У навчальному посібнику «Українська термінологічна лексикографія. 1940–2020» висвітлено лінгвістичні й соціально-комунікаційні ресурси української національної термінографії. Розвиток української термінографії розглянуто в аспектах дослідження темпоральности й локалізованости видання, розподілу термінографічних праць за широтою охоплення та способами опису лексичних одиниць, розгортання термінографічної діяльности української діаспори, поширення словникарства для дітей і юнацтва. Подано бібліографічний покажчик на 4760 термінологічних словників, енциклопедій, довідників, а також 1089 термінографічних праць – для дітей і юнацтва.

Українська термінографія становить високорозвинену, розгалужену систему наукових праць, які формують серцевину, методологічну базу наукових досліджень будь-якої галузі знань. Аналіз темпоральности термінографічних видань свідчить про безпосередній зв’язок успішности державотворчих процесів і функціювання української наукової мови. Конституційне й законодавче утвердження статусу української мови, багатоаспектні наукові дослідження галузевої спеціальної лексики, вільний розвиток і вживання української мови в усіх царинах суспільного життя зумовили термінографічний вибух: за часів незалежної України вийшло у світ понад 4600 галузевих термінологічних словників та енциклопедій (порівняймо, за 1950–1980 роки – 106!).

Українській термінографії властиве видове різноманіття за способом опису лексичного значення слова. Термінологічна лексика є об’єктом опрацювання в усіх видах термінологічних словників, енциклопедій, довідників. Найчисельніші перекладні двомовні та тлумачні словники. Долучення до галузевих стандартів вищої освіти загальних компетентностей, які передбачають як результат навчання вільне володіння українською мовою, уживання її під час ділової активности, є вагомим чинником широкого застосування перекладних, а надто тлумачних словників у навчальному процесі.

Аналіз локалізованости термінографічних видань руйнує стереотипи про непереборні регіональні відмінності укладання, видавання, використання україномовної літератури. Як і лідери видання термінографічних праць – Київ, Львів, Харків, так і міста, віднесені до середнього, низького рівня локалізованости, а надто міста й села, де опубліковано окремі термінографічні видання, представляють усі регіони нашої держави. Широка географія публікаційної активности наукової спільноти свідчить про потужний потенціал інтелектуальних сил України, про активізацію соціальнокомунікаційних чинників розбудови української термінології.

Навчальний посібник адресовано науковим працівникам, викладачам і студентам, усім шанувальникам українського наукового слова.

Про авторів видання

Марія Комова – д. н. із соціальних комунікацій, професор, професор кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».

Аліна Петрушка – к. н. із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національного університету «Львівська політехніка».