| Структура | Склад | Адреса | Засади | Правопис | Конференція | Семінар | Термінографія | Вісник | Товариство | Комісія | Оголошення | Хто є хто | Архів |

ЗБІРНИК

наукових праць учасників X Міжнародної наукової конференції

«Проблеми  української термінології СловоСвіт 2008»

30 вересня – 1 жовтня 2008 року

Жуковський С. Деякі проблеми перекладу українських термінів будівництва й архітектури у двомовному словнику / Стефан Жуковський, Роман Кінаш, Лев Полюга та ін. // Проблеми української термінології : міжнар. наук. конф., 30 версн. − 1 жовт. 2008 р. : зб. наук. пр. ‒ Л., 2008. ‒ С. 56–58.

УДК 811

Стефан Жуковський, Роман Кінаш, Лев Полюга, Вікторія Базилевич, Наталія Дрівко

Національний університет «Львівська політехніка»

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКИХ термінів будівництва й архітектури у двомовному словнику

© Жуковський С., Кінаш Р., Полюга Л., Базилевич В., Дрівко Н., 2008

У статті проаналізовано деякі способи передачі термінів та основні принципи укладання «Українсько-російського словника термінів будівництва й архітектури».

The author of this article analyzed some ways of term transition and main principles the composing «Ukrainian-russian dictionary of building and architecture terms».

Українські національні лексикографічні праці, яких з 1496 р. до 1993 р. вийшло майже 1400 [2], оберігали мову народу, а перекладні, у яких наявні українські відповідники до чужих слів, ще доводили, що українська мова належить до найбагатших індоєвропейських мов. Ці публікації сприяли духовному збагаченню народу, утверджували його самобутність, оберігали національну пам’ять [3].

Сьогодні, коли українська мова стала державною, розпочався новий етап розвитку лексикографії, у якому появилися державотворчі прикмети цього напрямку наукових напрацювань. Державотворчі процеси зумовили необхідність упорядкувати, унормувати, скодифікувати, зуніфікувати, усталити українські термінологічні системи, бо очевидним є те, що процес українського державотворення диктує потребу розвивати національне життя, забезпечити українській мові якнайширші сфери застосування для повноцінного розвитку незалежної нації в Україні, зокрема її науки, виробництва, освіти, та у глобальному просторі в галузях міжнародних стосунків, політики, торгівлі, економіки. У цьому плані українська термінографія має вагомі здобутки. Той факт, що в часи незалежності, приблизно за дванадцять років, вийшло понад 1000 словників усіх типів, зокрема близько 600 лише термінологічних з різноманітних галузей знань, виробництва, культури, свідчить сам про себе [1].

Важливим завданням сучасної української термінографії є створення таких праць, які об’єднували би споріднені терміносистеми. Архітектура та будівництво – дві нерозривні ділянки людських знань, термінологічні системи яких повсякчас перехрещуються. Вони не можуть існувати одна без одної. Виходячи з таких засад, науковці Національного університету «Львівська політехніка» підготували й видали у двох томах: «Російсько-український словник термінів будівництва та архітектури» і «Українсько-російський словник термінів будівництва та архітектури» (без гніздових словникових статей) [4], де кожен том своєю суттю є взаємозв’язаним і водночас становить незалежну самостійну цілість. Українська будівельна та архітектурна термінологія, яка в своїй основі містить чи не найбагатші етнічні первні, на описовому рівні має вагомі здобутки, однак не належить до тих ділянок, що прийнято вважати остаточно уніфікованими. Виникла потреба не лише зібрати і скодифікувати ці терміни. Для опрацювання нового напрямку певної термінологічної системи й наукової мови має існувати виважений підхід до подолання застарілих, віджилих засобів і введення тих, що найбільше відповідають їхній національній мові.

Новий «Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури» належить до найбагатших із цієї серії. Для його створення використано минулі та сучасні спеціальні видання з різних галузей знань, посібники, енциклопедичні, політехнічні, фахові перекладні й тлумачні словники, державні стандарти, довідники, періодичні видання, враховувано попередній досвід термінологів, розвинено погляди науковців 20-х рр. ХХ ст., працівників Інституту наукової мови ВУАН. Для українського реєстру використано діалектні слова (пор. вальниця, обійстя), певні етнічні терміни.

Щоб не перевантажувати української частини варіантами, чергування в – у на початку слова розкрито таким чином: в українському еквіваленті, що розпочинається буквою в, поряд у дужках ставимо у (в(у)вімкнути). Це означає, що до російського терміна є два українські варіанти-відповідники: ввімкнути та увімкнути. Аналогічно подано й чергування і(е), і(й), о(у) в різних словах та їх похідних.

В українсько-російському томі порівняно з російсько-українським є певні розбіжності у викладі основних принципів побудови. Однокореневі терміни з однаковим значенням об’єднано в одній словниковій статті. Якщо в реєстрі вони не стоять поруч, то до них наведено відсилання. Синонімічні терміни стоять у дужках:

кора, -и, корія, -ї мист. кора, кория

корія, -ї див. кора, -и

газовсмоктувач, -а (ексгаустер, -а) газосос (эксгаустер)

В українському реєстрі є також складені терміни за першим повнозначним словом, які перекладно в російській частині одним або двома словами:

наводити пруг, навести пруг (на чому) нахлёстывать, нахлестнуть

майже затвердлий, майже затужавілий затвердевающий

на (по) підлозі напольный

бічний вівтар, -я (у православному храмі) архіт. придел

Враховуючи те, що в українських фахових посібниках, виданих в Україні або за кордоном, можна знайти різнописання слів електрохімічний, іонізований, магнітний та електрохемічний, йонізований, магнетний, у цьому виданні Словника, щоб спростити словникову статтю, поряд з літерою і в подібних словах ставимо в дужках й або е: і(й)онізований, електрохі(е)мічний, магні(е)тний, а це означає, що в українських виданнях можливі варіанти наведених слів: іонізований або йонізований, електрохімічний або електрохемічний, магнітний або магнетний.

Одночасно у Словнику є намагання звернути увагу користувачів та науковців на неточність окремих термінів, хоча вони вже утвердилися в мовному вжитку. Це стосується таких слів, як летовище, яке може мати побутове чи навіть поетичне застосування, але не пасує до термінології. Неточно вживають й окремі складні слова, з компонентами авіа-, аеро-, теоретичне осмислення яких як термінів вимагає окремих наукових студій. Вимагають уточнення чи понятійного розмежування в термінологічних системах слова напруга, напружина , напруження.

Питання нормалізації та уніфікації стосується й таких термінів, як російські передача, привод, двигатель, які в українському термінознавстві, на нашу думку, мають непослідовний виклад. Тому, опрацьовуючи терміни будівництва, російський термін передача (шестиренчатая, плоскоременная, клиноременная, муфтовая, фрикционная и т. п.) пропонуємо подавати, як передавач (трибовий, плоскопасовий, клинопасовий, муфтовий, фрикційний і ін.); російський привод (ручной, ножной, электрический, магнитный, гидравлический, пневматический) – українським привод (ручний (корбовий), ножний (педальний), магнітний, електроспонукальний, гідроспонуальний, пневмоспонукальний і ін.); російський двигатель – українським мотор, а не двигун. Наприклад, электродвигатель – електромотор, двигатель внутреннего сгорания – мотор внутрішнього згорання, серводвигатель – сервомотор, гидродвигатель – гідромотор, ветродвигатель – вітромотор тощо. Деякі автори поряд з мотор приймають замінник рушій. Є пропозиція використовувати і слово спонукач. Їх вживання може утвердити лише практика.

Є потреба уточнити написання складних термінів із компонентом залізо. Як елемент таблиці Менделєєва залізо ніколи не може виступати зміцнювальним елементом, тобто не може служити скелетом (каркасом) якогось будівельного чи архітектурного об’єкта. Саме тому в українській архітектурі утворилася низка термінів, утворених за російським зразком разом із його помилковістю железобетонный – залізобетонний. Цю помилку давно усвідомили німці й почали писати Staalbeton, що також не характеризує особливостей конструкції з такого штучного матеріалу.

Якщо людський організм як об’єкт живої матерії можна вважати м’ясистим кістково-скелетним, рибу – об’єктом м’ясистим хрящевоскелетним, рака – об’єктом панцерном’ясистим, то будівельні конструкції - відповідно об’єктами неживої матерії. Наприклад, колона за матеріалами виготовлення може бути бетонносталескелетною, дотепер залізобетонною, або мурованою, сталевою (двотавровою або швелерною), сталебетонною, деревосталескелетною; балка – сталевою, сталебетонною, деревоскелетною, деревосталескелетною; ферма – деревоскелетною, сталевою, деревосталескелетною, сталескелетною, бетонною сталескелетною.

Проблемними є і подача складних слів, утворених на прикметниковій основі зі з’єднувальним інтерфіксом о: сталевобетонний, сталевоскелетний, бетонний сталевоскелетний. У процесі користування подібними словами виникає потреба в українській частині скорочено подавати початкову основу першої частини складного слова на противагу російським термінам (пор. російське эмалево-штамповочный). Щоб цей спосіб подачі був яскравішим пропущений елемент [во] подаємо в квадратних дужках. Наприклад: ема́ле[во]-штампува́льний, ме́бле[во]-декораційний, осо́ко[во]-очере́тяний, пото́ко[во]-операці́йний, пото́ко[во]-позиці́йний, РЕМ (розрахунко́[во]-експеримента́льний ме́тод), скре́бко[во]-ковше́вий, стале[во]-бетонний, го́нко[во]-ко́рбовий, схо́до[во]-лі́фтовий, фіна́нсо[во]-економі́чний, шпо́нко[во]-довба́льний, шпо́нко[во]-струга́льний, шпо́нко[во]-фре́зерний, що́гло[во]-двострілови́й, ґрунто́во-клімати́чний ґру́нто[во]-меліорати́вний, кили́мо[во]-моза́їковий, кисне́[во]-ацетиле́новий, кисне[во]-бензо́ловий, ки́сне[во]-зва́рювальний, обліко́[во]-економі́чний, обліко́[во]-позичко́вий, розці́нко[во]-конфлі́ктний, са́до[во]-горо́дній, са́до[во]-декорати́вний, садо́[во]-па́рковий, шкряба́чко[во]-ковше́вий.

У цьому виданні Словника автори дотримуються чинного правопису, хоч цілком поділяють пропозиції філологів відновити в українській орфографії національні правила, які були усунені за часів тоталітарного режиму. Однак же в цьому виданні вони виправили написання слова проект та його похідних на проєкт. Перше вважаємо помилкою чинного правопису (проєкт, проєктувати, спроєктований).

Кожен термін чи його варіант вимагає свого осмислення у різних параметрах і зіставлення в контекстах. Уважаємо, що видання перекладних словників такого типу є дуже важливим явищем у національній лексикографії, бо вони засвідчують не лише багатство української наукової мови, її здатності відповідати високим науковим стандартам, а й розбудовують і утверджують відповідну термінолексику, визначають її обсяг, сприяють уніфікації, дають змогу швидко виявити за абеткою наявність тої чи іншої термінної назви.

1. Комова М.В. Українська термінологічна лексикографія: 1948–2000 // Львів, 2002. – 84 с. 2. Кульчицька Т. Українська лексикографія ХІІІ–ХХ ст. Бібліографічний покажчик. – Львів, 1999. 3. Полюга Л. Українська мова в процесі духовного відродження народу (про збереження і тяглість національної свідомості) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Міжвід. зб. наук. праць. – К., 1992. – Вип. 1. – С. 208–224. 4. Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва та архітектури у 2-х тт. – Т. 1. Російсько-український словник термінів будівництва й архітектури: близько 60 000 термінів. / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич. За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 560 с. – Т. 2. Українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури: близько 50 000 термінів / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич, Н. Дрівко. За ред. Р. Кінаша. – Львів: Ліга-Прес, 2007. – 488 с. компакт-диск: Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. – Термінографічна серія «СловоСвіт» 5. Український орфографічний словник/ За ред. Л. М. Полюги – К.: Довіра, 2002.