УДК 800

Виталь Моргунюк^*, Микола Зубков^**, Ігор Ребезнюк^***

^*м. Київ

^**Національний університет «Львівська політехніка»

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології,

^***Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

РЕДАГУВАННЯ УТЯМКОВИХ ТЕКСТІВ ВІДПОВІДНО ДО ДСТУ 3966 ТА УКРАЇНСЬКОМОВНОГО СПОСОБУ МИСЛЕННЯ

© Моргунюк В. С., Зубков М. Г., Ребезнюк І. Т., 2020

У статті викладено поради, як перевіряти й узгоджувати з настановами ДСТУ 3966 ужиток дієслів та віддієслівних похідників на познаку дійових утямків (процесових понять).

Ключові слова: українська мова, дія, подія, наслідок події, віддієслівні похідники, дійові утямки.

The article contains tips on how to check and coordinate with the guidelines of DSTU 3966 the use of verbs and verb derivatives to mark the process concepts.

Keywords: Ukrainian language, action, event, consequence of event, verb derivatives, process concepts.

ДСТУ 3966 «Засади і правила розробляння стандартів на терміни і визначення понять» [1], що його схвалили Інститут української мови НАНУ, Термінологічна комісія при Держстандарті України [2], учасники міжнародних термінологійних конференцій СловоСвіт, містить деякі правила вживання слів у стандартува́них1 термінах та виознаках (дефініціях) утямків (понять). Ці правила втілено в деяких національних стандартах та в кількох новітніх словниках, зокрема в [3–5], їх доцільно застосовувати не тільки в термінологійних стандартах, а і в будь-яких утямкових текстах, бо вони дають змогу викласти відомості так, щоб їх легше було розуміти й витрачати на це якомога менше часу. Утямковими текстами варто називати ті тексти, відомості яких усі читачі мають розуміти однаково. Тому основним засобом подавання відомостей у них слугують утямки. До них належать тексти нормативно-правових актів, нормативних документів, правничої, наукової, навчальної, технічної, довідкової, фахової та иншої літератури, і не належать тексти насамперед художньої літератури, основним виражальним засобом у яких слугують художні образи, що їх кожен має право розуміти по-своєму.

Зауважмо, що, згідно із засадами сучасного міжнародного і національного стандартування, дотримування вимог будь-якого стандарту – річ не обов’язкова, а добровільна й суто престижна. Тобто, стандарту дотримується той, хто свідомо хоче досягти у своїй роботі певного рівня впорядкованости та узгоджености, і тому прагне, щоб його витвір відповідав вимогам певного стандарту. Обов’язкові тільки ті вимоги стандартів, обов’язковість яких передбачено в нормативно-правових актах, а вимоги ДСТУ 3966 до таких не належать. У цій статті ми посилатимемося на стандарт 2000 р. [1], бо в цій редакції правила слововживання, на думку авторів, викладено краще, ніж у редакції 2009 року.

У цій статті, призначеній насамперед для авторів і редакторів утямкових текстів, ми найбільшу увагу приділимо тому, що і як треба робити, редагуючи утямковий текст, і не будемо пояснювати докладно, чому це треба робити так, а не инакше, натомісць посилатимо на инші публікації, де це вже пояснено.

1. Редагування дієслів

1.1 Дієслова на -ся(-сь)

Згідно з ДСТУ 3966 [1, Д.12] зворотних дієслів (на -ся) можна вживати лише стосовно неперехідливої дії – що має виконавця, але не має пасивного учасника, на якого спрямовано цю дію:

неправильно:  він змінюється (деформується, нагрівається) кимось (чимось),

правильно:      його змінює (деформує, нагріває) хтось (щось),

                         він змінюється (деформується, нагрівається) десь (за певних умов).

Поодинокі вийнятки з цього правила – дієслова на -ся, які можуть означати непрямо- або прямо-перехідливу дію відповідно до своєї призначености: дивитися на щось, дивитися щось, сміятися з чогось тощо. Про вживання дієслів на -ся докладно, із посилками на українських мовознавців (див. [7]).

Неперехідлива дія охоплює такі випадки:

а)  коли дія виконавця спрямована на себе: одягатися (одягати себе самому); митися (мити себе самому); мінятися (міняти себе самому);

б)  коли за певних умов ми дію сприймаємо як таку, що спрямована на себе: двері відчиняються автоматично (наче відчиняють себе самі, хоча насправді їх відчиняє автомат); емульсія розшаровується (наче сама розшаровує себе, хоча насправді її розшаровує сила тяжіння); швидкість вітру змінюється (наче сама, бо ми не знаємо або не цікавимося, що її змінює). Неперехідливим дієсловом ми часом повідомляємо про те, що бачимо, абстрагуючись від справжнього характеру дії: папір рветься (розривається); скло б’ється (розбивається); стрижень гнеться (згинається);

в)  коли дію її учасник виконує у своїх інтересах: будуватися (будувати собі); пакуватися (пакувати собі);

г)  коли йдеться про взаємодію: прямиці перетинаються (перетинають одна одну); науковці зустрічаються (зустрічають один одного); листуватися (писати листи один одному); змагатися (між собою); обійматися (обіймати один одного); миритися (між собою).

Із цих прикладів випливає, що -ся або -сь означають: себе, себе самому, собі, між собою, один одного.

Отже, натрапивши в тексті на дієслово із часткою -ся(-сь), треба з’ясувати, чи означає воно неперехідливу дію.

1.1.1  Якщо в редагува́ному2 ре́чиві3 дієслово на -ся(-сь) означає неперехідливу дію, то насамперед треба з’ясувати, чи нема в українській мові дієслова без -ся, яке означає ту саму дію. Якщо таке дієслово є, то його треба вжити замісць дієслова на -ся. Напр.: Довжина стрижня збільшується від зростання температури. Але, позаяк в українській мові є окреме призначене передавати неперехідливу дію дієслово більшати, то на познаку неперехідливої дії треба вжити його: Довжина стрижня більшає від зростання температури. Якщо такого дієслова нема, то залишаємо дієслово на -ся, напр.: Під навантагою стрижень згинається.

1.1.2  Якщо в редагува́ному речиві дієслово на -ся(-сь) вжито на познаку перехідливої дії (яка має активного й пасивного учасника), то неперехідливе дієслово треба замінити перехідливим. Для цього треба вилучити частку -ся й відповідно перебудувати ре́чиво. Візьмімо, напр.: Стрижень згинається спеціяльним пристроєм. Тут є активний учасник дії пристрій і пасивний учасник стрижень, і дію спрямовано від пристрою до стрижня, тому ця дія перехідлива, але позначено її дієсловом згинається, призначеним передавати неперехідливу дію. Отже:

Трапляються випадки, коли в речиві є дієслово на -ся й лише один учасник дії, але дія за своєю суттю перехідлива, бо вона не означає ні дії, спрямованої на себе, ні взаємодії, напр.: Сьогодні закони ухвалюються майже одностайно. У цьому речиві учасник дії закон, який не може ухвалювати себе сам, його обов’язково має ухвалювати хтось4, тому дія перехідлива, отже, і дієслово має бути перехідливе – без частки -ся. Таким чином:

Порівняймо два таких речива:

Двері відчиняються вручну і Двері відчиняються автоматично.

Зі змісту першого речива, а воно безособове, випливає, що двері відчиняє хтось руками, тому дія перехідлива, саме тому треба вжити перехідливе дієслово без частки -ся: Двері відчиняють вручну. А в другому речиві двері автоматичні, тому виконують дію самі. Отже, неперехідливе дієслово відчиняються вжито правильно.

Зауважмо, що довгий час в українському правописі писали «йо пишеться», «літери я, ю, є пишуться» тощо. А в останній редакції 2019 р. [13] вже маємо «йо пишемо», «літери я, ю, є пишемо».

1.2 Двовидові дієслова

Уживання будь-яких дієслів як таких, що означають відразу і дію5, і подію6, суперечить вимогам однозначинности до утямкових текстів, бо значину́ таких дієслів можна з’ясувати лише, аналізуючи контекст. До таких дієслів здебільшого належать безпрефіксні запозичені дієслова на зразок: локалізувати, ліквідувати, реалізувати тощо. Питанкам, пов’язаним з  уживанням таких слів, та шляхам розв’язування їх присвячено чимало наукових публікацій, зокрема [8; 9; 14].

Отже, натрапивши під час редагування тексту на таке дієслово, треба з контексту з’ясувати, який утямок позначено ним – дію чи подію. А з’ясувавши, треба вибрати правильну форму дієслова, що відповідає будові української мови. Для цього варто побудувати дієслівний ряд – четвірку всіх можливих форм дієслова, утворених від безпрефіксної форми, за таким взірцем [10; 11]:

Щоб від безпрефіксної форми на -увати (-ювати) утворити другу форму, треба додати до першої префікса з- (с-) (або часом иншого). Третю форму отримаємо, додавши суфікса -ов- перед ‑увати. Четверту форму – додавши до третьої префікса по- або на-. Якщо дієслово на -ювати, то у третій і четвертій формі перед суфіксом ‑ов- з’являється знак м’якости -ь- або -й-.

Для прикладу візьмімо дієслово реалізувати й пошукаймо його в законодавстві України. На сайті Верховної Ради України можна знайти розпорядину КМ «Про дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю “Інвестград” реалізувати за кордон суднові об’єкти». Через ужите в назві документа дієслово реалізувати, неможливо зрозуміти, чи це дозвіл «що робити?», чи «що зробити?», бо згідно з СУМом воно означає і доконаний, і недоконаний вид, тобто, і дію, і подію. Що це дозвіл один раз продати списані судна, можна зрозуміти лише прочитавши всього документа. А така назва може означати також дозвіл продавати ввесь час суднові об’єкти. Звичайно, що ліпше в цьому випадку вжити українське слово «продати». Добре, що воно є, але якби не було, то треба побудувати, як показано вище, дієслівний ряд:

і вжити дієслово зреалізувати, якщо це разовий дозвіл «що зробити?», або дієслово реалізувати чи зреалізовувати, якщо дозвіл на певний час «що робити?». Точніше навіть у такому разі – зреалізо-вувати, бо така форма дієслова призначена передавати багаторазову дію, а реалізувати – будь яку дію, але ж не подію «що зробити?».

Зауважмо, що часто вживана за російським взірцем форма на -овувати без префікса: реалізовувати, організовувати, ліквідовувати не відповідає будові української мови так само, як ліковувати, керовувати, мальовувати. Отже, в українській мові не може бути дієслова на -овувати без префікса [11]. Тому, натрапивши на таку форму дієслова, треба зредагувати її відповідно до будови українських дієслів, замінивши його другою або третьою формою дієслівного ряду.

Неправильно:   Свою програму дій він (що робив?) реалізовував на практиці.

Правильно:       Свою програму дій він (що робив?) зреалізовував на практиці.

                          Свою програму дій він (що робив?) реалізував на практиці.

1.2 Безоособова форма дієслова на -но, -то

Згідно з ДСТУ 3966 [1, п. Д.12], безособової форми дієслова (на -но, -то), відповідно до її прямої призначености, треба вживати лише в безособових речивах (де прямо не зазначено виконавця дії):

неправильно:   його змінено (здеформовано, нагріто) кимось;

правильно:       його змінив (здеформував, нагрів) хтось;

                          його змінено (здеформовано, нагріто) десь (за певних умов);

                          його змінено (здеформовано, нагріто) чимось.

Натрапивши на конструкцію, у якій вжито безособову форму дієслова й зазначено виконавця дії – назву особи в орудному відмінку, на зразок: його змінено кимось, треба форму на -но (-то) замінити відповідним звичайним дієсловом, а виконавця подати в називному відмінку, на зразок: його змінив хтось. Отже:

Правильні конструкції, що їх виправляти не треба:

2. Іменники

2.1 Віддієслівні іменники

Згідно з ДСТУ 3966, віддієслівних іменників на -ння (-ття) треба вживати на познаку дії і події, а всіх инших – на познаку инших утямків, зокрема наслідків події, учасників дії тощо. Іменниками на -ння (-ття), що походять від дієслів недоконаного виду, треба позначати дію, а тими, що – від дієслів доконаного виду – подію.

Отже, натрапивши в тексті на віддієслівного іменника, треба з’ясувати, до якого класу втямків належить той утямок, що його позначено цим іменником.

2.1.1 Віддієслівний іменник означає дію чи подію

Якщо в редагува́ному ре́чиві віддієслівний іменник означає дію чи подію, то його насамперед треба спробувати замінити дієсловом, що означає ту саму дію чи подію, бо позначаючи дію чи подію в українському тексті, завжди перевагу треба віддавати дієслову перед іменником [12, п. 5.1.2].

Завжди треба замінювати дієсловом конструкції, складені з дієслова і віддієслівного іменника, якщо ці конструкції означають дію чи подію і на познаку її в українській мові є відповідне дієслово [1, п. Д.12], напр.:

Якщо ж конче потрібно вжити іменника, а така потреба здебільшого виникає в заголовках, назвах чи термінах, то тоді треба правильно обрати чи утворити його від відповідного дієслова. Позаяк наявні словники в цій справі не завжди можуть допомогти, то треба добре знати правила творення віддієслівних іменників на -ння, що означають дію чи подію:

-   суфікс ‑анн‑(я) [‑янн‑(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із суфіксом ‑ати (‑яти): вимі́рювати – вимі́рювання, пакува́ти – пакува́ння, обробля́ти – обробля́ння, закру́чувати – закру́чування, спако́вувати – спако́вування, па́дати – па́дання;

-   суфікс ‑інн‑(я) мають іменники, утворені від дієслів із суфіксом ‑іти: кипі́ти – кипі́ння, горі́ти – горі́ння, тужа́віти – тужа́віння, дубі́ти – дубі́ння, хоті́ти – хоті́ння, терпі́ти – терпі́ння, курі́ти – курі́ння;

-   суфікс ‑єнн‑(я) мають іменники, утворені від дієслів із суфіксом ‑їти: кле́їти – кле́єння, засво́їти – засво́єння, гної́ти – гно́єння, дої́ти – до́єння, заго́їти – заго́єння;

-   суфікс -ття (-тя) мають іменники, що походять від деяких коротких дієслів, здебільшого від тих, що мають односкладову основу: ми́ти – миття́, би́ти – биття́, ши́ти – шиття́, те́рти – тертя́;

-   суфікс -енн-(я) мають іменники, утворені від усіх инших незазначених вище дієслів: пру́жити – пру́ження, тягну́ти – тя́гнення, коло́ти – ко́лення, нести́ – не́сення, везти́ – ве́зення, пекти́ – пе́чення, крути́ти – кру́чення, дуби́ти – ду́блення, кури́ти – ку́рення, свердли́ти – све́рдлення, суши́ти – су́шення, точи́ти – то́чення.

Таблиця 1.

Правила творення віддієслівних іменників на -ння (-ття)

Ці правила потрібні також і для того, щоб перевіряти правильність іменників, знайдених у словниках, адже в них є багато іменників на -ння, утворених на російський чи церковно-слов’янський лад.

Згідно з вимогами [1, п. Г.4.1; 12, п. 5.1.4], дію треба позначати дієсловами недоконаного виду або утвореними від них віддієслівними іменниками на -ння (-ття) незалежно від того, чи дія закінчена (доконана), чи незакінчена (недоконана); подію – дієсловами доконаного виду або утвореними від них віддієслівними іменниками на -ння (-ття).

Приклад позначання дії: «Учора ми закінчили випробовувати нове обладдя» або «Учора ми закінчили випробовування нового обладдя». У прикладі маємо два правильних варіянти речива, у яких дієслово недок. виду випробо́вувати й утворений від нього іменник випробо́вування означають доконану (закінчену вчора) дію.

Приклад позначання події: «Учора ми ви́пробували нове обладдя» або «Учора відбулось ви́пробування нового обладдя». Тут подію позначено дієсловом док. виду ви́пробували й утвореним від нього іменником ви́пробування.

Згідно з [1, п. Г.9.1.2; 12, п. 5.1.3] іменників, що означають дію, треба вживати в однині, оскільки вони означають узагальнену назву сукупного втямку дії як багаторазової, так і повторюваної, незалежно ні від кількости циклів, ні від обсягу, ні від про́триву:

неправильно:   прилади для вимірювань,

                          засоби випробувань,

                          частота коливань;

правильно:       прилади для вимірювання,

                          засоби випробовування,

                          частота коливання.

Іменників, що означають подію, можна вживати у множині, якщо обсяг подій якось визначено: серія досліджень теплотривкости, кількість визначень напрямку.

Зауважмо, що навіть у випадках, коли в редагува́ному речиві треба залишити іменника, варто спочатку замінити його дієсловом так, щоб не змінився зміст, а потім утворити від цього дієслова правильного іменника на -ння (-ття). Наприклад, маємо таке речиво: Унаслідок редагування тексту відповідно до встандартованих правил він став зрозуміліший. Чи правильно вжито тут іменника редагування? Щоб перевірити це, треба перебудувати речиво так, щоб ужити замісць іменника дієслово, бо в уживанні дієслів українці помиляються рідше. Початок речива можна подати так: Після того, як ми зредагували текста відповідно до…Очевидно, що вислів після того, як ми зредагували тут доречніший, ніж після того, як ми редагували. Отже, у цьому речиві треба вжити або вислова з дієсловом зредагували, або, щоб текст був стислішим, – вислова унаслідок зредагування з іменником, утвореним від дієслова зредагували.

Иноді правильно вибрати потрібного іменника можуть допомогти слова, що стоять перед ним у редагува́ному ре́чиві. Слова, що їх часто сполучають із віддієслівними іменниками, які означають дію чи подію, подано в таблиці 2.

Таблиця 2.

Сполучні слова

Приклади словосполук

Наприклад, у речиві: «Унаслідок редагування тексту відповідно до встандартованих правил він став зрозуміліший» правильно зредагувати іменника може допомогти сполучне слово унаслідок, бо його сполучають з іменниками, що означають подію (див. табл. 2). Тому іменника редагування треба виправити на зредагування, утвореного від дієслова док. виду зредагувати.

2.1.2 Віддієслівний іменник не означає ні дії, ні події

Якщо в редагува́ному ре́чиві віддієслівний іменник не означає ні дії, ні події, але має суфікса ‑ння (-ття), то його треба зредагувати. Вийняток становлять іменники на ‑о́вання, призначені передавати наслідкові речі: устатко́вання – те, чим щось устатковано; формульо́вання – наслідок події сформулювання тощо.

Отже, згідно з вимогами [1, п. Г.4.1; 12, п. 5.1.4], наслідки події треба позначати відповідними однокореневими щодо назв дії та події віддієслівними іменниками:

–  із суфіксом ‑ість (універсальний засіб),

–  із суфіксами, відмінними від ‑ння (‑ття), без суфіксів та на ‑о́вання (додаткові засоби), див. табл. 3.

Таблиця 3.

Приклади наслідків подій

Наприклад, маємо речиво: Товщина фарбового покриття становить 0,5 мм. У ньому є від-дієслівний іменник покриття, пряма призначеність якого – передавати подію, а ним у речиві позначено наслідок події – шар фарби, яким покрито поверхню. Тому цього іменника треба замінити іменником по́крив, призначеним передавати наслідок події покриття.

3. Віддієслівні прикметники

Згідно з ДСТУ 3966 віддієслівними прикметниками треба передавати ознаки дійових властивостей учасників дії (див. табл. 4).

Таблиця 4.

Правила вживання прикметників на познаку дійових властивостей

3.1 Ознаки дійових властивостей активних учасників дії (їхньої здатности чи призначености виконувати дію, спрямовану на пасивного учасника дії), згідно з [1, п. Г.9.3], треба позначати прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів ‑льн(ий), ‑івн(ий) та ‑ч(ий) від назви дії чи активного учасника дії: вбира́льний матеріял, вимі́рювальний прилад, гальмівни́й пристрій, викона́вчий орган. Радимо розрізняти утямки призначености та здатности виконувати дію, уживаючи віддієслівних прикметників на ‑льн(ий) як познаки призначености, а на -івн (ий) та ‑ч(ий) – як познаки здатности, подібно до того, як уживають: рятува́льний – призначений рятувати; рятівни́й – здатний урятувати.

Найчастіші помилки щодо передавання ознак дійових властивостей активних учасників дії такі:

–  уживання віддієслівних прикметників із суфіксом -ний, призначених передавати ознаки пасивного учасника;

–  уживання віддієслівних прикметників, що мають суфікси відмінні від наявних у таблиці 4, зокрема: -ційний, -овочний тощо;

–  уживання активних дієприкметників теперішнього часу на -чий.

3.2 Ознаки дійових властивостей пасивних учасників дії (їхньої здатности чи призначености виконувати пасивну роль у дії – виявляти вплив (наслідок) на себе активного учасника дії), згідно з [1, п. Г.9.4], треба позначати прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів ‑н(ий), ‑овн(ий), ‑енн(ий), ‑анн(ий), ‑ивн(ий) від слів, що означають наслідок події (иноді – об’єкт дії): розтяжни́й матеріял, виліко́вна хвороба, скорего́вний напрям, здеформо́вне тіло, здійсне́нна процедура, здола́нна перешкода, їсти́вний гриб (докладно творення таких прикметників див. [11, п. А.11]). Радимо розрізняти утямки призначености та здатности виконувати роль пасивного учасника дії, вживаючи віддієслівних прикметників на ‑н(ий), ‑овн(ий), ‑ивн(ий) – як познаки призначености, а на ‑енн(ий), ‑анн(ий) – як познаки здатности, напр.: розкладни́й – призначений, щоб його розкладати; розкладе́нний – що його можна розкласти.

Найчастіші помилки щодо передавання ознак дійових властивостей пасивних учасників дії такі:

– уживання віддієслівних прикметників, що мають суфікси відмінні від наявних у таблиці 4, зокрема -мий або инших;

– уживання пасивних дієприкметників на -ний;

3.3 Ознаки дійових властивостей учасників неперехі́дливої дії (їхньої здатности чи призначености виконувати неперехідливу дію), згідно з [1, п. Г.9.5], треба позначати прикметниками, утвореними за допомогою суфіксів: ‑к(ий), ‑лив(ий), ‑уч(ий), ‑ст(ий), ‑авист(ий), ‑ивист(ий), ‑льн(ий), ‑івк(ий), ‑івли́в(ий) від назви дії: летка́ олія, мінли́вий від­тінок, плаву́чий док, займистий матеріял, літальний апарат, луна́вистий звук, світи́вистий об’єкт, вібрівкий стіл, дратівли́ва людина; радимо розрізняти утямки призначености та здатности виконувати дію, вживаючи віддієслівних прикметників на ‑льн(ий) як познаки призначености, а решту – як познаки здатности, напр.: літа́льний – призначений літати; літа́вистий, летю́чий – здатний літати.

Найчастіші помилки щодо передавання ознак дійових властивостей учасників неперехідливої дії такі самі, як і стосовно активного учасника дії

Усі помилки передавання дійових властивостей учасників дії виправляти не складно – замісць наявного неправильно вжитого прикметника чи дієприкметника треба поставити правильного прикметника (див. табл. 4). Головне – зрозуміти з контексту, яку властивість намагався передати автор. А ще – правильно утворити потрібного прикметника, бо знайти його у словниках складно через те, що здебільшого його там нема, бо під час лінґвоциду багато з них було вилучено як «буржуазно-націоналістичні» і замінено на російський лад дієприкметниками. Тому далі подаємо правила творення віддієслівних прикметників.

3.4 Творення прикметників, що передають ознаку дійової властивости активного учасника дії

Суть дійової властивости активного учасника дії полягає у здатності чи призначеності виконувати дію, тобто – бути виконавцем дії, тому прикметник, що передає ознаку цієї властивости, відповідно до четвертого головного правила слововживання [11] мусить мати формальний зв’язок із назвою дії чи активного учасника дії.

Універсальний засіб творення таких прикметників, бо дає змогу утворювати їх майже від усіх дієслів недоконаного виду, – суфікс ‑льн(ий), який походить від суфікса так само універсальної форми назви активного учасника дії на ‑ло:

За допомогою суфікса ‑івн(и́й) можна утворювати прикметники від дієслів на ‑увати:

Иноді можна утворити відповідного прикметника за допомогою суфікса ‑ч(ий):

3.5 Творення прикметників, що передають ознаку дійової властивости пасивного учасника дії

Суть дійової властивости пасивного учасника дії полягає в можливості отримати на ньому наслідок події (а часом лише – у спроможності виконувати функцію пасивного учасника дії), тому прикметник, що передає ознаку цієї властивости, відповідно до четвертого головного правила слововживання [11] мусить мати формальний зв’язок із познаками наслідку чи наслідкової подіє-ознаки (иноді – пасивного учасника дії).

За допомогою суфікса ‑о́вн(ий) можна утворювати прикметники від пасивних дієприкметників док. виду на ‑о́ван(ий), що передають наслідкову подієознаку пас. учасника дії й походять від дієслів док. виду на ‑увати:

Формально прикметника на ‑о́вн(ий) можна отримати, вилучивши літеру а із суфікса ‑о́ван(ий) відповідного дієприкметника. Вийняток становлять дієприкметники з наголошеним префіксом, бо в них суфікс ‑ован(ий) через це перетворюється в ‑уван(ий): ви́лікувати – ви́лікуваний – виліко́вний.

Так само формально можна отримати прикметники на ‑е́нний (‑є́нний) або ‑а́нний (‑я́нний), якщо в суфіксі -ений (‑єний) або ‑аний (‑яний) відповідного дієприкметника подвоїти букву н і наголосити суфікса:

У тих випадках, коли для позначання наслідків події, крім універсальної форми на ‑ість, є також додаткова коротка форма (4.4.2), прикметники на познаку дійової властивости пасивного учасника дії можна утворити за допомогою суфікса ‑ний від іменника, що означає наслідок події.

Иноді такі прикметники утворюють від назви учасника дії:

3.6 Творення прикметників, що передають ознаку дійової властивости учасника неперехі́дливої дії

Прикметник, що передає ознаку дійової властивости учасника неперехідливої дії – здатність бути виконавцем неперехі́дливої дії, утворюють здебільшого від основи безпрефіксного дієслова, що означає дію, часом від назви наслідку чи учасника дії за допомогою суфіксів, поданих у таблиці 4.

4. Дієприкметники

Головна й найшкідливіша для будови української мови помилка – уживання за російським зразком активних і пасивних дієприкметників недоконаного виду не за прямою призначеністю, як того вимагає перше головне правило слововживання [11], а в ролі прикметників. Це дуже збіднює виражальні засоби української мови і примітивізує її. Тому, натрапивши в редагува́ному тексті на дієприкметника, треба з’ясувати чи вжито його за прямою призначеністю – передавати ознаки перебування в дії учасника її.

4.1 Дієприкметника недоконаного виду вжито в ролі прикметника

Якщо дієприкметника недоконаного виду вжито в ролі прикметника – на познаку дійової властивости учасника дії, то його треба замінити віддієслівним прикметником утвореним і вжитим відповідно до настанов розділу 3 цієї статті.

Приклад неправильного вжитку пасивного дієприкметника: Через стабільні властивості матеріялу його поведінка під навантагою цілком прогнозована. У цьому речиві дієприкметника прогнозована вжито у значині́ «та, що її можна спрогнозувати». Тобто, на познаку дійової властивости пасивного учасника дії – здатности бути спрогнозованим. Бо думку автора можна відтворити так: Через стабільні властивості матеріялу його поведінка під навантагою цілком така, що її можна спрогнозувати. А пряма значина́ дієприкметника прогнозований – «той, що його прогнозували» [6]. Отже, у цьому речиві треба замісць дієприкметника прогнозована вжити віддієслівного прикметника прямої призначености на -о́вний: Через стабільні властивості матеріялу його поведінка під навантагою цілком спрогнозовна.

Приклад неправильного вжитку активного дієприкметника: Підприємство створило нову технологію одержання стабілізуючого засобу. Якщо відповідно до змісту речива розшифрувати виокремлене слово то можна отримати: Підприємство створило нову технологію одержання призначеного (або здатного) стабілізувати засобу. Отже, в оригіналі речива дієприкметника вжито на познаку дійової властивости активного учасника дії стабілізувати. А згідно з п 3.1, 3.4, призначений стабілізувати – стабілізува́льний, здатний стабілізувати – стабілізівни́й. Тому дієприкметника треба замінити прикметником. Крім цієї помилки є ще одна – неправильно вжитий віддієслівний іменник одержання, адже він призначений передавати подію, а в речиві йдеться про технологію, щоб одержувати (для одержування). Щоб вжити іменника одержування, спонукає також сполучне слово технологія (див. табл. 2). Зредаговане речиво: Підприємство створило нову технологію одержування стабілізувального (обо стабілізівного) засобу.

4.2 Пасивного дієприкметника вжито як двовидового

Дуже поширена помилка – уживання пасивного дієприкметника недоконаного виду в ролі дієприкметника доконаного виду. А згідно з вимогами ДСТУ 3966 [1, п. Г.9.8], цього робити не можна, бо в ужиткових текстах усіх мовних засобів треба вживати за прямою призначеністю – пасивний дієприкметник недоконаного виду призначений передавати ознаку перебування в дії (дієознаку), а доконаного виду – ознаку перебуття в події (подієознаку), напр.:

Зауважмо, що якщо зруйнований – це завжди той, що його руйнували, то руйнований не завжди буває зруйнований. Саме для того, щоб розрізнювати ці втямки українська мова має два види дієприкметника.

Висновки:

Головне правило, яке може удостатнити однозначинність утямкового тексту – уживати всіх мовних засобів за прямою призначеністю. Дотримування цього правила

– сприятиме впоряковуванню та зоднаковлюванню мовних засобів, потрібному для внутрімовного узгоджування науково-технічної термінології;

– удостатнюючи однозначинність тексту, полегшуватиме сприймання і розуміння його;

– сприятиме шліфуванню українського науково-технічного стилю мовлення;

– дасть змогу впорядкувати і пришвидшити узгоджування й удосконалювання української науково-технічної термінології та наукового стилю мовлення.

1. ДСТУ 3966:2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять. Вид. офіц. Київ : Держстандарт України, 2000. 31 с. (Державний стандарт України). URL : http://books.dokladno.com/text.php?f=DSTU_3966-2000_Terminolohiia_Zasady_rozroblennia_standartiv_na_terminy_OCR&p=19. 2. Ухвали науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. учасн. VIII Міжнар. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт 2004». Львів : Ліга-Прес, 2004. С. 209–222. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Komisija/TK_Komisija.htm#Sect3. 3. Войналович О. Російсько-український словник наукової і технічної мови : термінологія процесових понять Київ : Вирій, Сталкер, 1997. 256 с. URL : http://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital/Rosiisko-ukrainskyi_slovnyk_naukovoi_i_tekhnichnoi_movy_terminolohiia_protsesovykh_poniat/. 4. Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник з видавничо-поліграфічної та пакувальної справи : наук.-практ. вид. / П. М. Таланчук, С. Я. Ярема, Ю. М. Коровайченко [та ін.]. Київ : Ун-т «Україна», 2006. 664 с. URL : http://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital/Normy_ukrainskoi_naukovo-tekhnichnoi_movy_Tlumachnyi_slovnyk_terminiv_z_vydavnychoi_polihrafichnoi_t/. 5.  Кочерга О., Мейнарович Є. Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки). Ч. І англійсько-українська. Вінниця : Нова книга, 2010. .ХХХІV. 1390 с. URL : http://e2u.org.ua. 6. Моргунюк В., Зубков М., Ребезнюк І. Ознаки перебування в дії її пасивного учасника // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. міжнар. наук. конф. (м. Львів, 4–6 жовт. 2018 р.). Львів, 2018. С. 3‒7. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2018/TK_Zbirnyk_2018_1_morhun’uk_zubkov_rebezn’uk.htm. 7. Гінзбург М. Правила вживання ся-дієслів у фахових українських // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2016. № 842. С. 3–17. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk842/TK_wisnyk842_1_ginzburg.htm. 8. Рожанківський Р. Видові перфективи двовидових безпрефіксних дієслів чужомовного походження на -ува(ти) // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2007. № 593. С. 22–25. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk593/TK_wisnyk593_rozhankiws'kyj.htm. 9. Гінзбург М. Проблема двовидових дієслів у фахови текстах та шляхи її розв’язання // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. вип. VIІІ / відп. ред. Л. О. Симоненко. Київ : КНЕУ, 2009. С. 290–294. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Work/TK_hinzburh_2009_03.htm. 10. Моргунюк В. Творення, вживання та йменування слів, яким властива категорія виду // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2008. № 620. С. 20–25. URL : http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Wisnyk620/TK_wisnyk620_morhun'uk.htm. 11. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Ч. 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. [Чинний від 2011-07-01]. Київ : НАКККіМ України, 2011. 91 с. URL : http://ukrlife.org/main/minerva/cultura_movlennya.html. 12. ДСТУ 1.5:2015. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів. [Чинний від 2017-02-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 61 с. (Національна стандартизація). 13. Український правопис // Сайт Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ, 2019. URL :  https://2019.pravopys.net/. 14. Зубков М. Норми та культура української мови за оновленим правописом. Ділове мовлення. 3-й вид., доп. і змін. Київ : Арій, 2020. 608 с.