – «від’***іться від нас». Найширше вживання цього й інших ненормативних висловів усіма шарами суспільства демонструє трансгресію суспільних норм, характерну для війни. «Іронія долі» в тому, що фраза року є «питомо російською» тоді, коли Україна ствердила свою незалежність, а українська мова розвивається та витісняє російську.

Водночас й інші слова-претенденти на звання слова року теж пов’язані з війною, зокрема: доброго вечора, ми з України, катастрофа, біженці/переселенці, ЗСУ, волонтер, доброволець, геноцид, терор, допомога.

Прикметно, що основними критеріями для добирання слова року є його популярність та соціальна значущість. У попередні часи словом року ставали: коронавірус, діджиталізація, томос.

Крім того, спостерігаємо відродження слів, які стали історизмами після Другої світової війни. Їх знову повернули до загального вжитку (бліцкриґ, котел, денацифікація, людський матеріал –гарматне м’ясо тощо).

Деякі з понять починають творити синонімічні ряди неологізмів (рашисти – орки – орда – свинособаки – козломорді). Хоча, переконані, щоб зневажити росіян, найдоцільніше вживати слово русня. Орки – це фантазійні істоти. Використовуючи цю познаку, ми знеособлюємо ворога, переводимо його з розряду людини в розряд поторочі, яка не відповідає за свої дії.

Не менш цікаві ономастичні зміни, зумовлено виникненням нових слів нашої мови, адже показовою є поява нових імен, якими вже називають маленьких українців (Джавеліна, Джевелін, Байрактар).

Крім цього, нову лексику можемо класифікувати за тематикою, формою і способом творення. Найпродуктивніший спосіб творення – метафоризація на основі загальновживаної лексики (бавовна, мультик, зеленка); тематичні групи доволі розлогі й відкриті для поповнення, напр.: група назв людей – кіборги, азовці; на означення ворога – мордор, орки); предметів одягу і взуття – піксель, термуха; назви просторових понять – нуль, передок).

Особливої уваги заслуговують новостворені слова назви зброї та військової техніки. Їх утворено способом метафоризації, гри слів, інколи й абревіації. Наприклад, назви зброї звучать так: муха – ручний протитанковий гранатомет; калаш, калашмат – автомат Калашникова; покемон – кулемет Калашникова змодернізований; дашка – 12,7-мм ста́нковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна (ДШК); лимончик, лимон − граната; рація.

Наведемо назви техніки, і деякі з них, як і в назвах зброї, мають ознаки так званого бойового суржика: наташка – вантажний «Урал»; шишарик, шишига – вантажівка ГАЗ-66; бардак – бойова розвідувально-дозорна машина (БРДМ); мотолига – плавучий бронетранспортер (МТ-ЛБ); таблетка – медична машина.

Отже, динамічність мови є індикатор соціальних змін, а мовна картина українського етносу «через складну систему фонетичних явищ, лексико-семантичних і граматичних значень, а також стилістичних характеристик відбиває відносно об’єктивний стан речей довкілля і внутрішнього стану людини, тобто загалом картину (модель) світу як таку» [6, с. 15]. Воднораз чисельність таких структурних рухів на всіх рівнях мови свідчить про лінгвокреативне мислення українців.

Мусимо звернути увагу й на частотність уживання певних слів – вона збільшилась. І це закономірний виплеск воєнної та військової лексики. Хоча історичні порівняння і зіставлення треба робити дуже обережно, таки зазначмо, що чимало слів на позначування реалій Другої світової війни, як уже йшлося, повертаються до мовного обігу з новими відтінками значень, напр., гауляйтер («гауляйтер» – посадовець нацистської партії. Оскільки сучасний російський режим за багатьма (якщо не всіма) ознаками є фашистським і чимало запозичив у нацистів, то очевидно напрошуються алюзії на політику росіян з естетикою та злочинами Третього Райху), колаборація, ленд-ліз, бавовна, розтяжка, тривога, приліт, або ж деякі лексеми залишають пріоритетним те значення, яке було в згаданий час (колаборація). Є, скажімо, такі слова, які були в ужитку лише в першій половині 1940-их років і повернулись до царини відносно загальновживаної лексики в наш час (ленд-ліз).

Наслідком воєнної аґресії Росії проти України є також модифікації пріоритетності значень певних слів (бавовна, розтяжка, тривога, приліт тощо).

До речі, у російській мові теж відбуваються певні процеси, але вони більше схожі на підміну понять контекстуальними синонімами. До прикладу, активно входять у вжиток евфемізми, щоб увести в оману суспільство про поганий стан речей, а також, вочевидь, із метою морального саморозвантаження, напр.: термоточка – пожежа, отрицательные темпи роста економики – інфляція, дефолт, хлопок (укр. бавовна) – вибух.

Мабуть, найпопулярнішим і найбільш часто вживаним протягом останнього року стало слово бавовна – найколоритніше слово, породжене війною. Знаємо, що для позначання вибухів у Росії масово почали вживати кодове слово «бавовна». Важко погодитись із тими, хто вважає його безсенсовним. Вочевидь, тут ідеться про абсурдну помилку інтернет-перекладача, що не зрозумів і не розрізнив контексту омонімів хлопОк і хлОпок. Це слово як в українській, так і в російській мовах належить до лексичної гурпи омонімів.

Випадок із бавовною – практично такий самий, що й з бімбою. Тут спрацював лексико-стилістичний прийом творення слова, ну, і, звісно ж, не без іронії.

До того ж, коли ми свідомо заміняємо слово «вибух» на абсурдний машинний переклад – ми іронізуємо над російською «новомовою». яка забороняє називати речі тим, чим вони є насправді.

Висновки

Отже, воєнні реалії сьогодення змушують мову бути динамічнішою, впливають на зміни вектору уваги з одних мовних явищ на інші, на творення нових лексем, фразем тощо, зрештою, змінюють лінгвістичну й загалом мовну картину світу українського етносу. Проте варто розуміти, що такі зміни наразі відбуваються лише на розмовному рівні, і не можливо спрогнозувати, які з лексем увійдуть до загального вжитку, а які залишаться історизмами.

Очевидно, що із закінченням воєнних дій чимало слів утратить актуальність, проте будуть і такі, що ввійдуть до словників української (і не тільки) мови. Ще не одне десятиліття лінгвісти поряд з іншими науковцями (істориками, культурологами, психологами, соціологами й ін.) досліджуватимуть історичні причини, суть і обсяги впливу сучасних воєнних реалій на появу нових слів, мовних явищ, породжених війною, а відтак і на зміни в мовній картині українського етносу, бо ж вивчання цих процесів лише розпочалося.

1. Бацевич Ф. С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень. Київ : ВЦ «Академія», 2008. 240 с. 2. Даниленко Л. Лінгвістика ХХ – початку ХХІ ст. у пошуках цілісної теорії взаємозв’язку мови, культури і мислення. Мовознавство. 2009. № 5. С. 3–11. 3. Єрмоленко С. Я. Мінлива стійкість мовної картини світу. Мовознавство. 2009. № 3–4. С. 94–103. 4. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: нариси. Київ, 2007. 262 с. С. 15. 5. Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук. Мовознавство. 2016. № 5−6. С. 23–35. 6. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: нариси. Київ, 2007. 262 с. 7. Лисиченко Л. А. Лексико-семантичний вимір мовної картини світу. Харків : Вид. група «Основа», 2009. 191 с. 8. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава, 2008. 712 с. С. 321. 9. Синящик А. «Що по русні?» Паролі, лайки і лексика Другої світової війни. Рустам Гаджієв. Українська правда. URL : https://www.pravda.com.ua/articles/2022/06/1/7348766.