| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

Біобібліографія вчених-термінологів України

АНАТОЛЬ  ВОВК

• Про видання

• Від редакторів

• Автобіографія

• Основні дати життя і діяльності вченого

• Покажчик праць Анатоля Вовка

• А. Вовк «Проблеми української термінології на чужині»

• З листування Анатоля Вовка до Олекси Горбача

• Про Анатоля Вовка

•      Олекса Біланюк

•      Володимир Жила

•      Марія Ганіткевич

•      Гергій Сулим

• Світлини

Анатоль Вовк : Бібліографія вчених-термінологів України / ред. Богдан Рицар, Марія Комова. – Л. : Ліга-Прес, 2002. – 64 c. – (Термінографічна серія СловоСвіт ; № 6)

У збірнику відображено життя і діяльність видатного термінолога Анатоля Вовка, який тривалий час проживав за кордоном. До видання увійшли бібліографічний покажчик праць вченого, відгуки колег і друзів, світлини, а також листи до відомого українського вченого-мовознавця Олекси Горбача. Видання буде цікавим і корисним для всіх, хто працює в царині української термінології.

Головний редактор термінографічної серії:  Богдан Рицар

Редактор:  Марія Комова

Комп’ютерне опрацювання: Роман Мисак

Комп'ютерний набір:  Данута Рицар

Задум обкладинки: Федір Лукавий

Комп’ютерний дизайн обкладинки: Юрій Оганесян

Рекомендовано Постійним науковим семінаром Технічного комітету науково-технічної термінології Держстандарту та Міністерства освіти і науки України

Це видання термінологічної серії “СловоСвіт” відображає життя і творчість видатного українського термінолога Анатоля Вовка. Воно присвячене 80-річчю від дня народження та 10-ій річниці смерті вченого. Сюди увійшли деякі матеріяли з домашнього архіву, надіслані його сином Андрієм Вовком – бібліографічний покажчик наукового надбання видатного вченого, спогади колег і друзів, світлини, а також листи до відомого українського вченого-мовознавця Олекси Горбача.

Проживаючи тривалий час (1945–1991 рр.) за кордоном, Анатоль Вовк завжди належав Україні, бо своєю плідною працею на ниві української фахової термінології зробив свій внесок у становленні й утвердженні держави. Розуміючи визначальну роль мови в існуванні нації, там на чужині, далеко від Батьківщини, яка ще тоді перебувала в колоніяльних умовах і, здавалося б, ніколи з них не вийде, він постійно вивчав і досліджував проблеми української термінології. У коло наукових досліджень інженера А.Вовка, які мали переважно лексикографічне спрямування, потрапляли не лише проблеми з його фаху – хемічної термінології, але й з інших галузей науки й техніки – механіки, екології, кібернетики тощо. З цього приводу А.Вовк постійно листувався, обмінювався думками з багатьма вченими-термінологами й мовознавцями діаспори та України.

Унікальним подарунком для України, який ніхто до нього не зробив, є його англо-український словник назв кольорів і кольорознавства.

Щоб пізнати Анатоля Вовка не лише як талановитого термінолога, але й як особистість, яка перейнята майбутнім української термінології, варто прочитати вперше надруковану тут його доповідь “Термінологічна праця на чужині”, яку він виголосив 5 червня 1976 року на засіданні Філадельфійського Відділу ТУІА. У ній Анатоль Вовк ставить низку наукових проблем, які й досі є актуальними і корисними для тих, хто бажає працювати чи вже працює в царині термінології і термінографії.

Очевидно, що цю першу невеличку працю про Анатоля Вовка не можна вважати повною. Потрібне ґрунтовне, теоретично заглиблене і науково виважене дослідження спадщини вченого. Термінологічна праця Анатоля Вовка завжди посідатиме почесне місце в історії української науки.

Богдан Рицар

Я народився 11-го березня 1921 р. в місті Ростів над Доном, куди мої батьки Іван Вовк та Ольга (з Чубатих), обоє уродженці Галичини, були переміщені під час Першої світової війни. В Ростові мій батько закінчив Юридичний факультет Варшавського Університету, який в цей час був евакований до цього міста. У 1922 р. батько помер під час епідемії тифу на Київщині, де мої батьки в цей час жили.

Мати наступного року вернулася до Галичини та стала учителювати по різних селах Брідщини, де я й провів свої дитячі роки. На весні 1939 р. я закінчив матурою восьмирічну державну гімназію у Бродах.

З приходом совєтської влади до Галичини, на підставі конкурсового іспиту, мене прийняли на Хемічний факультет Львівського Політехнічного Інституту, де я й студіював два роки до вибуху німецько–російської війни. Після приходу німців і віднови технічних студій я продовжував студії у Львівській Політехніці та закінчив їх у квітні 1944 року. По успішнім зложенні кінцевих іспитів я був змушений виїхати на працю до Німеччини. Тут працював я, як хемік, в околицях Берліну, а потім у Реґенсбурзі, в Баварії, до закінчення війни. Баварське міністерство освіти признало мені, як і іншим випускникам Львівської Політехніки, науковий ступінь Diplom Ingenieur.

Я почав студії на вищий науковий ступінь спочатку у Техніше Гохшулє в Мюнхені, а опісля в Університеті ім. Гете у Франкфурті над Майном, але перервав їх через виїзд до ЗСА. Від приїзду до Америки на весні 1947 р. досі я працюю як дослідник у дослідницьких хемічних лябораторіях декількох хемічних фірм. Останніх 7 років працюю в ділянці технології синтетичних барвників. Досі одержав 13 американських патентів та 52 закордонних.

Тому, що у польській гімназії навчання української мови було незадовільне, я вивчав мову самотужки, використовуючи варшавські видання проф. І.Огієнка. Під час студій зацікавився справою нашої технічної термінології і до спілки з іншим студентом укладав німецько-українського технічного словника з допомогою матеріялів у бібліотеці НТШ у Львові. Продовжував цю працю у Німеччині (Після закінчення війни опрацював термінологію до “Підручника шофера” інж. М.Домбровського (Реґенсбурґ, 1946)). З приїздом до ЗСА (З’єднані Стейти Америки – Ред.) став звичайним членом НТШ в 1963 році. З утворенням Термінологічної Комісії НТШ 1958 р. був вибраний Заступником Голови цієї комісії.

У 1966 р. був одним із ініціяторів Українського Термінологічного Центру Америки, що є, згідно із статутом, автономною клітиною НТШ та УВАН. Від цього року до 1978 р. був Заступником Голови УТЦА, а зі смертю голови, ред. В.Давиденка, цього ж року – діючим головою Центру.

Від 1948 р. я є автором численних статтей і дописів на теми природознавства, культури мови, термінології, номенклятури у таких газетах і журналах, як: СВОБОДА, АМЕРИКА, НАШЕ ЖИТТЯ, СЛОВО НА СТОРОЖІ, ВІСТІ УКРАЇНСЬКИХ ІНЖЕНЕРІВ. В ділянці номенклятури хемічних елементів, їхніх груп та сполук я видвигнув ряд нових пропозицій, які мали б цю номенклятуру поліпшити та усучаснити. Вони були надруковані у двох бюлетенях Термінологічної Комісії НТШ (див. [12, 20] у бібліографії) та в органі Товариства Українських Іженерів (див. [32,50]). Свої пропозиції і погляди я оборонив, думаю успішно, перед критикою опонента в дискусії у Записках Філологічної Секції НТШ в 1976 році (див. [60]).

З думкою популяризувати добру українську мову і термінологію я опрацьовував постійну колюмну “Термінологічно-мовна сторінка” у Віснику НЙ (Нью-Йоркського – Ред.) Відділу ТУІА (1967-1970) та колюмну “Нотатник моволюбця” у Бюлетені ТУІА (1970–1977).

Від 1962 року дав я 7 доповідей на теми української мови й термінології, на форумах НТШ, ЕНІА, УТЦ та ПКУС.

Теми моїх доповідей на 2-му і 3-му з’їзді Постійної Конференції Українських студій при УНІГУ були: “Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УССР” (1977 р.) та “До проблеми правопису в українській хемічній номенклятурі” (1978 р.).

Мою доповідь на тему “Український переклад назви the United States of America: дослідження одної контроверсії” прийнято на четвертий з’їзд ПКУС, що відбувся в травні 1979 р.

Полем мойого особливого зацікавлення є лексикографія. У власній домашній бібліотеці я маю 175 томів український словників та 168 видань з українського мовознавства.

У минулому я написав рецензії на такі словники:

Жуковський. Малий німецько-український технічний словник, Берлін, 1943 (у манускрипті).

Російсько-український хемічний словник. – Київ, 1959.

М.Подвезько та М.Балла. Англо-український словник. – Київ, 1974.

П.Штепа. Словник чужослів. Знадібки. – Торонто, 1977.

Я написав також рецензію (з погляду моволюбця) на працю “Український правопис” (1-ше видання) П.Ковалева та Б.Береста.

Доповідав на мовні і термінологічні теми на 5-х з’їздах Постійної Конференції Українських Студій (ПКУС) при УНІГУ в Гарварді.

Мав зв’язки (листування, допомога консультаціями) з українськими мовознавцями: М.Овчаренко, В.Чапленко, Б.Струмінський, В.Лев, Я.Славутич.

У словниковій праці я співпрацював теж з іншими укладачами словників, а саме інж. М.Пежанським (фотографія, летунство) та мґр. Н.Чапленко (словник куховарства і харчування).

Анатоль Вовк народився 11 березня 1921 р. в м. Ростові над Доном, куди його батьки, уродженці Галичини, були переміщені в 1916 році під час наступу російських військ.

 1939 р. Закінчив державну польську гімназію у Бродах.

1939–1944 рр. Студент хемічного факультету Львівської політехніки.

1946 р. За рішенням Баварського міністерства освіти і культури визнано його диплом Львівської політехніки і присвоєно еквівалентний ступінь “дипломованого інженера”.

1946 р. Опрацював термінологію до “Підручника шофера” інж. М.Домбровського (Реґенсбурґ).

1947 р. Приїхав до Америки, де працював як дослідник у хемічних лабораторіях різних фірм.

1957 р. Член Термінологічної Комісії НТШ в Америці.

1958 р. Заступник Голови Термінологічної Комісії НТШ в Америці.

1962 р. Друкує працю “Модерна українська номенклятура неорганічної хемії” під псевдонімом Андрій Вільшенко.

1963 р. Звичайний член НТШ в Америці.

1965 р. Член управи Українського Термінологічного Центру Америки (УТЦА).

1966–1978 рр. Заступник голови УТЦА.

1967–1970 рр. Опрацьовував постійну рубрику “Термінологічно-мовна сторінка” у Віснику Нью-Йоркського Відділу ТУІА.

1970–1977 рр. Опрацьовував постійну рубрику “Нотатник моволюбця” у Бюлетені ТУІА.

1977 р. Зробив доповідь на 2-му з’їзді Постійної Конференції Українських Студій при УНІГУ на тему: ”Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УССР”.

1978 р. Голова УТЦА.

1978 р. Член редакційної колегії сторінки про культуру української мови “Мова про мову” у газеті “Свобода”.

жовтень 1978 р. Зробив доповідь на 3-му з’їзді Постійної Конференції Українських Студій при УНІГУ на тему: ”До проблеми правопису в українській хемічній номенклятурі”.

травень 1979 р. Зробив доповідь на тему ”Український переклад назви “The United States of America”: дослідження одної контроверсії” на 4-у з’їзді Постійної Конференції Українських Студій при УНІГУ.

1981 р. Член-кореспондент філологічної секції НТШ в Америці.

1982 р. Видано “Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту”, Нью Йорк, вид-во УТЦА. Частина 1 (А-М); Частина ІІ (N-Z).

1982 р. Зредагував останній випуск ”Мова про мову”.

1982 р. Успішно здав іспит (Civil Service) на перекладача і диктора “Голосу Америки”.

1982 р. Пройшов курс Effective Writing Skills Seminar – a Two-Day Course by ICA America’s Training Dept.

1986 р. Видано “Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства”, Нью Йорк, вид-во НТШ.

1986 р. Член Робочої групи для опрацювання усучасненого правописного словника на базі “Правописного словника” Г.Голоскевича.

з 1988 р. Друкує частинами “Словник-порадник для дерусифікації і збагачення української мови” в журналі “Рідна школа”, Нью Йорк.

1991 р. Видано “Словничок-порадник з культури української мови”, Нью-Йорк, видавництво шкільної ради.

9 листопада 1992 р. Анатоль Вовк трагічно загинув в автомобільній катастрофі.

 Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту. – Ч.1: А-М... – Нью-Йорк: Т-во укр. інженерів Америки, 1982. – 210с.

 Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства = English-Ukrainian dictionary of color names and color science / Наукове т-во ім. Шевченка; За ред. Б.Струмінського. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1986. – 94 с. – (Бібліотека  українознавства, Т.55).

 Англійсько-український словник вибраної лексики: Природничі науки, техніка, сучасний побут = Wowk A. English-Ukrainian dictionary of selected terms: Science and  contemporary technologies. – Нью-Йорк; Львів: Укр. Термінолог. центр Північної Америки при НТШ, 1998. – 277 с.

1948

1.   Нечутний звук – новий успіх науки // Свобода. – 1948. – 3 листоп.

1949

2.   Неймовірна історія // Свобода. – 1949. – 28 верес.

3.   Чому маємо два календарі // Свобода. – 1949. – 8 січ.

1951

4.   The True Value of Freedom: La story of my life // The Anilog (Easton). – 1951. – Pa. Spring.

1952

5.   Про тон наукової дискусії // Свобода. – 1952. – 27 берез.

6.  Розвиток і теперішній стан промисловости синтетичних фарбників у США: Довідкова стаття // Вісті Товариства Українських Інженерів в Америці. – 1952. – Т. І–ІІ.

7.   Успіх відкриття українського вченого // Свобода. – 1952. – 8 черв.

1953

8.   Вироби синтетичного волокна з органічних речовин. В 2 ч. // Свобода. – 1953. – 8 лют.; 15 лют.

9.   Розвиток хемічних знань // Свобода. – 1953. – 1 лют.

1954

10.  До проблеми транслітерації // Свобода. – 1954. – 13 серп.

1957

11.  З науки і техніки// Ми і Світ (Торонто). – 1957 (Колюмни).

1958

12.  Правописні проблеми в українській хемічній номенклатурі // Бюлетень Термінологічної Комісії НТШ..– Ню Йорк, 1958. – Ч.1.

13.  Словогра – мовна гра (семантика) // Молоде життя, Український огляд, Бюлетень ТУІА. –1958-1977.

1959

14.  В справі української наукової термінології: Завваги до рецензії В.Давиденка // Свобода. – 1959. – 21 трав.

15.  До добору назв: Дискусійна стаття // Наше життя (Філадельфія). – 1959. – груд

16.  Kistiakowsky’s Birthplace: Letter to the Editor // Chemical & Engineering News. – 1959. – 13  July.

1960

17.  До добору назв: Дискусійна стаття // Наше життя (Філадельфія). – 1960. – черв.

18.  Новий хемічний словник // Свобода. – 1960. – поч. 10 листоп. – Рец.на кн.: Російсько-український хімічний словник: 6000 термінів / Уклад. Є.Ф. Некряч, Ю.П. Назаренко, В.П. Чернецький.-К.: Вид-во АН УРСР, 1959.– 204с.

1961

19.  Captive Nations List: Letter to the Editor // The Daily Journal. – 1961. – 19 July.

1962

20.  Модерна українська номенклятура неорганічної хемії: Проєкт.– Ч.1. Хемічні елементи // Бюлетень ТК НТШ.. – Ню Йорк, 1962. – Ч.2.

1964

21.  До проблеми нашої термінології // Свобода. – 1964. – 15 верес.

22.  Ще про мовний куток // Свобода. – 1964. – 17 січ.

1965

23.  До статтей на мовні теми // Свобода. – 1965. – 25 лют.

24.  Справа рецензії: Голос читача // Свобода. – 1965. – 23 січ.

25  Тенденційність і факти: Голос читача // Свобода. – 1965. – 14 лип.

1966

26.  Назва USA українською мовою – огляд дискусії і підсумки. В 2 ч. // Свобода. – 1966. – 11 груд.

27.  Наше тіло: Термінологічна стаття // Слово на сторожі (Вінніпеґ). – 1966.

28.  Ще про назву країни, в якій живемо // Свобода. – 1966. – 8 верес.

29.  Comments on Entries Pertaining to Ukraine, in Encyclopаedia Britannica: Критична стаття й листування з редакцією енциклопедії // Америка. – 1966. – 11 лип.

1967

30.  Довідник для співробітників Українського Термінологічного Центру. – Ню Йорк, 1967. – 35с.

31.  Про назви рослин // Наше життя (Філадельфія). – 1967. – верес.

32.  Розвиток і проблематика української хемічної номенклятури // Вісті Товариства Українських Інженерів в Америці. – 1967. – 4 верес.

33.  Термінологічно-мовна сторінка. В 9 ч. // Вісник Товариства Українських Інженерів в Америці. – Ню Йорк, 1967–1970.

34.  United States of America по українському. В 4 ч. // Свобода. – 1967. – поч. 11 лип.

1968

35.  Не англізуймо української мови // Свобода. – 1968. – 20 квіт.

36.  Про ЗСА: Лист до редакції // Свобода. – 1968. – 27 січ.

37.  Технічна термінологія – річ першої потреби // Вісник Товариства Українських Інженерів в Америці. – Ню Йорк, 1968. – груд.

38.  Чи справді нездисциплінованість?: Відповідь в дискусії на тему перекладу ЮЕсЕЙ // Вільне слово (Торонто). – 1968. – 13 лип.

1969

39.  Ще про соняшникову олію // Свобода. – 1969. – 6 берез.

1970

40.  Дещо про цензуру друкованого слова в УССР. В 2 ч. // Свобода. – 1970. – 2–3 жовт.

41.  Нотатник моволюбця. В 13 ч. // Бюлетень ТУІА. – 1970–1977.

42.  Про чисту мову і термінологію // Свобода. – 1970. – 1 лип.

43.  Чи Україна – табу для Ню Йорк Таймсу? // Свобода. – 1970. – 2 квіт.

44.  Чортик гуляє далі: Голос читача // Свобода. – 1970. – 15 лип.

45.  Ще про голоси читачів: Відповідь в дискусії // Свобода. – 1970. – 6 трав.

1971

46.  До проблеми нашої термінології // Бюлетень ТУІА. – 1971. – 5 черв.

1973

47.  Англо-український словник вибраних термінів і назв: Техніка, природознавство, сучасний побут // Вісті Товариства Українських Інженерів в Америці. – поч. 1973. – (Вийшло 144с. до літери І).

48  Про мову, мовних критиків та інженерів: Відповідь у дискусії // Бюлетень ТУІА.– 1973. – берез.

49.  Українська мова в “радянській Україні” // Свобода. –1973. – 24 жовт.

1974

50.  Назовництво кислот в українській хемічній номенклятурі: Огляд і пропозиції // Вісті Товариства Українських Інженерів в Америці. – 1974. – 1 черв.

1975

51.  Держава Ню Йорк?: Про переклад назви ЮЕсЕй // Свобода. – 1975. – 28 серп.

52.  Індивідуалізм і правопис // Свобода. – 1975. – 17 січ.

53.  Новий англо-український словник. Oгляд словника Подвезька і Балли: Рецензія у 7 ч. // Свобода. – 1975. – поч. 1 лип.

54.  Оправданий докір (у справі слова “гласність”): Лист до редакції // Свобода. – 1975. – 17 січ.

55.  Правопис і еміграція // Свобода. – 1975. – 22 квіт.

56.  Про “зарево”: Голос читача // Свобода. – 1975. – 25 лют.

57.  Про слово “заключний”:Довідка // Свобода. – 1975. – 26 берез.

58.  Чи це не кпини?: B справі київського “Рідного Слова”: Голос читача // Свобода. – 1975. – 11 квіт.

1976

59.  В обороні номенклятурних пропозицій // Записки НТШ. Філологічна секція. – Ню Йорк, 1976. – Т.187. – [Відповідь О.Омецінському на критику статті “Правописні проблеми в українській хемічній номенклатурі”, ВоА 58–1, в тому самому томі].

60.  Новий довідник українського правопису // Америка. – 1976. – поч. 31 серп. – Рец. на кн.: Український правопис / П.Ковалeва. – Ню Йорк, 1976.

61.  Про назву ЗСА – до історії проблеми // Америка. – 1976. – 13 січ. 1977

62.  Словник вибраних термінів і назв з перспективи 4-ох років // Бюлетень ТУІА. – 1977. – 1 берез.

63.  Словник чужослів. Знадібки // Америка. – 1977. – 3 груд. – Рец. на кн.: Штепа П. Словник чужослів = Diсtionary of forеing words in Ukrainian.- Торонто: Вид-во Й.Гладун і сини, 1977.– 452с.

64.  Український правопис П.Ковалева: Вияснення у зв’язку із статтею Б.Береста. В 2 ч. // Америка. – 1977. – 11–12 лют.

1978

65.  Правописна сесія третього з’їзду Постійної Конференції Українських Студій при УНІГУ. В 2 ч. // Свобода. – 1978. – 15–17 лип.

66.  Про мовні статті // Свобода. – 1978. – 22 берез.

67.  Шашки, варцаби чи дамки?: Довідка // Свобода. – 1978. – 9 груд.

68.  Ще про Пенсільванію: Дискусійна стаття // Свобода. – 1978. – 2 лип.

1979

69.  “Котрий”, “який” чи “що” // Свобода (МПМ-3). – 1979. – трав.

70.  Лист до редакції “Нових днів” (Торонто) // Нові дні. – 1979. – лют.

71.  Лист до редакциї “Нових днів” в справі Давиденка // Нові дні. – 1979. – верес.

72.  Михайло Пежанський.Термінологічні видання на еміграції за роки 1945-1975 // Бюлетень УТЦА. – 1979. – С.21–24.

73.  Назва “The United States of America” по українському // Свобода. – 1979. – 28-30 черв.

74.  Наука і політика – 55 років української термінології в УССР: Скорочена версія доповіді на 2-му з’їзді ПКУС // Сучасність (Мюнхен). – 1979.

75.  Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР // Сучасність. – 1979. – черв.–лип

76.  Патріот і науковець // Бюлетень ТУІА. – 1979. – cіч.–берез. – С.3‑4. – [Стаття-спомин у пам’ять В.Давиденка ].

77.  Патріот і науковець: У пам’ять В.Давиденка // Бюлетень УТЦА. – 1979. – берез. – Ч.2.

78.  Полімо мовний бурян // Свобода. – 1979. – 28 черв.(МПМ-1); 19 жовт. (МПМ-2).

79.  Про англо-українські словники в Україні // Свобода (МПМ-2). – 1979. – 17 жовт.

80.  Проблеми термінологічної праці на чужині // Бюлетень УТЦА.. – 1976. – С.24–32. – [Доповідь прочитана 06.05.1976].

81.  Техніка – технологія // Свобода (МПМ-3). – 1979. – 29 груд.

82.  Хемічна номенклатура на правописній сесії ПКУС // Бюлетень TУІА. – 1979. – cіч.-берез. – С. 38–40.

83.  Чому ми видворюємо? // Свобода (МПМ-3).– 1979. – черв.

1980

84.  Мова і цензура // Свобода (МПМ). – 1980. – 4 квiт.

85.  Назви для (авто)водія // Свобода (МПМ). – 1980. – 7 груд. – Ч.1; 1981. – 3 серп. – Ч.2.

86.  Назви пальців // Свобода (МПМ). – 1980. – 6 жовт.

87.  Про мову – тут і там // Свобода (МПМ). – 1980. – квiт.

88.  Про українську ортоепію // Свобода (МПМ). – 1980. – 6 жовт.

89.  Прозірка-діяпозитив // Свобода (МПМ). – 1980. – 5 черв.

90.  Русифікація, росіянізація, російщення: Лист // Нові дні. – 1980. – 3 верес.

91.  У наших сусідів // Свобода (МПМ). – 1980. – 7 груд.

1981

92.  Говорять факти // Свобода (МПМ). – 1981. – берез.

93.  Дискусія в справі “ВЕЗЛО” // Свобода (МПМ). – 1981. – квiт.

94.  З книжкової полиці // Свобода (МПМ). – 1981. – 6 верес.

95.  Найновіший правописний словник // Свобода (МПМ). – 1981. – 9 черв.

96.  Наша “вина” і “кара”: Лист // Нові дні. – 1981. – берез.

97.  Про мову деяких оголошень // Нові дні. – 1981. – 31 лют.

98.  Справа української термінології // Свобода (МПМ). – 1981. – 6 верес.

99.  У 80-ліття інж. М.Пежанського // Юнак. – 1981. – 9 листоп.

100. Чому “The Ukraine?” // Свобода. – 1981. – 20 лют.

101. Як правильно?:Цікаве і корисне про мову // Юнак.– 1981. – лип.

102. Як правильно? // Юнак.– 1981. – верес.

103. Як убивають українську мову в УССР // Свобода (МПМ). – 1981. – 3 серп.

1982

104. Актуальне (загоряти-опалюватися) // Свобода (МПМ ). – 1982. – трав.

105. Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту. – Ч.1: А-М.– Нью-Йорк: Т-во укр. інженерів Америки, 1982. – 210с.

106. Вивчання абетки // Рідна Школа. – 1982. – груд.

107. Два нові словники // Свобода (МПМ ). – 1982. – черв.

108. З медичного назовництва // Свобода (МПМ). – 1982. – 10 груд.

109. Назви для автоводія // Свобода (МПМ). – 1982. – 3 листоп.

110. Правило дев’ятки // Свобода (МПМ). – 1982. – лют.

111. Правопис “наперекір” // Свобода (МПМ). – 1982. – 6 груд.

112. Правопис несловянських. географічних назв // Свобода (МПМ). – 1982. – 3 листоп. – Ч.1; 6 груд. – Ч.2.

113. Про українських і американських оленів // Piдна Школа. – 1982. – берез.

114. Чи слова “смисл”, “смисловий” українські? // Свобода (МПМ). – 1982. – 10 груд.

115. Як “ходити” і “любити” ? // Юнак. – 1982. – берез.

1983

116. Англiйський термін “space” українською мовою // Бюлетень УТГI. – 1983. – Ч.1.

117. З ким ідентичні українці // Свобода (МПМ). – 1983. – 16 груд.

118. Лексика природознавства // Рідна школа. – 1983. – берез.

119. Назви рослин і тварин // Рідна школа. – 1983. – 23 черв.

120. Про імена // Свобода (МПМ). – 1983. – 14 лют.

121. Проблеми термінології в українській діяспорі // Бюлетень УТГI. – 1983. – квiт.

122. Термінологічна довідка // Свобода (МПМ). – 1983. – 16 груд.

123. Цікаве про мову // Рідна школа. – 1983. – груд.

124. Цікаве про мову // Свобода (МПМ). – 1983. – 15 лип.

125. Цікаве про мову // Юнак. – 1983. – берез.

126. Школярі святкують січневі роковини // Рідна школа. – 1983. – 24 берез.

127. Ще і ще про прізвища на “–ів” // Свобода (МПМ). – 1983. – 16 груд.

1984

128. Глум над українською мовою // Свобода (МПМ). – 1984. – 18 груд.

129. До питання про переклад назви “USA – Америка” // Америка. – 1984. – 12 груд.

130. “Жадний” чи “жодний” // Свобода (МПМ). – 1984. – 18 груд.

131. Назви рослин і тварин // Рідна школа. – 1984. – груд. – Ч.2.

132. Новий англо-український.словник // Нові дні. – 1984. – лют.

133 Окремі проблеми української термінології // Бюлетень УТГI. – 1984. – Ч.2.

134. Про “брусниці” і день подяки // Свобода. – 1984. – берез.

135. Про знак рівности, що нам не є,.і про інше // Нові дні. – 1984. – листоп.

136. В.Трембіцький Питання визначення кольорів українського національного і державного прапора // ВіКО. – 1984. – Ч.3.

1985

137. Вияснення до “жодний” і “жадний” // Свобода (МПМ).– 1985 – 18-20 груд.

138. Власне українські слова. Вибірка // Свобода (МПМ). – 1985. – груд. – Ч.2; 25 лип. – Ч.3; 1986. – 19 листоп. Ч.1.

139. До історії українського правопису // Свобода (МПМ). – 1985. – 19 листоп.

140. До справи медичного назовництва // Свобода. – 1985. – квiт.

141. “Знеславлення” чи “знеславлювання” // Свобода – 1985. – 7 листоп.

142. Новий шкільний підручник мови // Рідна школа. –.1985. – сiч.

143. Потрібний англо-український словник // Рідна школа. – 1985. – листоп.

144. Привіт з 85-річчям [В.Чапленка і М.Пежанського] // Свобода (МПМ). – 1985. – 20 груд.

145. Хитрий, як лис... // Юнак. – 1985. – верес.

146. Шкільний новий підручник мови // Свобода. – 1985. – лют.

1986

147. Американські аномалії // Америка. – 1986. – груд.

148. Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства = English-Ukrainian dictionary of color names and color science / Наукове т-во ім. Шевченка; За ред. Б.Струмінського. – Нью‑Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1986. – 94с. – (Бібліотека україно-знавства, Т.55).

149. На маргінесі Чорнобильської трагедії.– В 2–х ч. // Свобода (МПМ). – 1986. – 22 верес.; 1987. – 23 серп.

150. Нескорена мова (вірш). // Свобода (МПМ). – 1986. – 21 квiт.

151. “Нумізмат” чи “Нумізматик” // Свобода (МПМ). – 1986. – 22 верес.

152. Окремі проблеми української термінології // Науково-Технiчнi Вiстi. – 1986. – лют.

153. Letter to the Editor of The Way // The Way (Philadelphia). – 1986. – жовт.

1987

154. СловоГРА. // Рідна школа. – 1987. – трав.

155. Словничок для квітолюбів // Свобода (МПМ). –.1987. – 23 серп.

156. Letter to the Editor // America (Eng. Edition) – 1987. – Feb.

1988

157. “Головний “ – “голов’яний”: Дискусійне // Свобода (МПМ). – 1988. – 24 лют.

158. Куток термінології і номенклатури: Актуальне. // Свобода (МПМ). – 1988. – 26 ciч.

159. Мнемоніки на допомогу пам’яті учнів // Рідна школа. – 1988. – квiт.

160. Обурливий факт зневажання мови // Свобода (МПМ). – 1988. – 24 лют.

161. Про написання і чи и в чужомовних словах // Свобода (МПМ). – 1988. – 26 листоп.

162. Проект українського правопису англійських географічних і особових назв // Свобода (МПМ). – 1988 – 26 листоп. – Ч.1.; 28 груд. – Ч.2.; 29 серп. – Ч.3..

163. Який це бур’ян? // Свобода (МПМ). –1988. – 24 лют.

1989

164. В справі англо-українського словника при Вістях Українських Iнженерів: Звернення автора словника // Вісті Українських Iнженерів Америки. – І989. – черв.

165. До яких пір сприятимемо русифікації?: Лист до редакції // Свобода. – 1989. – лют. 163.

166. Довідники і підручники для плекання української мови // Свобода (МПМ). –1989. – 28 груд. Ч.1; 1990. – 30 квiт. – Ч.2.

167. Про Тараса Григоровича та ще інше // Hoві дні. – 1989. – верес.

168. Справи реформи українського правопису в УССР // Свобода (МПМ). – 1989. – 28 груд.

169. Творення безлицьої людини в УССР // Свобода. – 1989. – 29-30 верес.

170. У 80-ліття Юрія Шевельова // Свобода (МПМ). – 1988. – 27 серп.

171. “Фризієр” чи “перукар”? // Свобода (МПМ). – 1989. – 27 серп.

172. Чи “шестидесятники”? // Свобода (МПМ). – 1989. – 28 груд.

173. Як правильно? // Свобода (МПМ -28). – 1989. – 28 груд.

174. No Weeds in the Breadbasket? // Commentary to Louis Rode’s review of Dictionary of Weeds of Eastern Europe. – Elseview, 1987. – The ATA Chronicle. – 1989. – may.

1990

175. 25 років Українського Термінологічного Центру // Свобода. – 1990. – серп.

176. З великої хмари малий дощ // Нові дні. – 1990. – сiч.

177. Нове видання з української термінології // Свобода. – 1990. – квiт.

178. Письменник – філолог – літературний критик ( в 40-ий день смерти В.Чапленка) // Свобода. – 1990. – сiч.

179. Про сумлінність у цитуванні та ще дещо // Українські вісті. – 1990. – квiт.

180. Словник для всіх // Свобода. – 1990. – черв. – [Сторінка українських iнженерів].

181. Термінологічні проблеми в кібернетиці // Вісті Українських Iінженерів в Америцi. – 1990. – трав.

182. Український правопис – камінь спотикання нашої грамотности // Лікарський вісник. – 1990.– No.122.

183. Хемічна номенклатура гідроксильних сполук // Вісник Українських Iнженерів в Америцi. – 1990. – лют.

184. Василь Чапленко (1890-1990) // Свобода (МПМ). – 1990. – 29 серп.

185. Чому “Т.Г.Шевченко”? // Свобода. –1990. – берез.

186. Letter to the Editor of No uncertain Terms // Terminology Guide for Translators FBIS. –  1990. – 5 June (No.3).

1991

187. На пульсі мови: Нова рубрика // Свобода (МПМ). – 1991.– лют.

188. На пульсі мови: Спостереження // Нові дні.– 1991. – листоп.

189. Неправильне відмінювання прізвищ – приклад саморусифікації // Свобода (МПМ). –  1991. – 30 квiт.

190. Новий український словник для дітей // Рідна школа.. –1991. – трав. – Ч.1. – С. 20–22.

191. Словничок-порадник з культури української мови. – Ню Йорк: Вид-во Шкiльної Ради, 1991.

192. Чому “Т.Г.Шевченко” ? // Слово (Київ). – 1991. – жовт.

193. Як у себе вдома: Про російські томоніми в Україні // Слово (Київ). – 1991. – верес. ч.38).

1992

194. На пульсі мови (2): Спостереження // Нові дні. – 1992. – трав. – С.9.

195. На пульсі мови (3) // Нові дні. – 1992. – верес. – С. 31.

196. Назва “Україна” англійською мовою // Свобода. – 1992. – 22 квiт. – Ч.1; 23 квiт. – Ч.2.

197. Словник, який розчаровує // Народна воля. – 1992. – 13 лют. – С.4.

198. Термінологічні проблеми кібернетики // Науково-технічне слово / Бюл. Техн. ком. стандартизації термінології Держстандарту та Міносвіти України –. Львів. – 1995. – №1. – C.23–30.

199. Українські прізвища по англійському // Свобода. – 1992. – 06‑09 жовт. – 1992. – Ч.1–4.

200. Чи радіяція заразлива? // Свобода (МПМ-32). – 1992. – 4 верес.

201. Як перекласти англiйськi “ Skis” та “Ice Skates” українською мовою? // Свобода (МПМ-32). – 1992. – 4 верес.

202. Ukraina has lost new chains // Свобода (МПМ-32). – 1992. – 4 верес.

1998

203. Англійсько-український словник вибраної лексики: Природничі науки, техніка, сучасний побут = English-Ukrainian dictionary of selected terms: Science and contemporary technologies. – Нью-Йорк; Львів: Укр. Термінолог. центр Північної Америки  при НТШ, 1998. – 277 с.

        Деякі статті А.Вовк публікував під різними псевдонімами:

Вільшенко – 18, 56, 58, 114, 160, 168

Вілан – 92, 94, 101, 102, 103, 104, 111, 117, 128, 130, 137, 145, 161, 172

Іванович – 107, 143, 153, 171

Марія Вeльте – 147

Статті А.Вовка – 84, 98, 99, 110, 122, 123, 125, 132, 139, 144, 155, 170, 173, 187, 202 – без прізвища.

 (доповідь прочитана 5 червня 1976 року на зборах Філадельфійського Відділу Товариства Українських Інженерів Америки)

Відомий американський мовознавець італійського походження Маріо Пей в одній із своїх праць стверджує таке: “...Оцінюють, що не менше, як половина словництва всіх цивілізованих мов складається з наукових і технічних термінів...”.

Це твердження вказує на небуденну важливість термінології, тобто науково-технічної мови, для культурного і матеріяльного розвитку кожного народу. Творення і розвиток термінології для недержавної нації, такої як наша, є, отже, завдання особливо пильне, невідкладне, але при тому й особливо трудне. Коли ж бо у вільних народів термінологія постає спонтанно, в міру потреби і розвивається невпинно, у недержавних народів цей процес залежить повністю від політичної ситуації. Тому й наша науково-технічна мова творилася і розвивалася уривчасто, принагідно, у періодах послаблення політичного й культурного утиску, здійснюваного окупантами нашої Батьківщини.

Таких періодів було два: 1) галицький період, що тривав від початку нашого століття до вибуху першої світової війни в 1914 році, і 2) повоєнний період нашого культурного ренесансу в УРСР у двадцятих роках та початку тридцятих, що тривав яких десять років. У цей період “українізаційної” політики комуністичної верхівки в Україні за десять років (1923–1933) сама тільки Київська (Все)Українська Академія Наук видала 30 термінологічних словників з різних галузей знань. А такі словники виходили ще й в інших виданнях.

Цей бурхливий розвиток української культури й науки закінчився раптовно і траґічно процесом СВУ, великим голодом, поголовним ув’язненням, розстрілом чи депортаціями усіх творців цього нашого культурного відродження, а між ними і словникарів, термінологів і мовознавців. Видані словники заборонено вживати, а ці, що були в друку чи готовились до друку, знищено. Справу мови і термінології взяли у свої руки політруки та найвірніші вислужники Москви. На місце нашої власної науково-технічної мови вони накинули нам російську в мінімально українізованій формі.

На тему мовного ґеноциду, здійснюваного в Україні вже понад сорок років, написано у нашій пресі у вільному світі вже сотні статтей і дописів, тому не будемо його тут дискутувати чи ілюструвати. Наведемо зате один голос з України, який пророчисто показує, що всі заходи окупанта витворити байдужість щодо мови серед молодого покоління, засуджені на невдачу. Цей відважний прилюдний голос палкого оборонця прав української мови передістався на захід через Польщу, мабуть, через недогляд совєтської цензури. В час “хрущовської відлиги”, в 1963 р. у Києві відбулась важлива наукова мовна конференція, і хоч у ній брав участь І.Білодід – офіційний політрук від мови, висловлені на конференції в доповідях та дискусіях думки не пішли по партійній лінії. Одним із дискутантів був інж. Василь Лобко, колишній студент Львівського Політехнічного Інституту, а пізніше, впродовж 13 років, офіцер совєтської армії. Він сказав таке: “Мова – це душа народу, його серце, розум, думка. По її розвитку, її поширенні, її вживанні визначаються і оцінюються ... його культура, гідність як народу, його право на існування. Ось чому тих, які цураються рідної мови ... не можна вважати за людей. Вони гірше черв’яків, бо знищуючи свою рідну мову, тим самим у могили кладуть свій нарід ...”

В дальшому цей сміливий оборонець нашої мови малює жахливий образ теперішнього стану українських науково-технічних видань в УРСР: “Дуже погано, що сьогодні майже не видається технічної літератури українською мовою. Лише 5 відсотків [аж страшно назвати таку цифру – А.В.] технічної літератури на Україні видається українською мовою, а 95 російською. Ось до чого ми дожилися. І коли який-будь наполегливий автор все таки зуміє домогтися, щоб його книжка була надрукована нашою мовою, то тираж такої книжки визначають дуже малий, 500 до 1000 примірників не більше!”

Через обмежений час не наводжу більше цитат з цього виступу В.Лобка. Чи, одначе, цей мужній голос з Батьківщини не сповняє нас гордістю на те, що в наш час поширеного духовного піґмейства і загального збайдужіння в Україні серед наших колеґ знаходяться одиниці, що дорожать рідною мовою більше як своєю власною кар’єрою. Бо ж, як можна було й передбачити, за цей виступ інж. Лобка звільнено з праці. Його дальша доля нам невідома.

І чи не слід би нам, членам професійних організацій у вільному від совєтських лап світі, запитатися, що ми досі зробили, що робимо, що плануємо зробити, щоб допомогти поневоленій Україні в її смертельній боротьбі за збереження своєї душі й серця – рідної мови. А поле, на якому ми можемо найбільше конструктивного зробити, це є саме науково-технічна мова, термінологія і номенклатура.

Між інженерами, що досі займали провідні пости в ТУІА, на жаль, майже не було ентузіястів цієї справи. Навпаки, були там деякі скептики й песимісти, що сумнівались в саму доцільність термінологічної праці на еміґрації. Ми впевнені, що ці люди змінили б свою думку, коли б познайомилися з історією термінологічної праці в минулому. Наша перша термінологія творилася не в Києві, що був тоді під царською кормигою, а в розмірно вільному кутку нашої Батьківщини, у Галичині. Бо ж Галичина з початком нашого століття була тим вільним від валуєвських і емських указів заповітником, де наша наукова думка, де народна освіта в рідній мові могла свобідно розвиватися. І коли в 20-х роках в Україні постала негайна і пекуча проблема власної термінології у всіх галузях знання і суспільного життя, тоді у практичному вжитку і в складанні словників широко використано саме цю, можна б сказати “місцеву”, галицьку термінологію шкільних підручників та науково-популярних видань. Праця, пророблена 20 років тому такими визначними галицькими термінологами як Іван Верхрацький (ботаніка), Володимир Левицький (фізика і хемія), Іван Горбачевський (хемія), не пішла надармо, а стала вихідною основою дальшого розвитку, поліпшування й шліфування нашої наукової мови. Чи ж аналогія із сучасною поневоленою Україною і вільною еміґрацією не є тут очевидна?

Хтось міг би арґументувати так: хоч в Україні тільки 5% технічних видань виходить нашою мовою, то, все ж таки, в них вживається наша термінологія, отже, вона існує, і нам на еміґрації нема потреби творити інакшу. На жаль, справа куди складніша. Це правда, що в Україні технічно-наукова термінологія якось існує. Від 1959 р. вийшло там багато термінологічних двомовних, а останнім часом і тлумачних словників, які цю термінологію закріплюють та у деякій мірі нормалізують. Але це також правда, що ця офіційна термінологія під впливом понад 40-річного процесу російщення нашої наукової мови, поступового підігнена під мовні норми і практику “старшого брата”. Про це, що основне завдання вище згаданої серії термінологічних словників є закріпити сьогоднішну (тобто зрусифіковану) термінологію, було сказано виразно в загальній передмові Словникової Комісії АН УРСР до словників серії 1959 р.

Ступінь поросійщення нашої термінології легко ствердити, порівнюючи, наприклад, два технічні загальні словники, один з 1928 р., а другий з 1961 р. В нашій оцінці, із термінів-новотворів першого словника (побудованих у великій мірі на побутовому назовництві) не більше як 5–10% залишено у словнику з 1961 року. Решту тих новотворів у новішому словнику заступлено російськими термінами, кальками російських термінів, або тими інтернаціоналізмами, що спершу увійшли до російської мови.

Добрий приклад васальства української термінології, у відношенні до російської, дає хемічна номенклатура неорганічної хемії. Хоч наші хеміки ще в 1928 році заявилися за міжнародним принципом у складанні цієї номенклатури, хемічний словник 1959 р. віддзеркалює цю саме шизофренію щодо народних і міжнародних назв сполук і елементів, яка ще досі панує в російській мові.

Виникає питання чи цей процес російщення нашої термінології можна завернути? В Україні на це тепер немає виглядів. Все таки, ми не маємо сумніву, що прийде час коли українська мова скине з себе цей багаторічний московський намул. Тому, термінологічна праця на еміґрації мусить бути спрямована в першу чергу на потреби Батьківщини. Потреби еміґрації, які на жаль з кожним роком меншають, будуть обхоплені цією ширшою метою. Ми всі живемо надією, що коли не ми, то наші діти побачуть Україну вільною. Із самостійністю потреба доброї термінології в усіх ділянках культури науки й техніки стане актуальна й пекуча. Усе, до цього часу буде упорядковане, виправлене, доповнене чи запропоноване на еміґрації, буде тоді використане й належно оцінене. Цей лексичний фонд прискорить, тим самим, процес культурного відродження народу.

Якже ж мала б виглядати оця термінологічна праця на еміґрації? На нашу думку, головні завдання цієї праці є такі:

а) Відшукати, упорядкувати та вивчити термінологічні надбання “золотої декади нашої” термінології, тобто 1923–1932 рр. Цей безцінний мовний фонд, зібраний, часто в крайно невідрадних обставинах, ентузіястами нашої термінології, повинен й надалі стати основою для поодиноких термінологічних розроблень.

б) Критично перевірити галузеві словники, видані в УРСР від 1933 р. В них треба відсіяти “зерно від полови”, тобто добрі терміни від росіянізмів і зайвих кальок. Це можна б зробити у формі корективних бюлетенів чи словничків.

в) Для нових термінів, яких нема у словниках “золотої декади” запропонувати українські відповідники, що утворені в дусі нашої мови та в згоді з її правилами.

г) Висліди термінологічних досліджень із вищеперелічених зібрати у формі англо-українських вибіркових словників чи словничків та видати їх друком. Це зробить добру термінологію доступною для вжитку нашої преси, школи і широкого громадянства. У випадку новотворів це також дасть можливість випробувати “життєздатність” нових термінів та закріпити їх вжиток. Так, наприклад, на еміґрації утворений новотвір “прόзірка” для анг. слова “слайд” вже загально прийнявся, витискаючи конкуренційний новотвір “прόглядка” як теж довше, а тим самим менше вигідне запозичене слово “діяпозитив”.

Очевидно, що обговорені завдання не легкі. Вони вимагають чималого вкладу праці й часу, як теж і матеріяльних витрат. Від осіб, що підіймаються термінологічної праці, вона вимагає витривалости, правдивої, а не тільки декларованої, любови рідної мови, та непідробленого ентузіязму. Термінологія – це не поле для добуття слави, для козакування. Це натомість муравлина, забарнá праця, найчастіше зовсім не оцінювана. Термінолог та словникар мусить бути готовий документувати й уґрунтовувати свої погляди й пропозиції, бо він постійно наражений на критику, і то частіше злобну, як конструктивну. Бо ж, як відомо, – що українець то мовознавець, який не потребує жодних словників чи довідників. Єдиною нагородою у термінологічній праці є задоволення з добре виконаної праці та постійна свідомість активної участи у боротьбі за збереження та удосконалення нашої мови. Термінологічна праця це боротьба проти нашого відвічного ворога, що хоче нашу мову звести до рівня побутової говірки, а згодом і зовсім утопити в морі імперського “общепонятного язика”.

Хто ж має обов’язок узятися за цю термінологічну працю? Чув я, правда з другої руки, думку одного з наших визначних мовознавців, що термінологія – це справа виключно мовознавців, філологів.

З цим поглядом важко погодитися. Думаю, що інші наші лінґвісти цієї думки не поділяють. Мовознавці можуть вирішувати один тільки аспект якогось терміна – його згідність чи незгідність з законами й нормами нашої мови. Зате, не маючи технічного знання з даної галузі термінології, лінґвісти не можуть вирішувати наскільки дискутований термін відповідний для означення даного об’єкту, стану чи поняття. Вони не знають, наприклад, про можливість, а часто й пекучу потребу використати у термінології дві можливі паралельні форми слова, чи його можливе двояке правописне оформлення на те, щоб назвати окремі поняття даної ділянки. [Для прикладу, у хемічній номенклатурі є можливість вживати назви: фенол і феноль або фенил і фениль. До тепер вжиток закінчень л і ль у назвах цього типу не був послідовний. Так, отже, за хемічним словником з 1959 р. пишемо алкоголь, але фенол. Автор ще 1958 р., запропонував, щоб вживати закінчення -оль тільки для гідроксильних сполук, а закінчення л для усіх інших назв, зокрема для хемічних радикалів. За цією пропозицією пишемо: етаноль, феноль, ментоль, холестероль, але етил, метил, фенил, індол. Аналогічну диференціяцію маємо в англомовній номенклатурі, де гідроксильні сполуки мають закінчення л з німим е, а негідроксильні без німого е.

Із сказаного виходить, що для утворення доброї термінології потрібна тісна співпраця мовознавців із фахівцями даної ділянки знання. Життєвий досвід показує, що насправді творцями нових термінів є науковці, а мовознавці дають лише консультації та схвалюють терміни з мовного боку. Але і цю функцію мовознавці не завжди виконують. У київському журналі “Мовознавство” з 1974 р. [В.С. Перебийніс, Деякі закономірності в розвитку термінологнічної лексики, ч. 4, с. 3] ... читаємо: “Створення термінологічної системи певної науки ... відбувається, як правило (і на жаль!), без участи мовознавців”. І далі: “... бажано, щоб термінологічна система будь-якої науки творилася у співдружності фахівців і мовознавців: перші забезпечуватимуть точність передачі змісту, а другі – відповідність створюваного терміна законам мови”.

Історично, у нас авторами галузевих словників були інженери, науковці, лікарі, правники, а дорадниками – мовознавці. Мені відомий тільки один словник складений мовознавцем. Це “Словник хемічної термінології”, складений Оленою Курило в 1920 р. і виданий ВУАН три роки пізніше. Інші словники “золотої декади” тільки переходили мовну редакцію мовознавців. Так, наприклад, згадана Олена Курило опрацювала філологічну редакцію “Словника природничої термінології” Х.Полонського та “Словника ботанічної номенклятури” (обидва з 1928 р.). Мовне оформлення “Словника фізичної термінології” В.Фаворського (1932) зробив Г.Сабалдир, а “Словника транспортової термінології” (1932) – О.Ізюмов. Редакційна колеґія найбільшого за обсягом і найважливішого “Словника технічної термінології” (І.Шелудько і Т.Садовський, 1928) мала філолога у своєму складі.

Вирішивши хто саме має над термінологією працювати, нам треба сказати дещо про ці принципи та настанови, якими ця праця мала б керуватися. Вони входять в обсяг методології термінологічної та словникової праці. Таку методологію праці опрацював Український Термінологічний Центр (УТЦ) ще у першому році свого існування у формі “Довідника для членів УТЦ”. Він обхоплює теж технічні подробиці укладання словників. Не входячи тут у деталі, скажемо тільки, що ця методологія рекомендує взяти за основу словники “золотої декади” та відкидає з одного боку російщення української мови в УРСР, а з другого надмірний мовний пуризм деяких авторів. Чужомовні чи правильніше – запозичені слова є потрібні нашій мові, а зокрема нашій термінології технічних наук. Деякі галузі термінології, наприклад, номенклатура органічної хемії майже повністю міжнародні.

Запозичення не можуть, одначе, бути безкритичні. Не слід уводити в нашу мову нових запозичень – паралелізмів для народніх слів, що вже узвичаїлися в нашій мові. Такі ось совєтські запозичення з анг., як “дуст”, “ліміт”, “буклет”, – зайві. Не треба також впроваджувати нових чужих значень для тих запозичених слів, які вже мають у нашій мові усталене значення, наприклад, “кредит” у значенні “заслуга”, “полюція” у значенні “занечищення”, “технологія” у значенні “техніка”.

Щодо правопису, то методологія УТЦ визнає “харківський” правопис 1928/9 років, хоч з деякими поправками та доповненнями. Це значить, що рекомендується вживати у термінах, де треба літеру ґ, а правопис чужих слів базувати на їхній етимології та часі їхнього запозичення. Цей останній принцип у практиці часто важкий до застосування. Деякі слова перейшли декілька мов, заки потрапили в нашу і в таких випадках важко вирішити, котру саме мову узяти за вирішну.

Пропозиції деяких модифікацій правопису хемічних назв були багато років тому висунені Вашим доповідачем і уґрунтовані в статтях, надрукованих у виданнях НТШ, УТЦ та ТУІА. Ці пропоновані назви подаються як альтернативні до традиційних у “Словнику вибраних термінів і назв”.

Ціла проблема правопису чужомовних, а зокрема англомовних, слів і назв досі не розв’язана задовільно в українській ортографії.

Передумовою і основою будь-якої термінологічної праці є достатня колекція словників, довідників та мовознавчої літератури.

Перекладаючи даний термін, термінолог не може “зачинати від себе”, а мусить перевірити, як цей термін визначувано до цього часу в нашій та в споріднених мовах. Для вирішення, котрий переклад найбільше відповідний, термінолог мусить мати належне мовне відчуття, крім цього доводиться часто простудіювати відповідну проблему в мовній літературі, такій як праці мовознавців О.Курило, О.Синявського, а з “радянських” – Алли Коваль.

У ЗСА є декілька приватних колекцій словників та мовознавчої літератури. Найбільша з них, це, мабуть, колекція інж. Михайла Пежанського. Йому між іншим можемо завдячити те, що ще яких 30 років тому він до спілки з канадцями інж. П.Штепою та пок. О.Григоровичем, повідшукував у бібліотеках вільного світу рідкісні примірники словників, виданих (Все)Українською академією Наук в час “золотої декади”, як теж і пізніших, зфотографував їх на мікрофільми і тим зберіг їх для нас та для наступних поколінь. Копії з цих мікрофільмів є в бібліотеці УТЦ. Вони доступні для усіх, що хоче співпрацювати з Центром.

Як бачимо, справа доступности матеріялів для термінологічної праці виглядає зовсім добре. Цього не можна, одначе, сказати про другий основний складник цієї праці – про людей. Як ми вже казали раніше, термінологічна і словникова праця вимагає багато часу й терпеливости. В наш швидкий і нетерплячий вік, не багато можна знайти одиниць, що хотіли б посвятити велику частку свого часу, призначеного на відпочинок, розваги, дозвілля, товариське життя, на “кабінетну” працю словникара. І коли такі люди знаходяться, тоді обов’язком інженерів, як і громадянства взагалі, повинно б бути уможливити цим людям таку працю та постаратися, щоб їхня праця принесла якнайбільше плодів у формі надрукованих термінологічних матеріялів, статтей і остаточно – словників. Це сумне, але правдиве, що чимало термінологічних матеріялів пішло у смітник після смерти осіб, що над ними працювали, через байдужість їхніх спадкоємців.

Цього зрозуміння важливости термінологічної праці досі між нашим громадянством мало. Коли в 1965 році з ініціятиви Конференції Українских Професійних товариств постав УКРАЇНСЬКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР його членами-засновниками було 13 організацій, між ними і ТУІА і УЛТПА. Вибрана управа з ентузіязмом опрацювала план праці та “Довідник” для членів (статут УТЦ передбачує як організаційне, так і особисте членство). Скоро, одначе, ентузіязм погас, коли виявилося, що поміж членами 13 організацій нема людей, які хотіли б поважно взятися за термінологію. Та і для тих нечисленних, що почали працювати, скоро не стало фондів, навіть на діловодство та комплектування бібліотеки. Варто тут зазначити, що згідно із статутом УТЦ є автономною клітиною НТШ і УВАН і обидві установи мають в управі УТЦ свого представника.

На цю ж саму трудність з браком персоналу натрапила декілька років пізніше управа ТУІА, коли запроєктувала опрацювати й видати “Технічний словник” у 25-річчя Товариства.

Все таки, деякі термінологічні видання на еміґрації появляються. Їх авторами є інж. Пежанський (Летунський словничок), мґр. Наталія Чапленко (куховарська термінологія) та Ваш доповідач (Словник вибраних термінів і назв). Докладніші дані про ці видання зацікавлені зможуть знайти на окремому аркуші. Декілька інформацій про словник А.Вовка, що від 1973 року появляється малими частинами як додаток до “Вістей Українських інженерів”. У словнику застосовано новий методологічний принцип. Він має характер радше критичний як нормативний. Автор не уважав у своїх компетенціях рекомендувати тільки один переклад, коли потенційно добрих перекладів є більше. Зате в словнику старанно відмежовано всі нерекомендовані, але вживані відповідники, які здебільшого є росіянізмами. У словнику віддано найбільше місця термінам та назвам, яких не можна знайти в новому, поширеному виданні англо-українського Подвезькового словника. Пропоновані новотвори виразно позначено як такі. Можна, отже, сказати, що Словник вибраних термінів має критичний, корективний та доповняльний характер. Цей словник міг би появлятися у значно скорішому темпі, але через брак видавничих фондів усього 8 або 16 сторінок додається до кожного числа “Вістей”.

Говорячи про людські та видавничі проблеми термінологічної праці, не можна не згадати про принципову справу підходу до слоникарства. У перших роках після світової війни думка укладачів наших термінологічних словників була така, щоб створити кількамовні словники, в яких одною з мов була б українська. Вони думали, що такі словники можна буде видати в чужомовних видавництвах і таким чином “вивести в люди” нашу термінологію. Таким був семимовний Технічний словник інж. С.Риндика та електротехнічний словник інж. М.Савчака та хемічний словник інж. І.Ковалевського. Ця надія одначе завела. Ці словники й досі лежать в манускрипті і з кожним роком стають більше застарілі. У міжчасі, світовий книжковий ринок є залитий багатомовними словниками, що є модерні і укладані спеціялістами кількох мов, а не поодинокими укладачами.

Друга людська проблема є психологічна. Її можна б назвати “манією ґрандіозности”. Люди, що мало обізнані з труднощами термінологічної праці в українській мові, планують галузеві словники на десятки тисяч слів, більші навіть як ці видані в УРСР, що мають по кількох укладачів і по кількох редакторів. Це зовсім недоречна й безнадійна справа. Не тільки через коштовність таких видань при відсутности попиту на них, але, що більше важливе, через неможливість в еміґраційних умовинах праці поставити такі об’ємисті видання на належному лексикографічному рівні.

На мою думку, реальним підходом до справи термінологічних словників є опрацьовувати і видавати друком відносно малі галузеві словники, доповняльні та корективні до аналогічних “радянських” словників. Таким чином, ми не мусітимемо друкувати сотні гасел, що в радянських словниках є задовільні або різняться тільки правописом.

Через згадану манію ґрандіозности, мабуть, і провалилася справа видання Англо-українського технічного словника в 25-річчя ТУІА. Хоч я та інж. М.Пежанський рекомендували тодішній управі опрацювати такий словник обсягом не більше 20 000 гасел (тобто обсягом “Технічного словника” з 1928 р.) і пропонували свою в тому співпрацю. Проте управа Товариства послухала поради тих, що хотіли словника на 80 000 гасел, тобто вчетверо більшого. Із цілої справи, як знаємо, вийшов пшик та неслава Товариству, бо про появу словника проінформовано передчасно у радіопередачах на Україну. З цієї акції нічого не вийшло, бо для такого словника не було компетентних укладачів.

Як бачимо із сказаного, стан термінологічної праці в українській діяспорі далеко не задовільний. Ми досі не використали можливости творити й розвивати тут на еміґрації те, що в Україні, під московським чоботом, зробити неможливо. Як же ж зарадити цьому лихові?

Перше.  На нашу думку, нам треба в першу чергу зліквідувати розпорошення сил. Бо чи потрібні нам, крім Термінологічного Центру, ще інші організації й угруповання, що займаються чи мали б займатися термінологією? Нам вистане одна організація, що гуртувала б і так нечисленних активних працівників на полі термінології. Але така організація мусить, крім термінологів-словникарів, мати також сильний діловодський відділ, що дбав би про справи фінансові, видавничі, рекламу видань, про інформацію громадянства. Ці самі особи не можуть одночасно виконувати кабінетну працю і займатися всіма діловими справами, бо на цьому терпить темпо праці та якість виготовлюваних матеріялів.

Друге.  Залишімо ґрандіозні плани великих, престижових галузевих словників. Будьмо реалістами, а не мрійниками. Нам треба йти від малого до великого і класти наголос на лексикографічну якість словника, а не кількість вміщених гасел чи сторінок. Часу є мало. Рік за роком минає і щорічно відходять у вічність люди із глибоким, органічним знанням рідної мови, що могли б нам допомогти в нашій праці мовними порадами і критикою.

Третє.  Професійні організації, що утворили УТЦ, повинні б більше цікавитися його долею. Їх обов’язок не кінчається із заплаченням річного внеску. Вони мали б знайти у своєму гроні членів, що цікавляться термінологією своєї ділянки знання, що можуть і хочуть внести свій внесок в цю ділянку поважним зусиллям. Ці організації повинні б також віддати у своїх виданнях належне місце справі термінології.

Четверте.  Щоб висліди термінологічної праці належно використати, треба зробити їх доступними цим організаціям і особам, що сповняють виховні та інформаційні функції у громадянстві. Тому потрібні тісні контакти УТЦ із Шкільною Радою, об’єднаннями педагогів, проводами молодечих організацій, об’єднанням журналістів. Ці організації, впливаючи на мову молодого покоління та читацької громади, мають якнайкращу можливість популяризувати добре назовництво, а зокрема, викривати явні і приховані росіянізми, які через совєтські видання передістаються у мову еміґрації.

Моє особливе звернення до колеґ-інженерів. Українські інженери мають за собою світлі традиції відданої і безкорисливої термінологічної праці. Згадаймо хоч би інж. Тадея Секунду, уродженця Галичини, що в 20-их роках виїхав на Радянщину і тут включився у бурхливу термінологічну працю цього періоду. Тут він, між іншим, сформулював критерії доброго терміну (Секунда Т. Про принципи складання української термінології //Вісник Інституту української мови ВУАН. Вип.2. К., 1930. – ред). З розвалом “українізаційної політики” в УССР він заплатив життям за свій ентузіязм. Про вклад інших інженерів Галичини в нашу термінологію можемо довідатись із статті інж. М.Пежанського в збірнику “Український інженер”. Між укладачами академічних термінологічних словників “золотого десятиріччя” знаходимо чимало прізвищ інженерів, як ось: Іван Шелудько, Т.Садовський, Ю.Трихвилів, Кость Туркало, П.Василенко.

Продовжуймо, отже, цю світлу традицію будівничих української культури. Правда, на еміґрації не легко викресати цей ентузіязм до термінологічної справи, який сповняв наших колеґ в час народного культурного відродження в 20-их роках. Все таки, і на чужині є інженери, що роки праці, а часто і поважні власні фонди присвятили справі термінології. Тут треба згадати інж. Степана Риндика, любителя мови, письменника та автора підручника і (невиданого) багатомовного словника машинознавства. Багато років праці витратив на свій електротехнічний словник інж. М.Савчак. В Німеччині багатомовний хемічний словник завершує опрацьовувати інж. І.Ковалевський. На нашому ґрунті найактивнішим і найбільш заслуженим подвижником і ентузіястом термінологічної справи є інж. Михайло Пежанський. Між його найбільшими заслугами є змікрофільмування рідкісних словників (про що я вже говорив), зорганізування в 1965 р. УТЦ та впродовж останніх 20 років віддана дружня співпраця з усіма, хто серйозно працює на полі нашої науково-технічної термінології. Між членами ТУІА є також заслужений термінолог-сеньйор інж. Кость Туркало – співавтор словника з комунального господарства, виданого в 1928 р. в серії словників Української Академії Наук у Києві. Між нами живуть ще й два інші автори термінологічних словників Академії Наук у Києві, а саме проф. Сергій Крашенінніков (зологічна термінологія) та проф. Наталія Осадча-Яната (ботанічна номенклатура).

Завершуючи цей короткий огляд термінологічних світел і тіней у нашій еміґраційній дійсності, ми дозволимо собі висловити надію, що цією преважливою ділянкою нашої національної культури зацікавиться молодша ґенерація наших мовознавців і професіоналістів і що вони знайдуть шляхи й засоби, щоб термінологічну працю вести з більшим успіхом та швидшим темпом, як це було досі. У нашій Батьківщині, в ділянці термінології далі панує статус кво: українська термінологія є тільки україномовною версією панівної російської, засудженою на повільний, але невмолимий занепад. Бо ж вона зовсім зайва для “єдиного радянського народу”. Тому добра термінологія мусить жити, розвиватись і доповнюватись тут у вільному світі. А з першим проблиском волі вона знайде шлях в Україну.

Термінологічна лексика це, як уже було сказано, невід’ємна частина літературної мови. А про майбутність нашої літературної мови пророкував ще спочатком нашого століття її великий співтворець письменник-гуманіст Михайло Коцюбинський такими словами: “Наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом від шумовиння і стане прозорою й міцною”.

У це пророцтво ми віримо глибоко. Наше завдання ясне: будувати прозору й міцну українську термінологію, вільну від усякого окупантського шумовиння. Хай це буде наша відповідь і протидія на московський лінґвіцид в Україні.

ВШ Проф. Д-р Олекса Горбач

Райхельсгайм, НФР

Вельмишановний Пане Професоре!

Тому що я для Вас незнайома особа, дозвольте мені насамперед представитися. Я називаюся Анатоль Вовк. Хоч моє ім'я рідкісне в Західній Україні, я там виріс і закінчив студії у Львові. Від 1947 р. живу в ЗСА. Звичайним членом НТШ став у 1958 р. і членом-кореспондентом (у Філологічній Секції) в 1978 р. Ділянками мого зацікавлення є лексикологія, зокр. термінологія, а також лексикографія. У цих ділянках маю деякі скромні видання.

До Вас я збирався написати вже декілька років. Одного листа такі вислав, але, мабуть, на застарілу адресу, у Франкфурті. Теперішню адресу дістав у канцелярії НТШ (але вона не має дати).

Тільки недавно я дістав копію бібліографії, яку Ви додали до передруку "Історії укр. мови" П. Бузука. У ній, між іншим, є і моя праця з хемічної номенклятури, видана під псевдонімом А. Вільшенко у 1962 р. (стор. 118). Перевіряючи у списку своєї бібліотеки, які з Вами цитованих видань я маю, я зауважив у бібліографії декілька помилкових дат. У надії, що Вам пригодяться ці дані, висилаю Вам список тих неточностей.

Я цікавлюся бібліографією видань і статей з термінології та номенклятури у діяспорі. У своїй бібліотеці маю відбитки двох Ваших праць на цьому полі. Це "З історії української церковно-музичної термінології" (Мюнхен, 1965) та "Назви в мореплавній "рожі вітрів" нашого Причорномор'я" (Мюнхен, 1968). Я певний, що Ви маєте ще більше праць, які більше чи менше стосуються науково-технічної, природничої чи іншої термінології. Буду вдячний, якщо зможете прислати мені відбитки їх або хоч їхні бібліографічний опис.

З термінологією тісно пов'язана справа правопису, а зокрема запозичених слів, тому я і цією справою цікавлюся. Знаю, що коли в 1960-их роках українські філологи діяспори зробили спробу "упорядкувати" Харківський правопис (на жаль, невдалу), Ви брали у цьому ділі активну участь. (Тоді я в цій справі листувався з проф. Я. Рудницьким.) Тепер, як, може, знаєте, знову створилася ініціятивна група філологів, що бажали б "п'ять перед дванадцятою" цю спробу воскресити, бо інакше молодше покоління перейде вповні на недобрий, але упорядкований підсовєтський Уфімсько-Київський правопис. Яка Ваша думка про можливість успіху такої спроби? Чи плянуєте Ви включитися в цю працю?

Буду дуже вдячний за Вашу відповідь на оці питання. З правдивою пошаною до Вас

Ваш Анатоль Вовк

П.С. Я також є в контакті з Вашим сином проф. Марком у Торонті. Недавно я вислав йому статтю до "Науково-технічного вісника УТГІ", який він редаґує.

Едісон, Н. Дж., 5.VII.1987

ВШ Проф. Д-р Олекса Горбач

Райхельсгайм, НФР

Вельмишановний Пане Професоре!

Ваш син Марко у своєму листі до мене з 22.XII.86 переказав мені Ваше прохання, щоб роздобути Вам словник W. J. Stepankowski, American-Ukrainian Nautical Dictionary. New York, 1953.

Знову ж Ваша шановна дружина у листівці з 27.II.87 (яку я дістав аж 20.ІІ.87) при нагоді висилки словника Желеховського і Недільського, який я був замовив, просила мене роздобути Вам Словник гідронімів. Догадуюся, що йдеться, мабуть, про цю саму книжку. Я свого часу купив був декілька примірників цього словника в УВАН, але всі зайві примірники відступив іншим особам. Все-таки, щоб допомогти Вам дістати цю книжку до Вашої колекції, я написав до д-ра р. Миколаєвича з Бостону, якому багато років тому я один примірник післав був, з проханням, чи міг би Вам його відступити і післати його відразу до Вас (адресу йому я подав) або мені.

На щастя, він цю книжку знайшов і прислав мені, пишучи: "Я дуже радий, що можу віддати її комусь іншому, котрий буде нею користуватися, кому вона буде потрібна".

Поки вишлю її Вам, я хотів би впевнитися, що Ви у міжчасі її ще не роздобули та що вона дійде на адресу, яку вживаю. Я досі не мав щастя, бо на 2 листи до Вас не дістав відповіді (останній з 19.VI.86). В останньому післав був Вам деякі корективи до бібліографії, доданої до передруку праці П.Бузука.

Знаючи про Ваше зацікавлення нашою лексикографією, мені було б дуже цікаво знати Вашу думку про два мої словники - Вибірковий англо-український з 1982 p. (частина І) та Англ.-укр. назв кольорів і кольорознавства з 1986 p. А може, я міг би Вас попросити про якусь, хоч коротку, рецензію на цей другий словник? Я міг би прислати Вам одночасно рецензійний примірник.

Бажаючи Вам приємного літа

З належною пошаною

Ваш Анатоль Вовк

Едісон, Н. Дж., 25.V.1989

ВШ Проф. Д-р О.Горбач

Райхельсгайм, НФР

Вельмишановний Пане Професоре!

Дозволю собі Вам себе пригадати, бо наше листування досить спорадичне. Після Вашої листівки до мене з серпня 1987 в справі Морського словника В.Степанковського, я його Вам роздобув і вислав в місяць пізніше, разом з листом (з 13.IX.87) та копією свого правописного проєкту українського передавання англомовних власних назв, прохаючи про Вашу думку про нього.

На цього листа я не дістав відповіді, хоч і знаю від Вашого сина Марка, що книжку Ви дістали. Пишу сьогодні знову, бо спонукала мене до того Ваша стаття "Правописна справа" у газеті Новий Шлях за 22 і 29.IV.89. Почуваюся зобов'язаний на неї відгукнутися з двох причин. По-перше, я рахуюся членом ініціятивної групи для доповнення і усучаснення Правописного словника Г. Голоскевича. (Я член-кореспондент у Філологічній секції НТШ від 1981 p.) По-друге, я вже ось 10 років з одним з трьох членів колеґії, що видає додаток до Свободи п. н. "Мова про мову", який присвячував і присвячує багато уваги справам правопису.

У вашій статті Ви подаєте як першу рекомендацію "відкрити спершу сторінки в якомусь періодику, де були б заторкувані конкретні болячки нашого правопису й мововжитку всіма зацікавленими...".

Мушу ствердити, що такі сторінки вже існують, та в червні буде їм десять років. Від самого першого числа "Сторінки культури української мови "Мова про мову" як додаток Свободи, найпоширенішої в діяспорі газети, писали і запрошували авторів до співпраці саме в ділянці українського правопису. Вже в першому числі МПМ була стаття "Чому 'Харківський' правопис" і в дальших 25 випусках додатка були статті на тему правопису і його усучаснення пера Я.Славутича, Б.Чопика, підписаного мною та інших. На жаль, відгук на них, зокрема з боку українських філологів, був практично ніякий.

В останньому числі МПМ надрукована перша частина мого вищезгаданого Правописного проєкту передавання англійських, чи радше англомовних, власних назв. Друга частина повинна б появитися вже за декілька тижнів.

Чи можу просити Вас вдруге про критичні зауваги щодо мого проєкту? Свобода хіба в Вас в Німеччині доступна, а це є число з 23. Х. 1988 p. Якщо бажаєте, я можу Вам прислати виправлену відбитку, бо в статті декілька друкарських помилок.

Щодо інших думок, висловлених у Вашій статті, то я згідний з тим, що наперед треба передискутувати й усталити всі спірні мовні проблеми, найкраще шляхом анкети, а тоді щойно братися за складання словника. На жаль, проф. Я.Славутич - головний редактор плянованого перевидання - не думає так, а вже має, як каже, готовий словник і чекає лише на фонди, щоб його "скомп'ютеризувати". Його погляди відбиті в статейці в Українських Вістях, яку Вам в копії посилаю.

Як побачите, автор бажає не перевидавати словник Голоскевича в поправленому виді, а радше видати "Новий правописний словник" - можна здогадуватися - Яра Славутича. Члени Редакційної колеґії, яку сформовано при його присутності на нараді в НТШ 4.XI.88, мали б бути тільки "читцями-рецензентами".

Маю надію, що Ви погодитеся з тим, що мій правописний проєкт точно вкладається у Вашу пропозицію правописної праці: опрацьовування і публікація проєктів розв'язки окремих правописних проблем, дискусія таких проєктів, підсумки і акцептація колеґією для видання оновленого словника.

Другим таким проєктом, вартим розгляду "правописниками", є проєкт логічного правила написання складених слів, зокрема прикметників, запропонований д-ром Богданом Струмінським, і опублікований у моєму словнику Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства (Ню Йорк, 1986) на стор. 65-66. А що Ви, напевно, цей словник маєте, то попрошу Вас також про Вашу цінну думку і про цей проєкт для вжитку Редакційної колеґії словника (якщо вона матиме щось до говорення). На 3 червня назначена ще одна нарада Колеґії з головним редактором; маю надію, що вона буде успішніша, ніж перша була.

Я постараюся, щоб її члени обзнайомилися із Вашою вищезгаданою статтею та Вашими пропозиціями. Також варто було б передискутувати нове видання Українського правопису з Києва, що мало б вийти ще цього року. Видається мені, що всі його позитивні зміни і нам треба прийняти, як, наприклад, поширення написання и після "дев'ятки" в чужих власних назвах.

Мені було б дуже приємно з Вами особисто зустрітися. Маю надію, що скоріше чи пізніше Ви відвідаєте ЗСA та НТШ в Ню Йорку, і тоді буде для цього добра нагода. 

З глибокою пошаною і привітом

Ваш Анатоль Вовк

Копія: Проф. В.Лев, Голова ФС НТШ

П.С. Додаю до листа також свій власний "міні звіт" про склад Редакційної колеґії правописного словника, узгіднений на нараді з 2.XI.1989.

Едісон, Н. Дж., 5.VIII.89

ВШ Проф. Д-р Олекса Горбач

Райхельсгайм, НФР

Високошановний Пане Професоре!

Пробачте, що аж сьогодні відписую на Вашого цікавого та інформативного листа з 12.VI.89. За короткий час після нього я дістав від Вас милу несподіванку - пакет з Вашими мовознавчими працями з термінології та споріднених ділянок (10 примірників або віддруків) плюс копії статей і деякого листування. Досі я це лише згрубша прочитав, бо там є що студіювати, і це справді імпозантний вклад у нашу лексикологію. 3 надісланого я досі мав лише праці про церковно-релігійну термінологію та про "рожу вітрів" у ксерокопіях. Надіслане тільки підкріплює моє признання і пошану до Вас як до мовознавця найвищого калібру. Багатство використаних джерел, глибинне дослідження кожної проблеми та мурашина праця так дуже контрастує, напр., з писаннями нашого спільного знайомого Я.Р. Ці речі будуть цінним доповненням до моєї скромної збірки укр. літератури з лексикології та лексикографії (маю понад 150 томів словників українських та з укр. мовою). За це Вам дуже вдячний, але хочу знати, чи я Вам за це щось винен (реванж за словник Степанковського тут не входить у гру, бо, як вже Вам писав, я тільки його роздобув для Вас і післав, а дарував його д-р р.Миколаєвич, реґіоналіст і співробітник проф. Лева).

А тепер вернуся до Вашого листа. Можливо, що котрийсь з Ваших листів на пошті затратився, але я від 1986 p. дістав лише одну листівку від Вашої Дружини з 27.ІІ.87 та від Вас з 3.VIII.87. Мої листи до Вас (на Райхельсгайм) були з 19.VІ.86, 5.VІІ.87, 13.ІХ.87 та 25.V.89, на який Ви саме відповіли. Дозволю собі з цих листів вибрати теми, яких ми досі не заторкали. Я, наприклад, не знаю, чи Ви маєте мої два словники, а саме: Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту. Частина І (А–М). Ню Йорк, 1962 та Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства, вид, НТШ, Ню Йорк, 1986. В моєму листі з 5.VII.87 я пропонував Вам рецензійний примірник другої книжки. Якщо не маєте їх, то я ще маю по пару примірників одної і другої. Між іншим, два примірники словника кольорів я передав через відвідувачів в Україну.

Правопис. Справа видавання правописного словника застрягла, і не знаю, чи з цього взагалі щось вийде, хоч я вже витратив чимало часу на виготовлювання списків потрібної до перевидання термінолексики. Славутич написав мені, що з моїх списків прибл. 1/3 вже має в реєстрі, 1/3 помістить, а 1/3 він не вміщував би, але "остаточно вирішимо пізніше". Про справи фінансів, які загальмували словник, певно, знаєте вже від проф. Лева. Я тільки скажу від себе, що Славутич хоче конче позбутися з 7-членної редакційної колеґії С.Караванського за його "дублети" (які насправді є західноукраїнською лексикою) та за домагання, щоб головний редактор спрецизував свої погляди щодо усіх "робочих засад" та правил, в яких два правописи розходяться. Він пише, що не уважає С.К. членом колеґії, хоч його і запросив туди проф. Лев. На мою думку, погляди С.К. у великій більшості слушні, і він повинен залишитися в колеґії. У своєму непідробному, елеґантному стилю Я.С. називає в листах Караванського "одеським жуликом", а д-ра Я.Падоха "неосталіністом", що "три роки гальмує правописну справу". Ваші погляди на справу "оновленого правописного словника" проф. Лев нам переказав у формі ксерокопії відповідних частин Ваших листів. Зрештою, вони ясні з Вашої статті у НШ.

Саме в зв'язку з Вашим поглядом, який я вповні поділяю, що поки складати словник слід опрацювати, опублікувати і передискутувати контроверсійні та неповні правила Харківського правопису; я просив Вас в листі 13.IX.87 дати мені свою думку про мій проєкт передавання англійських власних назв українською мовою, на базі міжн. фонетичної транскрипції.

(Цей проєкт додав я до висланої книжки Степанковського). Тому що цей проєкт буде надрукований в трьох частинах у "Мова про мову", я своє прохання відложу до часу, коли буде надрукована цілість. Зате дозволю собі післати Вам свої інші правописні пропозиції, а саме в справі родового відмінка власних назв на приголосний, в справі префіксів трі- та ді- в хемічній номенклатурі та в справі писання великих літер в складених назвах організацій. Я ще маю інші правописні пропозиції, але про це другим разом.

Справа додатка до Свободи "Мова про мову". Ваші інформації про нього від мґр. О.Кузьмович неправильні. Проф. М.Семчишин не редаґував, ні не редаґує МПМ. Може, вона поплутала це з фактом, що Семчишин є з доручення проф. Лева координатором в справах перевидання доповненого Голоскевичевого словника. Від першого випуску МПМ, точно 10 років тому, досі (27 випусків) редагує її колеґія у складі: проф. М. Овчаренко, д-р Євген Федоренко (голова Шкільної Ради, що фірмує видання) та підписаний. Довгі роки М.О. була відповідальним редактором, але деякий час тому зреклася цього титулу. Я маю лише один повний комплект МПМ, але маю деякі подвійні числа, які міг би Вам вислати, якщо хочете. Я там веду постійні колюмни "Оком по пресі" та "Мова наших буднів".

Дозволю собі запросити Вас писати для сторінки. Матеріяли до неї не переходять через Снилика. Напр., Славутич мав дві статті на тему правопису, хоч його Свобода звичайно не друкує. Цю справу він драматично подав до публічного відома в останнім випуску "Нових днів".

В останнім випуску Сучасності була сатирична стаття Д.Баюрського (Б.С.) на тему "хахлацького" варіянту літературної мови в УРСР. Це стосується головно таких осіб, як та, з ким "воює" п. Кузьмович. (Я з нею також листуюся, бо час від часу пишу щось з мови до Юнака, який вона редагує).

Про Вашу долучену кореспонденцію в справі Русанівського і компанії не буду тут писати. Це щастя, що на усіх тих мовознавчих конґресах Ви репрезентуєте гідно і відважно вільну нашу науку і даєте відсіч режимному мовознавству. Між іншим, в Українських вістях читав я відповідь Вам пера І.Фізера. 3 Вашого листа виходить, що Ви здеґустовані нашою еміграційною пресою. Все-таки МПМ може бути форумом для мовних дискусій. Але і з тим не знати, як буде. Пані Овчаренко стратила свій колишній ентузіязм до справи, Федоренко має клопоти із здоров'ям. Проф. Я.Рудницький шукає за кимось, хто б перебрав його "Слово на сторожі", що останніми роками було лише компіляцією ксероксових відбиток.

Він прислав мені примірник свого останнього видання:

Рудницькіяна. ч. 1, 1985. Якщо Ви цього ще не бачили, постарайтеся: це унікальна річ, клясичний приклад того, про що п. Кузьмович писала у своєму фейлетоні - про нарцизм у Свободі.

Хоч мені 68 років і я повинен вже давно бути на пенсії, я ще працюю, бо фінансова ситуація того вимагає. Праця в Ню Йорку і доїзд до неї займає мені кожного робочого дня 12–13 годин, тим-то мало часу залишається на "замилування" та на листування. А що друга частина мого вищезгаданого Вибіркового словника застрягла в т-ві інженерів, яке його зошитами друкує, то я узявся за ще інакший словник. Але про це вже другим разом. Знову буду просити про Вашу думку чи пораду в цій справі.

Нині я написав вже досить про свої справи, але ще одна заувага до Вашої праці в нім. мові про розвиткові тенденції укр. мови з 1987 p. Цитуючи з бібліографії В. Чапленка, Ви чомусь не подаєте його найбільшої праці Історія нової української літ. мови (XVII ст. – 1933), Ню Йорк, 1970 (448 стор. вел. формату, т. 500). Ви, хіба, її маєте.

Чи видали вже Ви список місцевостей в 1947 p. в УРСР, про який згадуєте в листівці?

Буду дуже вдячний за Ваші коментарі до моїх правописних пропозицій.

З пошаною і привітом

Ваш Анатоль Вовк

Цю пропозицію пришлю пізніше, бо її переробляю.

 П. С. Також додаю до листа ксеростат розділу з моєї книжки про назви кольорів, написаного за рекомендацією проф. Богдана Струмінського, де поставлена певна правописна пропозиція.

Буду дуже вдячний, якщо Ви і щодо неї подасте мені свою думку.

ВШ Проф. Д-р О. Горбач

Берфурт, Німеччина

Вельмишановний Пане Професоре!

Минуло вже рік і пару місяців, відколи я мав останню вістку від Вас, і я дозволю собі оце знову до Вас відозватися. На мого листа до Вас з 25.V.89 Ви відписали мені довгого та дуже цікавого листа з датою 12.VI.89. Я відповів Вам листом з 5.VIII.89, і на цього листа я вже відповіді не дістав. Беручи до уваги можливість, що цей лист затратився, дозволю собі нині післати Вам його копію, а далі допишу тільки про справи, що від того часу змінилися.

ПРАВОПИС. Чекаємо на "3-те" видання Українського правопису, у Києві, хоч у ньому, крім привернення літери Ґ, будуть тільки "косметичні" зміни, як це в діяспорній пресі показав ред. С.Караванський. Славутич у цих справах замовк, а "правописники" НТШ, до яких і я мав щастя чи нещастя бути вибраним, вже більше як півроку не контактуються.

Мені, одначе, удалося з великим трудом надрукувати у трьох випусках додатку до Свободи "Мова про мову" мій правописний проект в справі передавання анг. власних назв українською мовою. Про цей проєкт я писав Вам ще у своєму листі з серпня 1987 р., а посилаючи Вам словник Степанковського, додав до нього першу версію цього проєкту з проханням про коментарі; у своєму останньому листі Ви про цей проєкт не згадуєте, тому дозвольте ще раз попросити про Вашу думку про нього. Сьогодні висилаю Вам остаточну версію проєкту, хоч ще з деякими помилками. Чи варта цей проєкт того, щоб його надрукувати у якомусь поважнішому виданні, як газета?

Друга справа – СЛОВНИКИ. Чи хто-небудь з наших філологів працює над усучасненням і "відполітизуванням" Історії української лексикографії П.Горецького? Чи Ви маєте мої два словники, а саме Вибірковий анг.-укр. словник з природознавства, техніки і сучасного побуту, т. І (А–М), Ню Йорк 1982 та Анг.-укр. словник назв кольорів і кольорознавства. НТШ, Ню Йорк 1986? Як ні, то я можу їх Вам вислати, а також рецензії, що на них появилися. Т-во Укр. Інженерів, що фірмувало перший том вибіркового словника, хоче тепер видати цілість у доповненій і виправленій формі. (Другу частину недавно докінчено друкувати у Формі додатку до Вістей укр. інженерів.) Такі виправлення і доповнення конче потрібні, бо словник друковано в дуже несприятливих умовинах впродовж 17 років (!). Управа т-ва звернулася до НТШ за фінансовою допомогою у перевиданні ще в грудні минулого року. Досі інженери не дістали ані одного рядка відповіді. Мої листи до проф. В.Лева, голови секції, в якій я член-кореспондент від 1981 p., телефони голови т-ва інженерів р.Гавриляка досі не принесли жодних успіхів. Мене це болить, бо ж словник - результат соток, а то й тисяч годин забарної праці "у вільних хвилинах", бо ж я, хоч близько 70-ки, все ще працюю на повний час на хліб насущний. А тепер працюю ще над іншим словником п.н. Словник-порадник для відросійщення і збагачення української мови. Цей словник, в якому кожну рекомендацію удокументовано, теж досі не має спонзора на видання, хоч я звертався і до НТШ (проф. Лев знає цю справу), і до Т-ва української мови, і до поодиноких мовознавців. Правда, цей словник друкується дуже малими частками у журналі Рідна школа, але за 2 з половиною роки його появилося, може, 10 відсотків. А словник, видається мені, негайно потрібний і тут, і там. Чи міг би я просити Вас про добре слово в справі цих двох словників перед "власть імущими" в НТШ? Як бажаєте, можу Вам післати зразки, а то й комплект надрукованих часток другого словника.

Пробачте, що турбую Вас своїми справами, бо ж Ви маєте чимало своїх турбот, але знаю про Ваше зацікавленя нашою лексикографією і Ваші великі заслуги в цій мовній ділянці.

Щиро вітаю

Ваш Анатоль Вовк

Олекса Біланюк

доктор, професор, президент Української академії мистецтв і наук в Америці, США

(зі статті ”Світлій памяті Анатоля Вовка (у 40-ий день після його смерти)” – “Свобода”, 19 грудня 1992 р.)

Сорок днів тому, в містечку Едісон, Ню Джерзі, відійшов у вічність Анатоль Вовк, член-кореспондент філологічної секції НТШ, автор термінологічних словників та численних Довідок про українську наукову мову. Анатоль Вовк краще як багато з нас розумів, що кожна повновартісна нація повинна дбати не лише про розквіт літературної мови, але й про розвиток технічної та наукової термінології. Це добре розуміли свідомі українці ще на початку цього сторіччя. Двадцяті роки на Україні позначилися буйним розгорненням праці Інституту Української Наукової Мови. Скоро стало незаперечним, що фонди українського назовництва з народної промисловости (столярень, тартаків, броварень, боднарень, млинів, ткалень, кузень, і т.п.) такі багатющі, що вони вповні вистачають для створення новітньої української технічної і наукової термінології, зовсім незалежної від російської чи польської. Сталося ясним, що українці мають усі дані скорим темпом дорівняти полякам і чехам, які від самого початку технічної ери запопадливо розвивали свої питомі наукові мови.

Не диво, що Інститут Української Наукової Мови став однією з перших жертв кремлівського наступу на українізацію. Російські великодержавні шовіністи добре розуміли, що без нашої окремішньої наукової мови ми залишимося нацією другорядною. Вони та їхні вислужники-перевертні та малороси-яничари довели до того, що навіть після п'яти років „гласности" і року повної незалежности в Україні все ще майже зовсім немає наукових журналів українською мовою і що більшість високої і технічної освіти все ще проходить мовою російською. Позбавлені почуття національної повноцінности, численні колишні під'яремні українці перестали дорожити рідною мовою і духовістю. Це поводить до розпар свідомих громадян України, які розуміють, що без пов'язання духовости з інтелектом годі очікувати палкого завзяття, що необхідне для економічного відродження і добробуту країни. Прикладом відродження з повної руїни Німеччини і Японії говорять за себе.

Саме тому ми, українці в західньому світі, повинні з глибокою вдячністю і подивом вшановувати жертвенні зусилля тих рідкісних одиниць, які на чужині безугавно і цілеспрямовано працювали над українськими термінологічними словниками. На першому місці серед таких працівників стояв Анатоль Вовк, який вперто переборював усі труднощі у праці над своїм переломовим „Англо-українським словником вибраних термінів і назв", що друкувався в Ню Йорку, як додаток до журналу „Вісті Українських Інжнерів". Інженер Вовк присвятив цьому словникові понад 20 років невсипущої, часто недоцінюваної праці. Те, чого він доконав, можна б очікувати від якогось державного інституту зі штабом платних співробітників. Важко уявити собі, що усю цю працю інж. Вовк вів безкорисно, без жодної заплати і без великої надії на признання. На жаль, лиш мала горстка людей розуміла важливість його зусиль, а ще менша жертвувала свій час, щоб Анатолеві Вовкові допомагати. Між тими, що були свідомі як важливою є праця над українською науковою мовою, були члени управи американського НТШ. Тому, коли на справлений і поширений рукопис словника Анатоля Вовка почали надходити наскрізь позитивні відгуки з України, американське НТШ рішило призначити відповідні фонди на те, щоб в порозумінні з  львівським НТШ видати цей словник у Львові. Анатоль Вовк дуже радів цим рішенням і з нетерпеливістю очікував співпраці з Термінологічною Комісією львівського НТШ над остаточною редакцією свого словника. Передчасна і неочікувана смерть Анатоля Вовка не повинна затримати цієї справи, а навпаки, повинна зобов'язати Термінологічну Комісію львівського НТШ чим скоріш відредагувати і видати словник Вовка, а американське НТШ при найближчій нагоді передати до Львова призначені на це кошти. Немає сумніву, що завершення праці над „Англо-українським словником вибраних термінів і назв" впише ім'я Анатоля Вовка поряд з іменами таких країнських термінологів, як Федір Калинович, Олена Курило чи Іван Шелудько, і стане однією з кращих гірлянд у китиці досягнень діяспори у ділянці української наукової мови.

Поруч із „Словником вибраних термінів і назв", А.Вовк виготовив „Англо-український словник назв кольорознавства". Науковому Товариству Шевченка належить глибоке признання за зразкове видання цього словника в Ню Йорку 1986 року. Цей словник, оснований на новій міжнародній системі „Universal Color Language", становить собою піонерський вклад не лиш в українське кольорознавство, але може служити як зразок для подібних словників, виданих іншими слов'янськими мовами. Детальна рецензія на цей ко-льорознавчий словник появилася у журналі “Nationalities Papers”. У Харківському університеті розгляд цього словника недавно став темою однієї канадської дисертації.

Від 1988 року невтомний А.Вовк рівночасно публікував серійно в журналі “Рідна Школа” свій “Словник для відросійщення і збагачення української мови”. Більшість матеріялів з цього словничка, враз з деякими його довідками, що друкувались у “Свободі” на сторінках “Мова про мову”, опублікувало 1991 року в Ню Йорку Видавництво Шкільної Ради під заголовком “Словничок-порадник з культури української мови”.

Анатоль Вовк був свідомий того, що деякі терміни і новотвори можуть бути дискусійними і тому він безперебійно закликав мовознавців і любителів мови до конструктивної критики і співпраці.

У міру того, як словники та статті Анатоля Вовка ставали відомі в Україні, до нього почали надходити вислови признання та запрошення до співпраці. Так, ще в листопаді 1991 року голова новоствореної Термінологічної Комісії Академії Наук України Дмитро Гродзінський написав А. Вовкові: „У мене є перший том Вашого Вибіркового англійсько-українського словника з природознавства, техніки і сучасного побуту. Ви провели дуже велику шляхетну роботу. Чи видруковано вже другий том?... Я переконаний в тому, що нам варто було б з'єднати свої зусилля в опрацюванні термінологічного словника...". На Міжнародну наукову конференцію „Проблеми української науково-технічної термінології", що з великим успіхом відбулася 22-го–22-го вересня 1992 року у Львові під егідою Міністерства освіти України, Академії Наук України, Львівської політехніки, Львівського університету та Українського термінологічного центру у ЗША. Анатоль Вовк був запрошений виголосити одну з програмних доповідей. Попри ці всі та ще інші почесті, мабуть, найбільше врадували А. Вовка переказані йому слова Лідії Деркач, доцента Катедри англійської філології Дніпропетровського університету, мовляв вона „просто закохана в усе, що там в Америці робить Анатолій Вовк".

Найкращою китицею квітів на свіжу ще могилу Анатоля Вовка буде наша рішуча постанова продовжувати працю очолюваного ним Українського Термінологічного Центру. З цією метою два члени управи цього Центру: Святослав Трофименко і Олекса Біланюк – до вибору нової управи взяли на себе обов'язок координувати працю Центру в першу чергу старатися, щоб вийшли друком усі праці Анатоля Вовка.

Володимир Жила

(зі статті ”У перші сумні роковини” – “Свобода”, 9 листопада 1993.)

Дев'ятого листопада ц.р. минає рік, як трагічно загинув св. п. інженер-хемік Анатоль Вовк. Він загинув під час нещасного випадку в автомобільній катастрофі. Не стало серед живих широковідомого автора словників, дослідника української термінології, а також активного і принципового ученого-хеміка та доброго і чесного громадянина, який все своє життя віддав Україні, працюючи для неї віддано й послідовно.

Анатоль Вовк народився 11-го березня 1921 року далеко поза межами України, в місті Ростові над Доном, куди його батьки, обоє уродженці Галичини, були переміщені в 1916 році під час відступу російських військ. Батько його, юрист, помер 1922 року під час епідемії тифу на Київщині. Мати наступного року повернулася до Галичини, де стала учителювати у різних селах Брідщини. Тут на мальовничих рівнинах Поділля пройшли дитячі й юнацькі роки її талановитого сина.

У 1939 році А.Вовк закінчив державну польську гімназію у Бродах і з приходом радянської влади до Галичини, на підставі конкурсового іспиту став студентом хемічного факультету Львівського Політехнічного інституту. Вчився тут до вибуху німецько-радянської війни. Згодом продовжував студії за німецької окупації, закінчивши їх у квітні 1944 року. Воєнний час заставив його виїхати на працю до Німеччини хеміком в околицях Берліну. Кінець війни застав А.Вовка на такій праці же уже в Реґенсбурзі. В травні 1946 року Баварське міністерство освіти і культів визнало його диплом Львівського Політехнічного Інституту і дало йому еквівалентний німецький ступінь „дипломного інженера". Тоді у Мюнхені почав він постґрадуаційні студії спочатку в Технічній Вищій Школі, а опісля в університеті ім. Ґете у Франкфурті над Майном. Студій цих він не закінчив з уваги на виїзд до ЗСА. Приїхавши до Америки на весні 1947 року, молодий інженер працював як дослідник у хемічних лябораторіях різних фірм. В останньому часі працював у ділянці технології синтетичних барвників. За свою висококваліфіковану дослідницьку працю він одержав 13 американських патентів і 52 закордонних.

Тому, що у польській гімназії в Бродах навчання української мови було незадовільним, А.Вовк вивчав її самотужки, використовуючи варшавські видання проф. Іван Огієнка. В ході цієї праці багато уваги присвячував українській технічній термінології. Працю цю згодом продовжував у Німеччині, де опрацював термінологію до „Підручника шофера" інж. М. Домбровського, що появився друком в Реґенсбурзі у 1946 році.

Анатоль Вовк був звичайним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у ЗСА з 1963 року та членом-кореспондентом його філологічної секції з 1981 року. З утворенням Термінологічної комісії НТШ в 1958 році А.Вовка обрано заступником голови цієї комісії. Цю функцію він виконував до своєї смерти. У 1966 році А.Вовк став одним із ініціяторів Українського Термінологічного Центру (УТЦ), що, згідно з статутом, є автономною клітиною НТШ та УВАН. З цього року до 1978 А.Вовк був заступником голови УТЦ, а після смерти цього ж року голови, редактора В.Давиденка, – діючим головою Центру. З 1986 року був членом Робочої групи для опрацьовання усучасненого правописного словника на базі „Правописного словника" Г.Голоскевича з 1930 року. А далі, з 1979 року, був одним із трьох редакторів сторінок культури української мови „Мова про мову", додатку до „Свободи".

Анатоль Вовк – автор двох надрукованих словників, а саме: „Вибірковий англійсько-український слов ник з природознавства, техніки і сучасного побуту", Ню Йорк, в-во УТЦА., частина І (А–М), 1982; частина II (N-2) в зошитах, 1982 – 1990; „Англійсько-український словник назв кольорів і кольорознавства", Ню Йорк, в-во НТШ, 1986. Його третій словник п. з. „Словник-порадник для дерусифікації і збагачення української мови" друкується частинами в журналі „Рідна школа", Ню Йорк від 1988.

Анатоль Вовк – автор понад 150 статтей (наукових, популярно-наукових, публіцистичних) та рецензій з ділянки термінології, номенклятури, культури мови та лексикографії. До речі, лексикографія була полем його особливого зацікавлення.

Праці Анатоля Вовка знайшли широке зацікавлення в Україні. Минулого року Анатоль Вовк був запрошений на Першу міжнародну конференцію з української науково-технічної термінології, що відбулася 22–25 вересня у Львові. Через особисті труднощі він туди не поїхав. Доповідь його на тему „Термінологічна праця української діяспори в 1950–1990 роках" прочитав його колега проф. Андрій Зелізний. На конференції була також доповідь про два словники А.Вовка, що її прочитав проф. Віктор Муромцев.

У своїй праці А.Вовк був спраглий до точности й правдивости. Його праці відзначаються вдумливістю та глибиною, у них помітно підкреслена принциповість, яка у нього була не тільки проявом характеру і волі, але насамперед виявом його внутрішнього переконання та його усталених поглядів на те чи інше питання.

Про свою наукову діяльність А.Вовк незадовго перед своєю смертю писав до автора цього некрологу таке: „Своїм новаторством в лексикографії та сміливим і творчим дерзанням в термінології я не придбав собі багато приятелів, бо я мав відвагу стояти за постійні і невтомні новаторські шукання, які не всі люди розуміють однаково. Тому до своїх і людських хиб ставлюсь зі зрозумінням і з толеранцією".

Найкращим пошануванням творчого зусилля і світлої пам'яті Анатоля Вовка було б, вважаємо, прискорення темпів видання в Україні його „Англійсько-українського словника вибраної лексики" Львівським НТШ у співпраці з Американським. Це видання було б добрим показником досягнень діяспори в ділянці української наукової термінології та поставило б Анатоля Вовка поруч з такими відомими українськими термінологами, як Федір Калинович, Олена Курило, Іван Шелудько та інші.

Марія Ганіткевич

доктор фармацевтичних наук, професор Національного університету “Львівська політехніка”

… Вже в 1962 р. А.Вовк від НТШ Америки та Товариства українських інженерів Америки під псевдонімом Андрій Вільшенко друкує працю “Модерна українська номенклатура неорганічної хемії”, де розглядає принципи творення назв елементів, національні назви елементів, стандартизацію символів і назв елементів та таблицю назв хемічних елементів в українській і трьох чужих мовах. Вступне слово до цієї праці дав доктор Микола Зайцев – директор Математично-Природописно-Лікарської секції НТШ в Подєбрадах, який працював над хемічною номенклатурою разом з проф. Іваном Горбачевським в 30-х роках і стверджував, що хемічне назовництво повинно базуватися на міжнародній термінології.

У хемічній номенклатурі А.Вовк також ґрунтувався на міжнародній термінології, а для елементів, що знані людству від багатьох століть, вирішив зберегти народні назви (мідь, залізо, золото, срібло, сірка). Та для двох елементів запропонував нові назви - плюмбій та станій. В таблиці хемічних елементів подані подвійні назви: водень, гідроґен; кисень, оксиґен; азот, нітроґен. На першому місці ставився національний термін, але користувач міг використати відповідні міжнародні чи національні назви. Зараз в незалежній Україні нашими національними назвами елементів взагалі знехтувано, їх не стандартизують, бо вважають синонімами (ДСТУ 2439-94 "Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення", Київ, 1994).

Для оцінення термінологічної праці в діяспорі і, зокрема, Українського Термінологічного Центру в Америці, який очолював А.Вовк, кинемо погляд на їхню діяльність протягом 1950–1990 рр.

Незважаючи на неусталеність нашого правопису взагалі і чужомовних назв зокрема, брак українських термінологічних праць – українська діяспора на американському континенті взялась не тільки зберегти наші здобутки, але і далі їх розвинути.

А.Вовк співпрацював з інженером Михайлом Пежанським, професором Василем Левом, інженером Костем Церкевичем над термінологічними працями і словниками. Також працював над термінологією "Українські народні назви рослин", яку розробляла Наталія Осадча-Яната, як доповнення до Словника ботанічної номенклатури. У 1986 р. за участю А.Вовка НТШ в Америці сформувало Робочу групу для усучаснення "Правописного словника Г.Голоскевича" 1930 р.

Роботі над термінологічним словником "Англо-український словник вибраних термінів і назв", що друкувався в Нью-Йорку як додаток до журналу "Вісті Українських інженерів", присвятив А.Вовк понад 20 років невсипущої, часто недооцінюваної праці. Його укладено для доповнення та усучаснення широко вживаного "Англо-українського словника" М.Подвезька та М.Балли, що вміщував близько 60 тисяч слів (Київ, 1974). Словник має переважно доповняльний та корективний характер. Це своєрідне поєднання перекладного словника та мовного порадника, зумовлене становищем української мови.

У словнику намагався зібрати найпоширеніші англійські слова з природничих наук (ботаніки, зоології, хемії, фізики, астрономії та анатомії), технічних та інженерних ділянок. А для слів сучасного побуту автор використав багато потрібних "ходових" слів американського сьогодення. Більшість українських відповідників показує лексичне багатство української мови. Наявність термінологічних синонімів зумовлена тим, що словник задумано як критичну працю, а не нормативну. А.Вовк мав намір вдосконалений словник видати в Україні, але невблаганна смерть не дала це зробити. І все ж "Англо-український словник вибраної лексики. Природничі науки, техніка, сучасний побут" побачив світ в 1998 р. – видавництво Українського Термінологічного Центру Америки при НТШ, Нью-Йорк – Львів. До друку підготовили словник Олекса Біланюк, Ольга Кочерга, Георгій Сулим.

Ще одна багатолітня праця А.Вовка – це "Англо-український словник назв кольорів і кольорознавства" Нью-Йорк, НТШ, 1986 р. В англомовних країнах словники назв кольорів нараховують близько 7,5 тисяч назв, вживаних в побуті, промисловості, торгівлі та в природничих науках. Словник побудовано на англійській системі "Універсального назовництва кольорів", кожний колір має три основні характеристики: властивість, ознаку і прикмету. А. Вовк вживає терміни: 1. різновидність кольору, тобто який він, 2. ясність чи темнота кольору та 3. інтенсивність кольору і його чистоту (від тьмяних до яскравих). В УРЕ ці терміни перекладають як тональність, світлота і насиченість. Вибір задовільних українських відповідників був трудний через наявність в українській мові багатьох синонімів і паралельних морфологічних форм. Над словником А. Вовк працював близько 15 років. Редагував словник до друку професор Богдан Струмінський. Співпрацював та консультувався, укладаючи словник, з В’ячеславом Давиденком, Василем Чапленком, професором Василем Левом, інженером М. Пежанським, доктором М. Данилюком і професором О. Біланюком.

Від 1979 р. А.Вовк оберігав і плекав українську мову на американському континенті, будучи редактором сторінок культури української мови "Мова про мову", як додаток до щоденної української газети "Свобода" США. В 1991 р. в Нью-Йорку видано "Словничок-порадник з культури української мови", де об’єднано його публікації в журналі "Рідна школа" та газеті "Свобода". Отже, таке велике було поле діяльности А.Вовка. Феномен його полягав в енциклопедичних знаннях української термінології і української мови, яку любив, розвивав і пропагував.

Георгій Сулим

доктор фізико-математичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка

У 1998 р. за фінансової допомоги Родини і Друзів А.Вовка, а також Українського Термінологічного Центру Північної Америки при Науковому Товаристві ім. Т.Шевченка в Україні побачив світ “Англо-український словник вибраної лексики (природничі науки, техніка, сучасний побут”. Історія його творення та видання не була простою. Так само, як і його автора – інженера-хіміка та термінолога Анатоля Вовка.

Свій величезний термінологічний досвід А.Вовк вклав у створення нового типу англо-українського словника, першу частину якого (літери A–M) під назвою "Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту" видало у Нью-Йорку окремою книжкою в-во УТЦА у 1982 р. (матеріали до словника почали виходити у періодиці ще з 1973 р.). Друга частина (літери N–Z) виходили вже у додатках до журналу "Вісті Українських Інженерів" з 1982 до 1990 року. Укладач задумав створити доповняльний та поправковий словник до ґрунтовно (як на 1974 рік) опрацьованого англо-українського словника М.Подвезька та М.Балли.

Щойно наприкінці 80-х років минулого століття з’явилася надія на відродження української мови і державності, як А. Вовк запалився думкою перевидати Словник у Великій Україні. Безперечно, що подвижник-термінолог розумів усю відповідальність такого рішення і був готовий задля здійснення свого задуму до тривалого та ґрунтовного редагування Словника, доповненню та вдосконаленню якого він вже присвятив більше 20-ти років щоденної жертовної праці. В Україні у цей час стався справжній вибух зацікавленості термінологічною працею та укладання словників, покликаних зняти багаторічні нашарування великодержавного російщення нашої мови.

Проголошення Україною своєї незалежності зробило ситуацію ще більш нагальною. Ім’я великого подвижника-термінолога ставало тут щораз відомішим.

Проф. Олекса Біланюк за дорученням А.Вовка привіз до Львова вже видані матеріали та пізніші машинописні й рукописні доповнення з поправками. Гість запропонував своєму колезі-фізику проф. Роману Ґайді організувати у Науковому Товаристві ім. Шевченка редагування і видання цієї книги. Планами видання Р.Ґайда поділився з автором цих рядків та деякими іншими. З ними детально ознайомилися у НТШ у Львові, інших наукових та інтелектуальних колах. До того часу матеріали вже побували у руках докт. філол. наук, проф. Львівського університету Роксолани Зорівчак та великого знавця термінологічної діяльності А.Вовка, канд. філол. наук, доц. Харківського університету Ігора Муромцева, які написали рецензії на цю працю і виклали своє бачення з приводу майбутнього книги в Україні.

Думки поділилися. Більшість, з огляду на специфіку цього словника, який не міг бути самодостатнім для широкого кола і був би цікавим та корисним лише для вузьких спеціалістів, вважала його видання зайвим. До того ж Україна у цей час стрімко падала у глибоку економічну кризу.

Автор цих рядків разом з проф. Р. Ґайдою і ще невеликою кількістю оптимістів (ідеалістів?) виходили з того, що поки Україна була у бездержавному глибоко національно пригнобленому становищі, українська Діаспора в усіх сторонах широкого світу вбачала свій святий глибоко патріотичний обов’язок щодо своєї коханої Вітчизни у збереженні найціннішого її скарбу – Рідної Мови. Саме для цього видавалися українські газети, провадилися наукові дослідження, укладалися словники, підтримувався правопис Г.Голоскевича тощо. Це було нелегко, бо робилося переважно на аматорських засадах своїм коштом у вільний від основної праці час, а добре слово про свою діяльність не так просто було почути (особливості нашої ментальності !?). Але виходу не було – намагання незмінно імперської Росії звести зі світу самостійну українську мову і культуру та повністю підпорядкувати, більше того, інкорпорувати їх у російську було прозорим і недвозначним.

Набуття Україною державності кардинально змінило ситуацію. Діаспора не лише як калина втішилася, але й усвідомлено чи неусвідомлено з полегшенням зітхнула. Майбутнє Держави так чи інакше було тепер у руках її громадян і за океаном можна було скинути зі себе тягар моральної відповідальності за її майбутнє взагалі та українську мову зокрема. Стало зрозуміло, що більше у Діаспорі словників укладати не будуть, що словник А.Вовка – це останній словник, створений цілком у Діаспорі, що справу створення словників, хочемо ми цього чи не хочемо, Діаспора цілком перекладає на материкову Україну і може нам прислужитися лише своїм досвідом, доброю порадою, можливо, фінансово. Саме тому так і незреалізований Словник, який, проте, втілив у собі величезний термінологічний досвід її укладача, намагання зберегти на чужій землі, у певній ізольованості від непомітного для декого нищівного впливу тотального російщення, надбань української мови, треба було розглядати не тільки утилітарно, а як пам’ятку української культури – один з найкращих створених українцями за океаном словників, причому вже останнім. До того треба додати, що словник не лише подавав привезену еміграцією міжвоєнну термінологію, але й фіксував мовні надбання наших земляків у США, дуже тактовно подавав термінологічні знахідки-пропозиції її Автора. Такий словник треба було видати.

У цей час у Львівській політехніці зусиллями головно Олександри Коруд та Олександри Хвищун було створено перші версії комп’ютерної програми для укладання словників “Слово”. Відразу було помітно, що з багатьох існуючих – ця програма найдосконаліша, і вона придатна до подальших модифікацій та розвитку. Системи Windows на той час не існувало, проте навіть в операційній системі DOS “Слово” давало можливість створювати з використанням гніздової системи багатомовні словники, довільно змінювати у вже створеному словнику провідну мову, створювати системи підгнізд, вносити додаткову граматичну та іншу інформацію, враховувати наголоси, перекидати словникову базу даних у видавничу систему PageMaker тощо.

З огляду на можливості системи “Слово” та моральний і навіть політичний імператив видання “Вибіркового словника”, автор взявся допомогти А.Вовку підготувати оригінал-макет книги і видати її в Україні. Це вимагало величезного обсягу роботи з упорядкування та аналізу первинної інформації. Словник містив багато вузькоспеціальних наукових термінів в галузі медицини, хемії, біології та ін. Передбачалися тривалі дискусії, виправлення хиб, пошук оптимальних вирішень і компромісів, покликаних узгодити термінологічний досвід, термінологічні здобутки і граматичні традиції автохтонної й діаспорної України, зробити значні доповнення тощо.

Однак 9 листопада 1992 р. скромний трудівник на ниві термінології інженер Анатоль Вовк безглуздо-трагічно загинув. Усі плани спільної роботи над Словником відпали. Виник навіть сумнів щодо можливості за відсутності Автора зреалізувати цей амбіційний проект. Однак, видається, що після нетривалої розгубленості було прийняте єдино правильне рішення – відмовитися від запровадження кардинальних змін і внесення будь-яких доповнень; упорядкувати усі зібрані матеріали, ретельно проаналізувати, перевірити їх, ввести у базу системи “Слово” і, виправивши очевидні неточності та помилки, вивести на плівки оригінал-макет. Не можна було без відома Укладача, з поваги до його високого термінологічного авторитету, великого такту та виваженості у власній роботі і святої пам’яті вносити у Його Книгу якісь такі зміни, які би Він міг не прийняти.

Система “Слово” виправдала високі надії, які на неї покладалися. Звичайно, не все йшло гладко, доводилося вносити багато змін, доповнень, створювати шрифти з наголосами (тоді це не було так просто, як тепер) і таке інше. Але загалом система показала свою придатність і надійність – оригінал-макет вона сформувала. Звісно, що довелося освоювати і верстку у PageMaker’i, однак попередньо видрукувані матеріали можна було подати для обговорення. Додатково усі матеріали вичитала Родина А.Вовка, проф. О.Біланюк і великий ентузіаст термінологічної справи канд. фіз.-мат. наук Ольга Кочерга з Києва.

Пошук видавництва теж не був простим. Частину коштів на друк книги зібрали на похороні А.Вовка, свій внесок зробили Родина покійного і НТШ в Америці. Та все ж їх було не дуже багато і треба було шукати такого видавця, який би зробив роботу дуже якісно при щонайменших витратах. Вдалося розшукати у Львові багатопрофільну науково-виробничу фірму “Українські технології”, яка змогла забезпечити усі поставлені вимоги, видавши тираж у 2000 примірників. Її керівники пп. Володимир Бойко та Богдан Пелех доклали багато особистих зусиль та пішли на великий фінансовий ризик, аби ця книга мала такий ошатний вигляд.

Попри невелику ціну тираж не розпродали. Життя Словника не могло бути легким. Як вже зазначалося, через свою поправково-доповняльну орієнтацію він не міг бути самодостатнім при перекладі з англійської мови і тому це не книга для масового читача. Вона – головно для спеціалістів англійської мови і тих книжкових молів, які люблять невичерпні скарби української мови і не шкодують зусиль та свого часу для того, щоб відшукати відповідь на надоїдливе питання, натрапити на несподівано прекрасне слово, якусь родзинку. У час, коли українські інтелігенти гарячково зайняті пошуком додаткового чи й основного заробітку, таку розкіш мало хто собі позволяє. Тому й не вдалося досі перевидати унікальний “Англо-український словник назв кольорів і кольорознавства” А.Вовка, який би так придався численним видавцям. На самому початку роботи над “Вибірковим словником” обговорювався цілком реалістичний план на його основі зробити зворотний українсько-англійський словник. Однак з тих самих причин він так і залишився не зреалізованим. Можливо Словнику забракло кваліфікованої рекламної підтримки, яка би донесла до потенційного покупця інформацію про усі його видатні якості.