УДК 811.161.2’06’373.46:01/02] - 116

Роксана Білоусова

Львівський національний університет імені Івана Франка

БІБЛІОТЕЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНІ ТЕРМІНИ З КОМПОНЕНТОМ ПОКАЖЧИК У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

© Білоусова Р. З., 2017

У статті розглянуто терміни з компонентом покажчик у терміносистемі бібліотекознавства й бібліографознавства. Проаналізовано двокомпонентні, трикомпонентні й багатокомпонентні термінні сполуки, які містять компонент покажчик, зазначено походження слів, які поєднують із цим компонентом, погруповано їх за значенням, виокремлено тематичні та лексико-семантичні групи.

Ключові слова: українська мова, термінологія, компонент покажчик, семантика та структура аналітичного терміна.

The article considers the terms with the index component in the term system of Library Studies and Bibliographical Studies. The article analyses two-component, three-component and multi-component term compositions which contain the index component, the origin of words connected with this component, their grouping according to the meaning,their thematic and lexicosemantic groups are outlined.

Keywords: Ukrainian language, terminology, index component, semantics and structure of the analytical term.

Ефективне функціювання будь-якої галузі неможливо без удосконалення її терміносистеми. Основними ознаками терміна є: системність, наявність дефініції, тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі. Терміни виникають у професійному середовищі, а творять їх всіма способами словотворення, властивими загальновживаним словам. Однак аналітичні конструкції – прерогатива саме термінології, один із найактивніших способів термінотворення.

Проблеми формування сучасної термінології бібліотечно-бібліографічної галузі в різних аспектах відображено в багатьох працях, серед яких можна виокремити ретроспективне аналізування української бібліотечної термінології, яке здійснили Г. Солоіденко [12], М. Сташко [14], Т. Добко [2].

Питання особливостей слів із терміноелементом бібліо- в галузевій терміносистемі бібліотекознавства й бібліографознавства розглянуто у працях І. Кочан [6], М. Сташко [13], Р. Білоусової [1].

Терміни з компонентом покажчик використовують у терміносистемі бібліотекознавства й бібліографознавства, тому мета дослідження – з’ясувати особливості термінів із цим компонентом щодо походження, структури та змістового наповнення. Розвідки з компонентом покажчик ще не були у полі зору науковців, що й зумовлює начасність цього дослідження.

Слово покажчик – похідне від показати – іменник зі значенням: довідкова книжка або довідковий список, доданий до книжки [11, с. 9].

У галузевих словниках із бібліотекознавства й бібліографознавства, що є джерельною базою дослідження, слово покажчик потрактовано як:

1)  додатковий текст у кінці видання, в якому розташовані в певному порядку терміни, прізвища, об’єкти, наведені в основному тексті [4, с. 168];

2)  абетковий чи систематичний перелік документів з посиланням на позицію кожного предмета в документі чи сукупності документів [10, с. 38].

У сучасній терміносистемі бібліотекознавства й бібліографознавства компонент покажчик увіходить до складу низки понять і, поєднуючись із прикметниками та іменниками, утворює нові багатокомпонентні сполуки.

У статті проаналізовано 40 термінів.

Серед терміносполук, які поєднують зі словом покажчик, виокремлюють такі структурні типи: двокомпонентні, трикомпонентні й багатокомпонентні.

Розглянемо двокомпонентні терміносполуки (18 термінів).

Під час лінгвістичного аналізування ми звернули увагу, що до двокомпонентних конструкцій можуть увіходити два питомих (українських) слова або одне запозичене чи гібридне слово¹.

Поєднання двох питомих (українських) слів зафіксовано в конструкціях: прикметник + іменник – допоміжний покажчик, предметний покажчик, загальний покажчик, зведений покажчик, поличний покажчик, карнизний покажчик; іменник + іменник – покажчик назв, покажчик джерел.

У конструкціях із терміном покажчик трапляються і гібридні слова: прикметники, у структурі яких є терміноелементи, різні походженням – грецькі або латинські корені в композитах, які поєднано з національними афіксами й закінченнями, як-от: бібліографічний п. (від грец. biblion – книга, грец. grapho – пишу+ укр. суф. ІЧН + закінч.) [8, с. 164, 309], географічний п. (від грец. gē – Земля, грец. grapho – пишу + укр. суф. ІЧН + закінч.) [8, с. 260, 309], систематичний п. (від грец. systēma – форма, спосіб організації^* чого-небудь+ укр. суф. Н + закінч.) [8, с. 840], хронологічний п. (від грец. chromos– час, грец. logos – cлово+ укр. суф. Н + закінч.) [8, с. 967, 600], потомовий п. (фр. tome–том; через посередництво лат. tomus зводиться до грец. tomos – шматок, частина + українські афікси: преф. ПО- та суф. Ов + закінч.) [3, с. 595], архівний п. (від лат. archivum – адміністративна установа, сукупність документів +укр. суф. Н + закінч.) [8, с. 117], рекомендаційний п. (пізньолат. recommendation – порада, вказівка + укр. суф. Н + закінч.) [8, с. 795].

Із прикметниками компонент покажчик поєднаний зазвичай у постпозиції, і прикметники є ключовими, оскільки вказують на вид чи призначення певного покажчика. Розглянуті терміни можна погрупувати:

-  за видом й обсягом охопленого матеріалу (3 терміни): загальний покажчик, зведений покажчик, потомовий покажчик. Порівняймо: загальний покажчик – допоміжний покажчик, що містить прізвища авторів, імена осіб, які згадуються^** в тексті, найменування колективів, заголовки, назви предметів, місцевостей тощо, розташовані в єдиному алфавіті [7, с. 73]; зведений покажчик – 1) допоміжний покажчик, який охоплює матеріал кількох бібліографічних покажчиків за ряд років, різних відомств чи наукових установ тощо; 2) покажчик матеріалів, опублікованих в одному періодичному виданні за рік або кілька років [7, с. 80]; потомовий покажчик – допоміжний покажчик до кожного тому багатотомного видання [7, с. 178].

-  за способом представлення інформації (3 терміни): алфавітний покажчик, систематичний покажчик, хронологічний покажчик. Напр.: алфавітний покажчик – 1) покажчик, організований за алфавітним принципом; 2) допоміжний покажчик, який об’єднує в одному алфавітному ряду об’єкти іменного й предметного покажчиків [9, с. 15]; систематичний покажчик – допоміжний покажчик з ієрархічним, систематичним порядком рубрик [9, с. 135]; хронологічний покажчик – допоміжний покажчик, побудований за хронологією дат, подій, які знайшли своє відображення в тексті книги, з посиланням^*** до відповідних сторінок у ній [9, с. 154].

-  за місцем розташування інформації (2 терміни): карнизний покажчик, поличний покажчик. Напр.: карнизний покажчик – дощечка або картонка з зазначенням індексу (індексів) відділу й першого та останнього авторських знаків розміщеної на стелажі літератури; прикріплюється до карниза стелажа [7, с. 91]; поличний покажчик – покажчик, який вивішується на бокових стінках бібліотечних полиць або стелажів і містить перелік розстановочних^**** індексів, від яких в даному відділі розставлені книги [7, с. 175].

-  за характером і призначенням матеріалу (6 термінів): архівний покажчик, бібліографічний покажчик, географічний покажчик, іменний покажчик, предметний покажчик, рекомендаційний покажчик. Напр.: архівний покажчик – архівний довідник, що містить систематизований перелік об’єктів чи явищ, згадуваних в архівних документах, із зазначенням пошукових даних цих документів [4, с. 17]; бібліографічний покажчик – бібліографічний посібник значного обсягу зі складною структурою й науково-довідковим апаратом [4, с. 25]; географічний покажчик – покажчик, найчастіше допоміжний, у якому матеріал розташовано за географічною ознакою, тобто за назвою території, про яку йдеться у творі, або назвою місця, де цей твір видано. В обох випадках назви територій розташовуються^***** в алфавітному або систематичному порядку [7, с. 49]; іменний покажчик (покажчик імен) – допоміжний покажчик у вигляді алфавітного переліку особистих імен, які описуються чи згадуються в тексті видання чи в бібліографічних записах [9, с. 64]; предметний покажчик – допоміжний покажчик, який містить предметні рубрики, розміщено за абеткою та сформульовано на основі згаданих у тексті фактів, явищ, об’єктів, понять й інших предметів [9, с. 121]; рекомендаційний покажчик – бібліографічний посібник більш-менш значного обсягу; для нього характерні складна структура й наявність допоміжних покажчиків [7, с. 192].

Незначну частину термінів утворюють, додаючи до компонента покажчик іменників. Ця група позначає джерело, що стало об’єктом покажчика (3 терміни): покажчик назв – покажчик у якому рубрики визначають за назвами видань або творів друку в алфавітній послідовності [5, с. 42]; покажчик джерел – бібліографічний покажчик публікацій, які містять посилання на певні наукові праці є складовою частиною^****** покажчика цитованої літератури [7, с. 174]; покажчик авторів – допоміжний алфавітний покажчик, який містить імена авторів творів, описаних у бібліографії [7, с. 174].

Трикомпонентні сполуки утворено на основі двокомпонентного терміна допоміжний покажчик. У «Словнику української мови» прикметник допоміжний – це призначений для подання допомоги; який допомагає [10, с. 374]. У галузевих довідкових видання його характеризують як: 1) упорядкований (за абеткою або якою-небудь іншою ознакою) перелік власних імен, предметів, географічних назв, подій, публікацій, цитат, абревіатур, символів, формул й інших інформаційних об’єктів із вказівкою їхнього місцезнаходження******* на сторінках видання; 2) частина бібліографічного посібника, що відображає відомості про документи в іншому аспекті, ніж в основному тексті посібника, з відсиланням до відповідних бібліографічних записів [4, с. 66].

Прикметник, який додають до словосполуки допоміжний покажчик, уточнює об’єкт покажчика (8 термінів). Так, авторський – стосується прізвищ авторів [5, с. 42]; географічний – зазначає назви географічних об’єктів [5, с. 42]; мовний – указує, за назвами яких мов здійснено видання документів [5, с. 42]; пермутаційний – стосується назв творів [9, с. 113]; предметний – предметів, що їх викладено в документах [5, с. 42]; систематичний – указує на певну схему класифікації [5, с. 41]; тематичний – стосується тем, яким присвячено документи [5, с. 41]; хронологічний – за роками видання [5, с. 42].

Термін допоміжний покажчик може уточнювати іменник у родовому відмінку (виявлено 1 термін). Напр.: Допоміжний покажчик серій – покажчик, у якому рубрики визначають зa назвами серій, до яких належать видання документів [5, с. 43].

Утворюють і багатокомпонентні терміносполуки іменник + прикметник + іменник. Напр.: допоміжний покажчик колективів та видавничих організацій – покажчик, у якому рубрики визначаються^******** за назвами колективів (видавничих організацій), що брали участь у підготовці та виданні документів [5, с. 42], але таких термінів є небагато.

Вихідною словосполукою є і термін бібліографічний покажчик – перелік творів друку з будь-якої теми, галузі знань, питання, розташованих у певному порядку (за розділами й підрозділами); покажчики видають у вигляді книг, брошур, а іноді публікують у формі прикнижної та внутріжурнальної бібліографії [7, с. 21] (4 терміни).

Цей термін уточнюють прикметники: видавничий – зі значенням: який має перелік видань, випущених одним або кількома видавництвами [9, с. 32]; кумулятивний – який об’єднує з метою зручності користування бібліографічні записи попередніх щомісячних чи щоквартальних випусків цього ж покажчика [9, с. 85]; державний – інформує про документи, які випускають у країні, на основі їхньої державної реєстрації [4, с. 56]; рекомендаційний – радить читачеві твори для читання [9, с. 128].

Термін бібліографічний покажчик уточнює іменник до видання – частина довідкового апарату видання, що розкриває склад або зміст творів, уміщених у цьому виданні [4, с. 25]. Таких термінів незначна кількість. Словосполуки з прикметником бібліографічний можуть виконувати функцію залежного компонента до терміна покажчик (3 терміни). Напр.: покажчик бібліографічних посилань – бібліографічний покажчик, у якому зазначають наукові праці й надають перелік публікацій, що містять бібліографічні посилання на ці праці [7, с. 174]; покажчик перших рядків – допоміжний покажчик до зібрання творів або збірки поезій, який складається з переліку початкових рядків віршів з зазначенням тома та сторінок, де вони вміщені^*********; у випадку, коли твори мають назву, вона також включається в покажчик [7, с. 174]; покажчик (список, огляд) місцевого друку – бібліографічний покажчик (список, огляд), що відображає документи, випущені на певній території країни [4, с. 168].

Термін покажчик як вихідний, базовий приєднує до себе терміни моделі іменник+іменник (виявлено 1 термін). Напр.: покажчик авторів та назв – покажчик, у якому рубрики містять прізвища авторів та назви творів і розташовуються^********** за алфавітом авторів і назв [5, с. 42].

Терміни зі словом покажчик увіходять у синонімні відношення: авторський покажчик – персональний покажчик; загальний покажчик – комплексний покажчик, зведений покажчик; топографічний покажчик – географічний покажчик; покажчик бібліографічних посилань – покажчик цитованої літератури.

Термін покажчик може виконувати функцію і залежного терміна: укладати покажчик, працювати з покажчиком…

Підсумовуючи зазначимо, що термін покажчик має широку палітру вживання в бібліотечно-бібліографічній терміносистемі. У статті розглянуто 40 терміносполук, до складу яких увіходить цей компонент. Він є ядром дво-, три- й багатокомпонентних термінів різних лексико-семантичних груп. Його поєднують як з українськими словами (термінного й нетермінного походження), так і з гібридними лексемами, що мають латинські та грецькі корені й національні афікси. Чистих запозичених лексем в аналітичних конструкціях зі словом покажчик не зафіксовано, що є однією зі специфічних ознак заналізованої терміносистеми.

Переконані, що праця має реальну перспективу дослідження цієї терміносистеми за іншими базовими термінами.

1. Білоусова Р. З. Терміни з компонентом бібліо- в галузевій терміносистемі бібліографознавства / Р. З. Білоусова // Термінологічний вісник : зб. наук. пр. / відп. ред. Л. В. Туровська. – К. : Ін-тут української мови НАНУ, 2017. – Вип. 4. – С. 54–63. 2. Добко Т. До питання розвитку термінології бібліотечно-інформаційної сфери / Т. Добко // Вісник Книжкової палати. – 2011. – № 8. – С. 13–17. 3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. – Т. 5 : Р–Т / ред. кол. : О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півтора [та ін.]. ; НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наук. думка, 2006. – 705 с. 4. Інформаційні ресурси. Словник законодавчої та стандартизованої термінології / НАПН України ; Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського ; [уклад. : П. І. Рогова, Я. О. Чепуренко, С. М. Зозуля, І. Г. Лобановська]. – К. : Нілан-ЛТД, 2012. – 283с. 5. Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інфрматики / Г. М. Швецова-Водка (керівник), Г. В. Сілкова, Л. О. Черепуха та ін. ; наук. ред. і авт. вступу. ст. Г. М. Швецова-Водка. – К. : Книжкова палата України, 1998. – 116 с. 6. Кочан І. М. Українська наукова лексика : міжнародні компоненти в термінології : навч. посіб. / І. М. Кочан. – К. : Знання, 2013. – С. 120–125. 7. Куделько Е. В. Довідник з бібліотекознавства і бібліографії / Е. В. Куделько, С. Й. Мінц ; під наук. ред. М. П. Бронштейн. – Х. : Редакційно-видавничий відділ Книжкової палати УРСР, 1969. – 249 с. 8. Словник іншомовних слів : 23 000 слів та термінологічних словосполучень / уклад. : Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с. 9. Словник книгознавчих термінів / В. Я. Буран, В. М. Медведєва, Г. І. Ковальчук, М. І. Сенченко. – К. : ТоВ «Видавництво Аратта», 2003. – 160 с. 10. Словник основних термінів з бібліотечно-інформаційної діяльності / уклад. М. В. Безрука. – Івано-Франківськ : НТБ ІФНТУНГ, 2013. – 48 с. 11. Словник української мови : в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 8. – С. 9. 12. Солоіденко Г. Українська бібліотечна термінологія : становлення та основні етапи розвитку : монографія / Галина Солоіденко ; наук. ред О. Онищенко. – К. : НБУВ, 2010. – 203 с. 13. Сташко М. Семантичні особливості слів з терміноелементом бібліо- / М. Сташко // Вісник ДУ «Львівська політехніка» : Серія «Проблеми української термінології». – 2000. – № 402. – С. 311–314. 14. Сташко М. Формування та розвиток української бібліотечно-бібліографічної термінології : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Сташко Марія Василівна ; НАН України, Ін-т укр. мови. – К. : [б. в.], 1999. – 19 с.