| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

Гінзбург М. Проблема двовидових дієслів у фахових текстах та шляхи її розв’язання / Михайло Гінзбург // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. вип. VIІІ / [відп. ред. Л. О. Симоненко]. – К. : КНЕУ, 2009. – С. 290–294.

УДК 81'366.58

Михайло Гінзбург

д-р техн. наук, проф., академік УНГА

Харківський територіальний центр НВЦ «Техдіагаз»

ПРОБЛЕМА ДВОВИДОВИХ ДІЄСЛІВ У ФАХОВИХ ТЕКСТАХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Досліджено наявні двовидові безпрефіксні дієслова іншомовного походження на ‑ува(ти) і шляхи творення видових пар, потрібних для фахових текстів.

Ключові слова: категорія виду, двовидові дієслова, видова пара

The existent two-aspectual prefix-free foreign-origin «-ува(ти)» ending verbs together with creation aspectual pairs necessary for professional texts are investigated.

Key words: the category of aspect, two-aspectual verbs, aspectual pairs

Постановка проблеми. Для фахових (науково-технічних та офіційно-ділових) текстів вельми важливо чітко подавати завершеність / незавершеність, результативність / нерезультативність, тривання / обмеженість процесів, наявних у позамовній дійсності. У слов’янських мовах (і зокрема в українській) основним засобом для цього, як відомо [1, с. 148], є дієслівна категорія виду, яка має два граматичні значення: недоконаний вид та доконаний вид. Теоретичні аспекти цієї категорії в українській мові детально досліджено в академічній граматиці [2, с. 224-225, 230-232], де показано, що «категорія виду … властива всім дієсловам. Одні з них виражають граматичне значення недоконаного виду», другі – доконаного виду, а «у третіх та сама основа може одночасно виражати значення доконаного й недоконаного виду, через що їх називають двовидовими дієсловами». Оскільки значення недоконаного та доконаного виду у двовидових дієслів можна встановити лише з контексту, це ускладнює однозначне розуміння тексту та в окремих випадках може спричинити помилки. Особливі незручності виникають в інформаційно-пошукових комп’ютерних системах.

Аналіз попередніх джерел. Зважаючи на це, проблемі двовидових дієслів приділяли увагу як мовознавці [2; 3; 4], так і термінологи [5; 6; 7]. Зокрема в роботі [4] досліджено повний масив дієслівних словникових статей (близько 43 тисяч) у [8] і виділено чотири великі класи дієслів: дієслова недоконаного виду, які не мають відповідника доконаного виду (17,2 %); дієслова доконаного виду, які не мають відповідника недоконаного виду (27,6 %); дієслова, які мають відповідник іншого виду (53,4 %); двовидові дієслова (1,8 %). З цих даних випливає, що двовидові дієслова не поширені в українській мові, а є певним винятком. Проте й досі є різні думки щодо того, уживати двовидові дієслова у фаховій мові як певний виняток чи перетворювати їх на видові пари, щоб полегшити однозначне розуміння нормативних документів і науково-технічних текстів.

Мета цієї статті – проаналізувати різні підходи до цієї проблеми і надати практичні рекомендації розробникам фахових текстів щодо цих дієслів.

Основні положення статті. Українські двовидові можна поділити на дві групи:

1) дієслова українського походження дарувати, женити, мовити, ночувати, ранити, хрестити тощо, які є двовидовими лише історично. У живому мовленні їх зазвичай уживають як дієслова лише недоконаного виду, бо в сучасній мові природно виникли префіксальні форми доконаного виду: подарувати, оженити, промовити, переночувати, поранити, охрестити;

2) численна група дієслів іншомовного походження_[1] на ‑увати (переважно з романських і германських мов), наприклад, абсорбувати, адресувати, атакувати тощо, яка постійно поповнюється новими дієсловами.

Саме слова другої групи створюють суттєві проблеми для авторів і читачів фахових текстів. Українська мова запозичає ці дієслова зазвичай як двовидові, бо початкові мови не мають граматичної категорії виду_[2]. Уживаючи такі дієслова у фахових текстах, треба саме контекстом пояснювати, про які процеси (незавершені чи завершені) йдеться, що ускладнює текст та в окремих випадках може спричинити неправильне його розуміння.

У фаховій мові виникають також додаткові проблеми, пов’язані з граматичною недостатністю двовидових дієслів, причому в українській мові вона виявляється суттєвіше, ніж в російській (табл. 1). Отже, уживання як термінів двовидових дієслів, утворених від них дієприкметників і віддієслівних іменників порушує такі основні вимоги до терміна як однозначну відповідність терміна поняттю і незалежність від контексту.

Зважаючи на це, деякі мовознавці, зокрема В. І. Пілецький, стверджують, що «українській мові, на відміну від російської, не властиво використовувати двовидові дієслова» [11, с. 220].

 Таблиця 1

Граматична недостатність двовидових дієслів

Українська мова має природний засіб подолання граматичної недостатності двовидових дієслів іншомовного походження – префіксацію. Коли такі дієслова починають активно вживати, особливо в усному мовленні, природно утворюються префіксальні форми доконаного виду. Так, від дієслів іншомовного походження деформувати, інформувати, консультувати, програмувати, телефонувати, формувати в українській мові виникли форми доконаного виду здеформувати, поінформувати, проконсультувати, запрограмувати, зателефонувати, сформувати, що дає змогу вживати початкові дієслова лише як дієслова недоконаного виду_[3].

Зазначений підхід до розмежування значень недоконаного і доконаного виду дієслів іншомовного походження додаванням префіксів (переважно з‑ / с‑) виник ще у другій половині XIX – на початку XX ст. Наприклад: збойкотувати, зелектризувати, зорганізувати, зреалізувати, заманіфестувати тощо [3]. Він посилився у «золоте десятиліття», знайшовши своє відбиття не тільки в окремих термінологічних працях, а й у «Проекті правил до лінгвістичного оформлення УРЕ», розроблених наприкінці 20‑х років XX ст., коли було ухвалено рішення підготувати перше сорокатомне видання Української Радянської Енциклопедії (УРЕ) [5, с. 20-35]. У зазначеному «Проекті …» було запропоновано розрізнювати «завсіди доконаного і недоконаного виду форми від чужомовних дієслів», уживаючи безпрефіксні форми як дієслова недоконаного виду, а відповідні префіксовані форми – як дієслова доконаного виду. «Теж у похідних дієприкметниках».

Проте 1933 року в рамках кампанії «проти націоналістичного шкідництва в галузі українського мовознавства» зазначену рекомендацію було визнано такою, що «по суті тенденційно викривляє факти мови»_[4] [14, п. 10]. І відповідно префіксальні дієслова до початку 90‑х рр. XX ст. уживали досить рідко. Згідно з дослідженням О. О. Тараненка у радянських словниках такі дієслівні форми (якщо не зважати на спільні з російською мовою) зафіксовано у невеликій кількості: зателеграфувати, зателефонувати, збільшовизувати_[5], здезертирувати, здекларувати, здеморалізувати, зденаціоналізувати, здеформувати, здискредитувати, зелектризувати, зліквідувати, злокалізувати, зматеріалізувати, змобілізувати, зреалізувати, зрегулювати, зредагувати, зредукувати(ся), зрезюмувати, зреферувати, зреформувати, зрусифікувати, сколективізувати, сконкретизувати, сконсолідувати, сконстатувати, сконфіскувати, спаралізуватися, спопуляризувати, спролетаризувати, спрофанувати, стероризувати. Причому значну частину цих дієслів подано з обмежувальними позначками: рідко, розм., діал. тощо. У філологічній літературі вживали й деякі інші терміни: спрефіксовані і неспрефіксовані іменники, зредуковані звуки тощо. Такі форми бачимо в художній прозі деяких письменників: знейтралізувати (Олесь Гончар), завтоматизований, зраціоналізований, стехнізований (Павло Загребельний) тощо [3].

Від початку 90‑х рр. XX ст. в засобах масової інформації додатково до зазначених вище форм почали вживати такі [3]: зактивізувати, закцентувати, заналізувати, занонсувати, заранжувати, заргументувати, застабілізувати, збракувати, звульгаризувати, згармонізувати, здезорієнтувати, здекваліфікувати(ся), здекомунізувати, здемократизувати, здестабілізувати, здисциплінувати, здиференціювати, здіагностувати, з’європеїзувати, зідентифікувати, зінтегрувати(ся), злегалізувати, злегітимізувати, зманіпулювати, змаргіналізувати, змілітаризувати, змодернізувати, змодифікувати, знейтралізувати, зратифікувати, зреабілітувати, зрезюмувати, скодифікувати, скомпенсувати, спрезентувати, сфінансувати тощо. Утворені від таких дієслів пасивні дієприкметники доконаного виду та віддієслівні іменники можна побачити та почути навіть частіше від самих дієслів [3], що, на нашу думку, свідчить про їхню певну засвоєність.

На жаль, сучасні словники досі не фіксують усі потрібні для фахових текстів форми недоконаного та доконаного виду. Тому згідно з ДСТУ 1.5:2003 [15, п. 5.1.6], «якщо немає потрібних слів у словниках, їх можна утворити за правилами української мови, зокрема поданими в ДСТУ 3966-2000». Зважаючи на це треба чітко та наочно сформулювати ці правила, оскільки укладачі російсько-українських словників та розробники фахових текстів почали вводити слова на кшталт базовуваний (рос. базируемый), газифіковуваний (рос. газифицируемый), ідентифіковуваний (рос. идентифицируемый), ізольовуваний (рос. изолируемый), компенсовуваний (рос. компенсируемый), комутовуваний (рос. коммутируемый), ліквідовуваний (рос. ликвидируемый) тощо [9].

Дослідімо, чи відповідають такі форми моделям творення дієслів, властивим українській мови. Для цього розгляньмо видові ланцюжки творення дієслів, обмежившись лише першими чотирма формами [16, с. 71-73]:

НДВ I → ДВ I → НДВ II → ДВ II

де

НДВ I – базове^[6] безпрефіксне дієслово недоконаного виду;

ДВ I – дієслово доконаного виду, утворене від НДВ I префіксацією, або базове дієслово доконаного виду;

НДВ II – дієслово недоконаного виду, утворене від ДВ I зазвичай за допомогою відповідного суфікса,

ДВ II – дієслово доконаного виду, утворене від НДВ II зазвичай за допомогою префіксів по‑ або на‑, що мають об’єднавчо-розподільче значення [16, с. 71].

Для наочності розгляньмо видові ланцюжки творення дієслів на прикладі зафіксованих у [8] похідних від добре засвоєного українською мовою дієслова іншомовного походження фарбувати_[7]. З табл. 2 випливає, що не всі ланки цього ланцюжка наявні в кожному окремому випадку. Проте табл. 2 наочно показує можливості творення дієслів в українській мові і зокрема творення видових пар.

Таблиця 2

Приклади видових ланцюжків творення дієслів

Основним засобом творення дієслів доконаного виду ДВ I від дієслів недоконаного виду НДВ I є префікси, які зазвичай вносять додаткові лексичні значення. Тому префіксальні видові пари НДВ I / ДВ I формуються вибірково [2, с. 227]. Наприклад, від недоконаного дієслова фарбувати у табл. 2 зафіксовано шість префіксальних дієслів доконаного виду. Основним значенням дієслова фарбувати є «покривати щось фарбою». У цьому значенні безпрефіксне дієслово фарбувати утворює видову пару з префіксальними дієсловами пофарбувати та зафарбувати, що їх в цьому значенні можна вважати синонімами. Інші префікси, крім доконаності, надають дієслову додаткове значення: до‑ – додаткового проведення дії, доведення до певної норми, пере‑ – повторності, під‑ – незначного додаткового збільшення, роз‑ – дистрибутивне значення [16, с. 209, 227, 232, 240].

Отже, розглядаючи пари НДВ I / ДВ I, треба в кожному конкретному випадку проаналізувати лексичні значення дієслів, оскільки в системі сучасної української мови немає спеціальних префіксів, які вживають тільки для утворення відповідників доконаного виду до дієслів недоконаного виду, тобто жоден префікс не є виразником лише доконаного виду взагалі. Цю функцію можуть виконувати тільки ті з них, які в поєднанні з відповідними типами дієслів втратили свої словотвірні значення [2, с.228-229]. У розглядуваному випадку це префікси по‑ та за‑: фарбувати/пофарбувати; фарбувати/зафарбувати тощо. Про видовий статус зазначених префіксів свідчить те, що якщо від префіксованого дієслова ДВ I утворюється дієслово НДВ II, то його значення зазвичай збігається зі значенням дієслів НДВ I, наприклад: фарбувати та зафарбовувати [12, с. 431].

Відповідники доконаного виду від двовидових дієслів іншомовного походження зазвичай утворюють за допомогою трьох основних префіксів з‑\с‑, за‑, по‑ [2, с. 232]. Наведені вище приклади, узяті з роботи [3], свідчать, що основним засобом творення видових пар НДВ I / ДВ I для дієслів НДВ I є префікс з‑\с‑. У багатьох випадках суто видовими є інші префікси: про‑ (проанонсувати, пробойкотувати, продебатувати, продекларувати, продотувати тощо), від‑ (відкоментувати, відксерокопіювати, відрекламувати, відсканувати, відформотувати тощо) [3].

Отже, у фахових текстах безпрефіксні дієслова іншомовного походження бажано вживати як форми НДВ І, від яких за допомогою префіксів утворюють відповідники доконаного виду ДВ I.

Розгляньмо тепер дієслова іншомовного походження на ‑овувати. Переважну більшість таких дієслів складають префіксальні дієслова НДВ II, утворені від префіксальних дієслів ДВ I на ‑увати (‑ювати). При цьому дієслово НДВ II зазвичай зберігає повну тотожність лексичного значення і відрізняється від ДВ I лише видовим значенням [2, с. 227]. Тому дієслова НДВ II / ДВ I практично завжди можна вважати видовою парою. Такий процес творення видових пар є продуктивним, і зазначені видові пари треба широко вживати в термінології.

Процес творення дієслів на ‑овувати від безпрефіксних дієслів іншомовного походження на ‑увати (‑ювати) не є продуктивним для української мови [19, с. 358]. Цей теоретичний висновок підтвердив Р. Рожанківський [7], дослідивши масив дієслів на ‑овувати, зафіксований у [8], і показавши, що 803 з 805 дієслів – це префіксальні дієслова, і лише два дієслова арештовувати та організовувати – безпрефіксні [7]. Зауважимо, що [8] також фіксує префіксальні дієслова заарештувати та зорганізувати, які дають змогу утворити природні видові пари арештувати/заарештувати та організувати/зорганізувати.

Терміни зазвичай будуть за найпродуктивнішими моделями словотворення. Зважаючи на це у М. Ф. Наконечного знаходимо  таку рекомендацію: «Не вживаємо хибних форм: ліквідовувати, ліквідовуваний, мобілізовувати, мобілізовуючи, мобілізовуваний… замість ліквідувати, ліквідований, мобілізувати, мобілізуючи, мобілізований» [5, с. 35]. Уважаємо цю рекомендацію слушною й сьогодні.

Висновки:

1. Щоб однозначно подавати процеси у фахових текстах, рекомендовано безпрефіксні дієслова іншомовного походження вживати лише як дієслова недоконаного виду, а, виходячи з норм української мови і вимог [20, п. Г.9.11], за допомогою префіксів з‑\с‑, за‑, на‑, по‑, про‑, роз‑ утворювати від них відповідники доконаного виду.

2. Терміни зазвичай будуть за найпродуктивнішими моделями словотворення. Зважаючи на це, уважаємо недоцільним творити терміни-дієслова на ‑овувати від безпрефіксних дієслів іншомовного походження на ‑увати (‑ювати), оскільки така модель не є продуктивною в українській мові.

Література:

1.       Сосюр Фердінан де. Курс загальної лінґвістики // Переклад з фр. А. Корнійчука, К. Тищенка. – К.: Основи, 1998. – 324 с.

2.       Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І. Вихованця. – К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2004. – 400 с.

3.       Тараненко О.О. Дієслово в контексті сучасних тенденцій до перегляду нормативних засад української літературної мови // Мовознавство, 2006. – № 2-3. – С. 55-77

4.       Сухарина Н. М. Граматична та лексична семантика українського дієслова в лексикографічній системі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 "українська мова" / Н. М. Сухарина; НАН України. Ін-т мовознав. ім. О.О.Потебні. – К., 2003. – 19 с.

5.       Наконечний М. Лінґвістичні питання УРЕ // Бюлетень УРЕ. – Харків, 1931. – № 1. – С. 20-42

6.       Васенко Л., Дубічинський В., Кримець О. Деякі проблеми унормування форм запозичених двовидових дієслів // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний університет "Львівська політехніка", 2006. – № 559. – С. 127-131

7.       Рожанківський Р. Видові перфективи двовидових безпрефіксних дієслів чужомовного походження на -ува(ти) // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2007. – № 593. – С. 22–25

8.       Словник української мови: В 11-ти т. / Ред. кол. І. К. Білодід та ін. – К.: Наук. думка, 1970-1980

9.       ABBYY Lingvo 12. Электронный словарь // ABBY Software, 2006 (на CD-носії)

10.    Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцев – 2-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 685 с.

11.    Пілецький В. Назви опредметнених дій у науково-технічній термінології. // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2002. – № 453. – С. 215-221

12.    Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. – 1728 с.

13.    Резолюція Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті // Мовознавство, 1934. – № 1. – С. 15-17. (Цитуємо за передруком в кн.: Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: Док. і матеріали / За ред. Л. Масенко – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська акад.", 2005. – 399 с.)

14.    Хроніка НДІМ (науково-дослідчого інституту мовознавства) 1933-1934 р. // Мовознавство, 1934. – № 2. – С. 139-145. (Цитуємо за передруком в кн.: Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: Док. і матеріали / За ред. Л. Масенко – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська акад.", 2005. – 399 с.)

15.    ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів (ISO/IEC Directives, part 2, 2001, NEQ)

16.    Соколова С. О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. – К.: Наук. думка, 2003. – 285 с.

17.    Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV – XVIII ст.: У 2-х т. / Підготували до видання В. В. Німчук та Г. І. Лиса -Київ – Нью-Йорк, 2002-2003. – Т. 1 – 2002 – 512 с.; Т. 2 – 2003 – 512 с.

18.    Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: У 4-х т. / НАН України. Ін-т української мови. – К.: Наук. думка, 1996. – Т. 1. – 495 с.; Т. 2. – 558 с.; Т. 3. – 516 с.; Т. 4. – 616 с.

19.    Сопоставительная грамматика русского и украинского языка / Г. Д. Басова, А. В. Качура, А. В. Кихно и др. Отв. ред. Н. Г. Озерова. – К.: Наукова думка, 2003. – 534 с.

20.    ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять