ТК СНТТ: Термінографія / серія "СловоСвіт" №7

Біобібліографія вчених-термінологів України

Олекса Горбач : Біобліографія вчених-термінологів України / ред. Богдан Рицар, Роман Микульчик. – Л. : Ліга-Прес, 2004. – 296 c. – (Термінографічна серія СловоСвіт ; № 7)

У збірнику подано термінологічні праці видатного українського мовознавця і діалектолога Олекси Горбача, який тривалий час проживав за кордоном. До видання увійшли біографія вченого, бібліографічний покажчик, вибране з листування, а також світлини. Видання буде цікавим і корисним для всіх, хто працює в царині української термінології та мовознавства.

Головний редактор термінографічної серії: Богдан Рицар

Комп’ютерний дизайн обкладинки: Юрій Оганесян

Рекомендовано Постійним науковим семінаром Технічного комітету науково-технічної термінології Держстандарту та Міністерства освіти і науки України

Книжку видано за кошти Анни-Галі Горбач

Основні дати життя та діяльності Олекси Горбача

Анна-Галя Горбач. Василь Глодик – важливий інформаторгуцульської говірки

Російсько-український “Словник ділової мови” Інституту Української Наукової Мови ВУАН

Словник військової термінології С. і О. Якубських

З історії української церковно-музичної термінології

Українська народня релігійно-християнська термінологія й лексика

Українська морська й судноплавна термінологія

Назви в мореплавній “рожі вітрів” нашого Причорномор’я

Die mediterranen Elemente in der ukrainischen Schiffahrte- und Fischfangterminologie

Die nahötliche botanische und zoologische Terminologie in den neueren ukrainischen Bibelübersetzungen

Die ukrainische Südhuzulische waldarbeiter- und Flösserterminologie in der Südbukovina und in Marmarosch

Професор Олекса Горбач відомий як славіст, крім того, всебічно вивчав українську мову, а зокрема діалектологію, арґо*, граматику. Найкраще досліджено його діалектологічний спадок. Над цим працювала, зокрема, Ярослава Закревська (“Гуцульські говірки в діалектологічному доробку Олекси Горбача” 2000 р., “Українське живе слово в оцінці і працях Олекси Горбача” 1998 р., “Die ukrainischen Arbeiten von Olexa Horbatch” 1998 р.). Добре досліджено і праці О. Горбача про арґо. Павло Гриценко опублікував статтю “Професор Олекса Горбач і його видання пам’яток української мови”, де так описав його видавничу діяльність: “... О. Горбач протягом чотирьох десятиріч розшукував українські стародруки й рукописи в книгозбірнях та архівах давніх західноєвропейських науково-культурних і релігійних центрів, використовуючи для цього будь-яку нагоду. Він докладно знайомився з описами слов’янських писемних старожитностей, консультувався з бібліотекарями та відомими архіварами, синтезував розкидані по різних виданнях скупі свідчення про пам’ятки...” [П. Гриценко “Професор Олекса Горбач і його видання пам’яток української мови” // Пам’ятки України, № 12. – 2001]. Численні видання українських пам’яток і наукових праць у спадщині О.Горбача становлять такі тематичні цикли: словники, граматики церковнослов’янської, староукраїнської й нової української літературної мови тощо [П. Гриценко “Професор Олекса Горбач і його видання пам’яток української мови” // Пам’ятки України, № 1-2. – 2001].

Олекса Горбач перевидав чи видав уперше такі словники: “Українсько-латинський словник” А. Корецького-Сатановського та Є. Славинецького, “Лексикон латинсько-слов’янський” І. Максимовича, “Історичний словник українського язика” Є. Волошина й К. Лазаревської (Харків-Київ, 1930, т. 1, за ред. проф. Є. Тимченка), “Малорусько-німецький словар” (Львів, 1882–1886, т. 1–2) Є. Желехівського та С. Недільського, “Словарь древняго актоваго языка Северо-Западнаго края и Царства Польскаго” (Вільно, 1874) М. Горбачевського, “Російсько-український словник військової термінології” (Київ, 1928) С. та О. Якубських, “Словник ділової мови” (Харків-Київ, 1930) М. Дорошенка, М. Станиславського та В. Страшкевича [Горбач О., Життєписно-бібліографічний нарис / Наук. т-во ім. Шевченка. – Львів, 1995. – 122 с.; Горбач О., Шлях зі Сходу на Захід. Спогади. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1998]. “...Слід ще згадати, що до більшості передруків Олекса Горбач додавав свої статті, в яких мотивував вибір того чи іншого твору для перевидання, давав йому критичну оцінку й завжди підкреслював при цьому те нове, що вносив автор в опрацювання теми...”. Ці видання містять цінні лексикографічні матеріяли щодо історичного розвитку української мови, а також чітко сформульовані висновки О. Горбача про цінність тих чи інших матеріялів та їх актуальність на час передруку.

Термінознавчі праці професора. О. Горбача майже не досліджено. Однак вони цікаві як для фахівців-термінологів, так і для мовознавців. У збірнику виходять такі його статті:

▪ З історії української церковно-музичної термінології;

▪ Українська морська й судноплавна термінологія;

▪ Назви в мореплавній “рожі вітрів” нашого Причорномор´я;

▪ Die Ukrainische Südhuzulische Waldarbeiter- und Flösserterminologie in der Südbukovina und im Marmarosch;

▪ Die nahöstliche botanische und zoologische Terminologie in den neuen ukrainischen Bibelübersetzungen.

Три останні статті не друкувалися українською мовою. У всіх цих статтях О. Горбач комплексно підходить до вивчення термінів, використовуючи одночасно методи порівняльного мовознавства, синхронний та діахронічний підхід, методи діалектології, а також позамовну інформацію.

У статті “З історії української церковно-музичної термінології” йдеться передусім про аналіз грецьких термінів і їх перекладів-кальок на церковнослов’янську мову. Автор детально проаналізував перекладені з грецької мови терміни (назви священнодійців, книг, Богослужінь та їх частин), а також прямі запозичення з грецької мови. Далі О. Горбач аналізує польсько-латинський та італійський впливи на українську церковно-музичну термінологію. Зокрема, у статті детально описано назви музичних інструментів Приділено увагу українізованим церковним термінам, які виникли після революції 1917 р.

Стаття “Die nahöstliche botanische und zoologische Terminologie in den neueren ukrainischen Bibelübersetzungen”, яка не друкувалась українською мовою, продовжує тематику релігійної термінології. Горбач порівнює зоологічні та ботанічні терміни з різних українських перекладів Біблії (П. Куліша, І. Огієнка, І. Хоменка, В. Дзьоби). Одночасно українські терміни зіставляються з термінами з грецьких, латинських, старослов’янських, англійських, французьких, чеських, польських і російських текстів Святого письма і робляться спроби встановити відповідність перекладених термінів до грецьких та латинських термінів.

У статтях “Українська морська й судноплавна термінологія” та “Назви в мореплавній “рожі вітрів” нашого Причорномор’я” розвивається тематика морських і судноплавних термінів. У вступі до статті “Українська морська й судноплавна термінологія” О. Горбач слушно зауважує, що українську судноплавну й морську термінологію і досі не розроблено ні в історичному, ні в нормативно-лексикографічному напрямках [5]. На жаль, дотепер ця ситуація майже не змінилася, і стаття Горбача надалі залишається актуальною.

У статті “Українська морська й судноплавна термінологія” розглянуто походження і шляхи творення української морської й судноплавної лексики в княжу й козацьку доби та проаналізовано її зміну в 16–19 ст., пов’язану зі створенням російського чорноморського флоту. Матеріялами для термінології княжої доби О. Горбачу слугували “... Й. Й. Срезневського “Материалы для словаря древнерусс. языка”, т. 1–3, СПб. 1893–1906, як теж наша рибальсько-судноплавна термінологія, після порівняння з іншими слов’янськими (польською, сербохорватською)...” [5]. Як написав О. Горбач “...морські терміни литовсько-польської й козацької доби приходилося черпати головно з убогого в тій ділянці “Лексикону славено-росського” П. Беринди з 1627 р. та з козацьких дум...” [5]. Морську термінологію нового часу вибрано з літературних творів, відповідних російських морських словників і матеріялів, зібраних серед українських емігрантів-моряків. О. Горбач ставить завдання написати науково-популярну статтю і, не заглиблюючись у джерела, висвітлити українські морські терміни в їх історичному розвиткові. Для опису термінів використано таку схему: український (слов’янський) термін, означення поняття, термін-продуцент із зазначенням мови-продуцента, дослівний переклад терміна-продуцента. О. Горбач звертає увагу на тюркські запозичення козацької доби, пов’язуючи їх з ростом козацького флоту і турецьким пануванням на Чорному морі. Далі у статті описано терміни, запозичені у 17–19 ст. з голландської, англійської та французької мов, які прийшли разом з розбудовою російського військового флоту. Звернено увагу на терміни вітрильного флоту як найбільш засмічену запозиченнями, зокрема голландизмами та англіцизмами, частину морської термінології. Причина цього – у російській мові, яку, у час розбудови російського морського флоту, суцільно залила повінь голландських та англійських мореплавних термінів. О. Горбач розглядає підсистеми морської й судноплавної термінології, виділяє з них переважно слов’янські (гідрографічна термінологія, суднобудування, рибальство, кліматична термінологія), підсистеми з різними частками запозичених термінів, аналізує рідні для цих термінів мови та шляхи, якими вони потрапили на територію України. Наприклад, для термінології плотогонів О. Горбач виділяє два шляхи її формування. Ці шляхи він пов’язує з двома транспортними потоками: через Польщу в балтійсько-ганзейські порти і через Карпати й Угорщину до Дунаю. Перший потік приніс зі собою німецькі терміни (імовірно, за посередництвом польської мови), а другий – угорські та румунські терміни.

Статтю “Назви в мореплавній “рожі вітрів” нашого Причорномор’я” присвячено аналізові морської термінології з підсистеми кліматичних явищ, зокрема вітрів. Як продовження попередньо проаналізованої статті, у цьому творі висвітлено голандські запозичення у назвах вітрів і за географічними напрямками і відносно курсу корабля. У цій статті автор звертає особливу увагу на діалектні назви вітрів із приморських говірок і розглядає походження і значення цих назв. У статті зроблено широкий синхронічний огляд різних приморських говірок української мови (говірки з-над Дністрового лиману, з-над південного рукава Дунаю, північно-азовські тощо) [4]. Згадано тут і запозичені терміни італійсько-грецького походження, як назви вітрів, так і інші морські терміни.

У 1997 р. Олекса Горбач знову звернувся до морської термінології у статті “Die mediterranen Elemente in der ukrainischen Schiffahrte- und Fischfangterminologie” (“Середземноморські елементи в українській мореплавній і рибальській термінології”), яку не друкували українською мовою. У цій праці О. Горбач проаналізував елементи мов Середземномор’я, які увійшли в українську мореплавну і рибальську термінологію.

Стаття “Лексика наших картярів і шахістів” описує українську термінологію азартних ігор. О. Горбач – перший, хто дослідив цю терміносистему у діахронії і цим відкрив для дослідження картину культурних впливів, яким підлягала Україна впродовж віків. Професор Горбач описує системи термінів окремих ігор (кості, доміно, карти, шахи, варцаби-дамки-шашки), надаючи цікаві пояснення щодо походження самої гри, її правил, вживаних термінів, шляхів поширення гри, верств населення, серед яких гра була популярна. Одночасно О. Горбач на підставі гравецьких термінів пояснює деякі українські фразеологізми. Розглядаючи картярську терміносистему, О. Горбач детально описує терміни, характерні для окремих ігор, не забуваючи вказати місця створення гри і встановити зв’язок з термінами мови-продуцента. Далі у статті подається не менш детальний історичний аналіз шахових термінів – від давніх (перських) до порівняно нових французько-німецько-польських. О. Горбач наводить як оригінальні терміни, так і їх перетворені, пристосовані до української мови варіянти.

У статті “Die ukrainische Südhuzulische Waldarbeiter- und Flösserterminologie in der Südbukovina und in Marmarosch”, яка не друкувалась українською мовою, досліджено діалектну термінологію деревооброблення, яка розвинулась у другій половині ХІХ ст. в Південній Буковині та Мармароші. Як відомо, лісозаготівлю в Карпатах розпочали за наказом австрійського уряду і керівниками були переважно уродженці південного Тіролю та Італії. Саме тому в народній термінології дуже багато німецьких, італійських і румунських запозичень та елементів. О. Горбач звертає увагу, що в термінології Мармарошу переважають угорські елементи і запозичення. Термінологію і лексику лісосплаву виділено в окрему від термінології транспортування групу, і це цілком обґрунтовано, оскільки під час перевезення сушею активно використовували допоміжні засоби, то у сплаві заготована деревина була одночасно і сировиною і транспортним засобом. Частина 6 “Сплавляння деревини” тісно пов’язана зі статтею “Українська морська й судноплавна термінологія”, особливо з тими її розділами, де проаналізовано терміни річкового сплаву і плотарства.

Не друкувалася українською мовою також і стаття “Ukrainishe Weinbauterminologie”, у якій проф. Горбач розглядає ще одну ділянку народного життя – виноробство, описує шляхи поширення винограду і виноробства на території сучасної України, країни з яких до нас прийшла ця культура, регіони, де виноробство найбільш поширене. Автор використовує не тільки терміни, а й топонімічний матеріял, який підтверджує давнє існування сільськогосподарської культури винограду на українських землях (Винниця, Винничка, Виноградів). О. Горбач порівнює терміносистеми різних регіонів поширення винограду: Криму, Закарпаття, південного Поділля. Для кожного регіону вказано характерні найдавніші запозичення, наприклад, для Криму, для Закарпаття – унгаризми. Крім синхронного огляду лексики виноробства на різних територіях, у цій статті також використано діахронічний підхід і проаналізовано запозичені терміни і назви в часовому аспекті, наприклад, зростання кількості французьких запозичень через російське підкорення Криму, угорських запозичень на Буковині та Закарпатті. Крім лексики виноробства, О. Горбач також наводить і детально аналізує за своєю схемою назви сортів винограду та вина.

Статті Олекси Горбача містять цінну термінологічну, діалектологічну, мовознавчу, культурологічну інформацію, а також дані порівняльного мовознавства. Усе це може допомогти краще вивчити лексичний фонд української мови, з’ясувати причини і шляхи калькування слів та виразів професійної лексики з інших мов, позамовні чинники, що викликали калькування. Також для всіх статей характерні пошуки “першотерміна” – оригінального терміна, що його було пристосовано до української мови, ряди синонімів як з одного, так і з кількох регіонів, зведення синхронного і діахронічного підходів, що дає нам цілісну картину утворення та розвитку тієї чи іншої терміносистеми.

У збірник, крім термінологічних статей професора Горбача, увійшло вибране листування з термінологами і словникарями, а також щодо словників; стаття п. Галі Горбач про Василя Глодика, який послужив Олексі Горбачу живим джерелом гуцульської народної термінології.

Щиро дякую пані Анні-Галі Горбач за надані матеріяли, доброзичливе ставлення, консультації та фінансову підтримку видання збірника.

Також дякую завідувачеві відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України ст.н.п., к.ф.н., Марії Чікало за допомогу в упорядкуванні матеріялів, Тарасу Задорожному за консультації щодо праць О. Горбача німецькою мовою.

* (з франц. argot) – специфічна лексика чи словотвір певних професійних чи соціальних груп, яку прийнято називати сленґом чи жарґоном (Ред.)

5 лютого 1918 р. Народився у с. Романові Перемишлянського району Львівської області

1924–1928 рр. Навчання у народній школі с. Романова

1928–1936 рр. Навчання у філії Академічної гімназії у Львові

1936–1940 рр. Навчання на гуманістичному (згодом філологічному) факультеті Львівського університету

березень–вересень 1939 р. Ув’язнення у львівських Бриґідках

липень–жовтень 1940 р. Лаборант кафедри української мови Львівського університету

жовтень 1940 р. – вересень 1941 р. Служба у Червоній Армії

листопад–грудень 1941 р. Перебування в німецькому полоні в м. Чугуєві та м. Харкові

кінець грудня 1941 р. Повернення до родинного села

1942–1943 рр. Праця на посаді секретаря у кабінеті мовознавства і одночасно викладача української мови в Малій духовній семінарії

червень 1943 р. Виїзд з України разом з дивізією “Галичина” і перебування у Чехословаччині, Словенії, Німеччині.

травень 1945 р. – січень 1947 р. Перебування в американських таборах для полонених осіб (у Баварії та Гесії)

1947–1948 рр. Продовження студій в Українському Вільному Університеті (УВУ) у Мюнхені

квітень 1948 р. Захист докторської дисертації “Наголос Зизанієвого “Лексису” з 1596 р.”

1948–1949 рр. Праця в Українській таборовій гімназії в Мюнхені-Ляймі та в секретаріаті філософського факультету УВУ

червень 1949 р. – березень 1951 р. Праця на посаді наукового секретаря Головної Управи Наукового Товариства імені Т. Шевченка (НТШ)

лютий 1951 р. Захист габілітаційної дисертації “Арґо на Україні” в УВУ і доцентура у цьому ж університеті

1952–1956 рр. Викладання польської і української мов в університеті у Геттінґені (як позаштатний лектор)

1956–1958 рр. Викладання польської і української мов в університеті у Марбурзі ( як штатний лектор)

1958–1965 рр. Праця на посаді штатного лектора польської мови та інших славістичних дисциплін в університеті у Франкфурті над Майном

1962 р. Обрання дійсним членом європейського відділу Наукового Товариства імені Т. Шевченка

1963 р. Надзвичайний професор слов’янської філології Українського Католицького Університету в Римі.

1965 р. Надзвичайний професор слов’янської філології університету у Франкфурті над Майном і в Українському Вільному Університеті в Мюнхені

1965–1979 рр. Завідувач кафедри славістики і одночасно співкерівник Слов’янського семінару у франкфуртському університеті

1972–1974 рр. Декан відділення східних і позаєвропейських мов і культур університету у Франкфурті над Майном

1975 р. Нагородження польським орденом лицарського хреста першого ступеня за заслуги у розвитку польсько-німецьких контактів

1977 р. Переїзд на постійне проживання до Берфурта (Райхельсґайм)

1980 р. Перехід на пенсію з викладацької роботи

1980–1997 рр. Емеритований професор франкфуртського універ-ситету

1983 р. Відзначення 65-річного ювілею, у честь якого видано 4‑томний Ювілейний збірник

1993 р. Перший приїзд в Україну після 50-річної відсутності для участі у II Міжнародному конгресі україністів

1993 р. Нагородження пам’ятною медаллю імені М. Грушевського НТШ у Львові

Зліва направо: Олекса, Анна-Галя та їх діти – Катерина, Марина, Марко

Перед хатою родини Глодиків (Румунія, с. Бродина, 1974 р.)

Зліва направо: Олекса Горбач, Анна-Галя Горбач, Калина Глодик, Василь Глодик

Професори Павло Гриценко (Київ), Йосип Дзендзелівський (Ужгород), Олекса Горбач

Зліва направо: Ярослава Закревська, Петро Лизанець (Ужгород), Володимир Житник, Олекса Горбач, Станіслав Маковскі, Станіслав Семчинський, Роксоляна Зорівчак