УДК 006+800

Богдан Рицар, Роман Мисак

Національний університет «Львівська політехніка»

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології

Експертування стандартів на терміни та визначення понять: нормативне підґрунтя та практична реалізація*

© Рицар Б. Є., Мисак Р. Т., 2020

У статті узагальнено п’ятирічний досвід фахівців Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ, ТК 19) з експертування стандартів на терміни та визначення понять, закцентовано увагу на нормативному підґрунті й основних засадах термінологічного експертування, проаналізовано проблемні питання цього напрямку стандартування та запропоновано шляхи їхнього розв’язання.

Ключові слова: українська мова, стандартизація, нормативний документ, стандарт, експертиза, термін, терміносистема, поняття.

The paper summarizes five-year experience of Technical Committee for Scientific and Technical Terminology Standardization (TC STTS, TC 19) experts in examination standards on terms and definitions. Attention is focused on normative basis and basic principles of terminology examination. The main problems of this standardization activities is analyzed and suggests ways to solve them.

Keywords: Ukrainian language, standardization, normative document, standard, expertise, term, terms system, concept.

ТК 19 «Науково-технічна термінологія» створено як Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ) спільним наказом Міністерства освіти України й Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації № 66 від 22.07.1992. Мета створення такого комітету стандартизації – випрацьовувати концептуальні засади та практичні рекомендації щодо внормовування української науково-технічної термінології; розробляти, експертувати й погоджувати термінологічні стандарти; розробляти комп’ютерні засоби для термінологічної роботи; брати участь у міжнародній співпраці зі стандартування й гармонізування науково-технічної термінології, зокрема в діяльности відповідних міжнародних комітетів Міжнародної організації зі стандартування (International Organization for Standardization – ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (International Electrotechnical Commission – IEC); організовувати обмін досвідом і підвищувати кваліфікацію фахівців у царині нормування та стандартування науково-технічної термінології в усіх галузях науки й техніки. Відтоді функції секретаріату ТК 19 покладено на Національний університет «Львівська політехніка». У Законі України «Про стандартизацію» від 05.06.2014, який встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні, зазначено, що технічний комітет стандартизації є суб’єктом стандартизації України, до повноважень якого належить:

«1) участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій стандартизації;

2) розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

3) участь у формуванні програми робіт з національної стандартизації;

4) перевіряння й перегляд національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони є;

5) погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них» [1].

Однак у цьому Законі не згадано про чи не найважливішу ділянку роботи технічного комітету – експертування проєктів стандартів. Адже без ґрунтовного експертування й опрацювання зауваг експертів неможливо розробити якісний стандарт на умовах досягнутого консенсусу з розробником.

Мета статті – розглянути й проаналізувати нормативну базу та основні засади експертування проєктів стандартів на терміни та визначення понять, щоб висвітлити наявні проблеми й запропонувати шляхи їхнього розв’язання.

Сучасна українська науково-технічна мова попри вагомі здобутки в цій галузі знаних науковців-термінологів, лексикографів і філологів, прийняті нормативні документи й нормативно-правові акти, насамперед Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»¹ [2], та оновлену редакцію українського правопису [3] є засміченою як уже традиційними російськими кальками, так і численними запозиченнями, має вади як лексичного, так і семантичного характеру. Системне розробляння та прийняття термінологічних стандартів у різних галузях застосування є одним із важливих чинників у подоланні цієї проблеми, подальшому розвитку української науково-технічної термінології та її внормуванні. Саме термінологічні стандарти передують творенню всіх інших галузевих стандартів, забезпечуючи їхніх розробників термінологічним інструментарієм – унормованою українською науково-технічною термінологією. Оскільки відповідно до Закону України «Про стандартизацію» одним із об’єктів стандартизації є вимоги до термінології, а стандарт – це «нормативний документ, …, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльности чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері» [1], тому термінологічні стандарти мають бути невід’ємною частиною нормативно-правових актів, навчальної та наукової літератури, нормативної, технічної, проєктно-конструкторської і технологічної документації. Отже, важливо розробляти й приймати ґрунтовно опрацьовані термінологічні стандарти, які внормовують та усталюють науково-технічну термінологію.

Станом на 01.01.2020 в Україні діє 173 технічних комітети стандартизації, які вповноважені розробляти стандарти на терміни та визначення понять зі своєї сфери діяльности. Основоположним нормативним документом для такої роботи є ДСТУ 3966:2009. «Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять» [4]. Специфікою ТК 19 є те, що сфера діяльности комітету охоплює всю науково-технічну термінологію, а отже фактично ТК 19 є спорідненим зі всіма іншими технічними комітетами стандартизації щодо розроблення галузевих термінологічних стандартів. У ДСТУ 1.2:2015 «Національна стандартизація. Правила проведення робіт з національної стандартизації» [5] зазначено, що в разі розроблення другої чи наступних редакцій проєкту національного нормативного документа (НД) розробник надсилає цей проєкт разом із пояснювальною запискою спорідненому ТК на погодження [п. 6.5.5, 5]. На подання своєї позиції та зауваг щодо проєкту національного НД технічному комітету відведено 30 робочих днів від дати надсилання його розробником на погодження [п. 6.5.9, 5]. Відповідно до своєї сфери діяльности ТК 19 експертує та погоджує тільки проєкти термінологічних стандартів. Саме на цьому закцентовано в ДСТУ 3966:2009 [п. 6.3.3, 4]: «Другу й остаточну редакцію проекту термінологічного стандарту треба розробляти згідно з положеннями ДСТУ 1.2 …, з обов’язковим експертуванням та погодженням ТК 19». Ураховуючи ці обставини значна частина діяльности ТК 19 припадає на експертування та погоджування проєктів термінологічних стандартів. Таблиця ілюструє кількісний аналіз виконання експертиз і надання погоджень термінологічних стандартів, виконаних ТК 19 протягом 2015–2019 рр. Станом на травень 2020 року експерти ТК 19 виконали й надіслали розробникам ще сім експертиз проєктів стандартів на терміни та визначення понять, з них одна експертиза – на проєкт ДСТУ ISO. Однак, вочевидь через обставини карантину відповіді на надіслані експертизи від розробників ТК 19 не отримав.

Таблиця.

Експертизи й погодження проєктів ДСТУ на терміни та визначення понять за 2015–2019 рр.²

У таблиці різницю кількости експертиз проєктів стандартів (54) і їхніх погоджень (46) зумовлюють дві обставини: 1) проєкт стандарту, що надійшов на експертування та погодження, потребував істотного доопрацювання, тому ТК 19 змушений був виконувати не одну експертизу, а кілька. Наприклад, визначення поняття в певному проєкті термінологічного ДСТУ були розлогими й містили кілька речень, що суперечить ДСТУ 3966:2009 [4, п. Д. 10] «Визначення поняття має бути раціонально коротким і складатися з одного речення». Урахування цієї зауваги вимагає від розробника істотно переробити проєкт стандарту, а нову редакцію проєкту – знову експертувати; 2) після надіслання розробникові експертизи проєкту стандарту із заувагами ТК 19 не отримав жодної відповіді; таких проєктів стандартів за 5 років було чотири. ТК 19 погоджує проєкт стандарту лише після досягнення консенсусу з розробником щодо зроблених зауваг і пропозицій.

Фахівці ТК 19 виконують експертизи проєктів стандартів на терміни та визначення понять [7] згідно з чинними ДСТУ й нормами українського правопису, останні – від 2019 року зазнали суттєвих змін [3]. У новій редакції правопису зокрема зазначено, що слово проект треба писати як проєкт. Також унормовано написання складних слів із дефісом, а для родового відмінка іменників жіночого роду III відміни на -ть можна писати закінчення ‑и, а не ‑і.

У додатку В ДСТУ 3966:2009 [4] викладено загальні правила експертування та критерії оцінювання проєктів термінологічних ДСТУ. Відповідно до цих настанов експерти ТК 19 дотримуються певної структури експертизи, яка зазвичай має чотири частини: «Загальні зауваги», «Логіко-семантичні зауваги», «Зауваги до термінів» і «Мовностилістичні зауваги».

У частині «Загальні зауваги» експерти аналізують проєкт стандарту загалом та його розділи, що не містять термінів і визначень понять. Також експерти звертають увагу на дотримання вимог чинного правопису в усьому тексті проєкту стандарту.

У частині «Логіко-семантичні зауваги» експерти аналізують терміносистему проєкту стандарту на:

■  цілісність – «… безпосередню чи опосередковану взаємопов’язаність усіх її термінів» [4, п. 3.2];

■  наявність ізольованих частин – «… терміностаття, заголовок якої (термін) не входить у жодне інше визначення поняття проекту ДСТУ, а у визначенні поняття цієї терміностатті не присутній жоден інший термін цього проекту» [7]. Ізольованою може бути окрема терміностаття або кілька пов’язаних між собою терміностатей;

■  наявність хибних кіл, тобто дотримання правила «Поняття не можна визначати через інше поняття, яке визначене через перше» [4, п. Д.5]. Хибне коло може бути як у межах однієї терміностатті, так і в межах усієї терміносистеми проєкту стандарту, охоплюючи декілька терміностатей, а також надають рекомендації щодо усунення виявлених недоліків – ізольованих терміностатей і хибних кіл. Щоб проаналізувати терміносистему експерти будують термінний граф, вершинами якого є терміни проєкту стандарту, а ребрами – терміни проєкту, ужиті у визначеннях понять.

У частині «Зауваги до термінів» експерти, ґрунтуючись на додатку Г «Вимоги до терміна» ДСТУ 3966:2009 [4], аналізують терміни проєкту стандарту та, якщо є потреба, пропонують змінити невдалі терміни. Основними вимогами до терміна є: системність, відповідність лексичного значення терміна позначеному поняттю, однозначна відповідність терміна поняттю, раціональна стислість, стилістична нейтральність, словотвірна здатність, мовна правильність, переважність рідної мови, згармонізованість, наявність визначення поняття.

У частині «Мовностилістичні зауваги» згідно з ДСТУ 3966:2009 [4], насамперед його додатку Д «Вимоги до визначення поняття», і чинним правописом [3] експерти аналізують визначення понять проєкту стандарту та його вступні розділи. Зазвичай експерти тут пропонують змінити чи скоротити невдале визначення, перенести до примітки неістотні ознаки терміна, а також звертають увагу на відповідність нормам українського правопису й наукового стилю.

Треба зазначити, що в експертизі проєкту гармонізованого стандарту на терміни та визначення понять немає частини «Логіко-семантичні зауваги». Це тому, що згідно з ДСТУ 1.7:2015 «Національна стандартизація. Правила та методи прийняття міжнародних і регіональних нормативних документів» [8] розроблені методом перекладання проєкти ДСТУ мають відповідати міжнародним чи регіональним нормативним документам, а отже не рекомендовано змінювати структуру терміносистеми такого згармонізованого проєкту, особливо, якщо ступінь відповідности ідентичний. Під час опрацювання проєкту згармонізованого стандарту експерт (який фахово володіє чужоземними мовами) зіставляє поданий проєкт з оригіналом міжнародного чи регіонального НД.

Під час розроблення експертизи проєктів термінологічних ДСТУ, крім експертів ТК 19 до роботи залучають фахівців із відповідних галузей як Національного університету «Львівська політехніка», так й інших навчальних закладів і організацій, а в разі виникнення спірних питань із розробником ТК 19 звертається до науковців-філологів і термінологів Інституту української мови НАН України та Комітету наукової термінології НАН України.

ДСТУ 3966:2009 [4] є основним засадничим документом під час проведення робіт з експертування проєктів термінологічних стандартів, який згідно з ДСТУ 1.1:2015 «Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Словник термінів» і ДСТУ 1.5:2015 [6] є основоположним стандартом. Однак, від часу прийняття ДСТУ 3966:2009 [4] набула чинности низка нових редакцій нормативних документів, на яких ґрунтується цей стандарт (див. розділ 2 «Нормативні посилання» [4]), втратили чинність інші документи, наприклад ДСТУ 1.11:2004 «Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів» [9], а окрім цього 2019 року прийнято нову редакцію українського правопису [3]. Серед нових редакцій НД зокрема такі: ДК 004:2008 «Український класифікатор нормативних документів» (зі Зміною № 1 від 23.02.2018)**, низка ДСТУ серії «Національна стандартизація» (ДСТУ 1.1:2015, ДСТУ 1.2:2015, ДСТУ 1.5:2015, ДСТУ 1.7:2015), ДСТУ ISO 860: 2018 «Термінологічна робота. Гармонізування понять і термінів» (розробка ТК 19), ДСТУ ISO 639-1:2009 «Коди для подання назв мов. Частина 1. Код Альфа-2», а також прийнятий методом підтвердження (тобто без перекладу) ДСТУ ISO 10241-1:2018 «Термінологічні статті в стандартах. Частина 1. Загальні вимоги та приклади подання». Попри все це ДСТУ 3966:2009 [4] залишається незамінним нормативним і методичним документом як для розробників термінологічних стандартів, так і для експертів, оскільки в ньому враховано національну специфіку, наприклад особливості творення термінів в українській мові, а саме іменники для позначання процесів і їхніх наслідків (чого не скажеш про англійсько-мовний ДСТУ ISO 10241-1:2018, положення якого треба взяти до уваги в розробленні нової редакції ДСТУ 3966).

Донедавна фахівці ТК 19 у своїй роботі з експертування керувалися також ДСТУ 1.11:2004 «Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів» [9]. Саме в цьому НД визначено мету експертування: «Експертування проекту НД виконують, щоб комплексно перевірити та дослідити його відповідність інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки та техніки, чинним технічним регламентам та законодавству, міжнародним (регіональним) і національним стандартам та підготувати обґрунтований висновок для прийняття рішень щодо нього» [9, п. 3.1]. ДСТУ 1.11:2004 визначав вимоги до робіт з експертування проєктів як національних стандартів, зокрема термінологічних, кодексів усталеної практики, державних класифікаторів, так і міждержавних стандартів, рекомендацій і правил з міждержавної стандартизації [9, розділ 4]. Він також містив вимоги до оформлення результатів експертування [9, розділ 5, додаток А]. Положення ДСТУ 1.11:2004 застосовували суб’єкти стандартизації, які виконували експертування проєктів НД, на етапах розроблення, розгляду та погодження проєктів НД. Стандарт регламентував строк проведення експертизи – не більше ніж 45 днів після надходження комплекту документів із проєктом НД, якщо обсяг проєкту до 50 сторінок, в іншому разі не більше ніж 75 днів [9, п. 3.5], а тепер чинний строк згідно з ДСТУ 1.2:2015 – лише 30 робочих днів [5, п. 6.5.9]. Однак ДСТУ 1.11:2004 було скасовано 2015 р., а на заміну не прийнято, на жаль, жодного НД.

Вартість і трудомісткість робіт із експертування проєкту національного НД визначали за методикою, викладеною в наказі Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 274 від 2007 р. «Про затвердження методики визначення трудомісткості та вартості робіт зі стандартизації» [10]. Експертування проєкту національного НД у цьому наказі було невід’ємним складником розробляння проєкту національного НД і належало до інших робіт зі стандартування поруч із розроблянням проєкту зміни, перевірянням, перегляданням, редагуванням національного НД тощо. Проте в новому наказі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1685 від 2016 р. «Про затвердження Методики визначення трудомісткості та вартості робіт з національної стандартизації» [11] у переліку 12 типових видів робіт з національної стандартизації чомусь немає експертування НД.

Висновки:

1. Експертування стандартів на терміни та визначення понять є важливим складником роботи з розробляння проєктів національних НД, які є як базою для творення інших стандартів відповідної галузі, так і закладають основу подальшому внормуванню й розвиткові української науково-технічної термінології.

2. Станом на сьогодні в жодному чинному НД, окрім ДСТУ 3966:2009, не згадано про такий вид роботи зі стандартування як експертування національних НД.

3. ДСТУ 3966:2009, який є основоположним НД для розробляння національних термінологічних стандартів і містить методичні рекомендації для виконання цієї роботи, потребує розроблення нової редакції з урахуванням чинних НД (як національних, так і міжнародних), змін у правописі української мови та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

4. Назріла потреба розробити нову редакцію базового ДСТУ 1.11 «Національна стандартизація. Правила експертування проєктів національних нормативних документів», щоб регламентовувати виконання робіт з експертування.

5. Для оплати праці кваліфікованих експертів потрібно розробити методику визначення вартости й трудомісткости робіт з експертування, а також урахувати це в кошторисі розробляння національних НД під час формування Програми робіт з національної стандартизації. Вважаємо, що роботи з експертування мають бути відповідно оплачені (експерти ТК 19 усі зазначені роботи за 2015–2020 рр. виконували безоплатно).

6. Аналізування законодавчої бази та НД останніх років, що регламентують проведення робіт з національної стандартизації, засвідчило певне ігнорування робіт з експертування НД, зокрема експертування термінологічних ДСТУ. На превеликий жаль цей факт не сприяє повноцінному виконанню державної політики в царині національної стандартизації.

1. Про стандартизацію : Закон України від 05.06.2014 р. № 1315-VII // База даних «Законодавство України» / ВР України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18/conv (дата звернення: 18.05.2020). 2. Про забезпечення функціонування української мови як державної : Закон України від 25.04.2019 р. № 2704-VIII // База даних «Законодавство України». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19 (дата звернення: 18.05.2020). 3. Український правопис. 2019. 282 с // Сайт Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. URL : http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-укра-їнського-правопису.-повний-текст.html (дата звернення : 17.05.2020). 4. ДСТУ 3966:2009. Термінологічна робота. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. [На заміну ДСТУ 3966-2000 ; чинний від 2010-07-01]. Вид. офіц. Київ : Держспоживстандарт України, 2010. 35 с. 5. ДСТУ 1.2:2015. Національна стандартизація. Правила проведення робіт з національної стандартизації. [На заміну ДСТУ 1.2:2003; чинний від 2015-08-19]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2015. 34 с. 6. ДСТУ 1.5:2015. Національна стандартизація. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів. [На заміну ДСТУ 1.5:2013 ; чинний від 2017-02-01]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 61 с. 7. Рицар Б., Микульчик Р. Типові помилки у проектах термінологічних стандартів // Стандартизація. Сертифікація. Якість. 2007. № 4. С. 27–32. 8. ДСТУ 1.7:2015. Національна стандартизація. Правила та методи прийняття міжнародних і регіональних нормативних документів. [Чинний від 2015-12-20]. Вид. офіц. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2015. 35 с. 9. ДСТУ 1.11:2004. Національна стандартизація. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних документів. [На заміну КНД 50-049-95 ; чинний від 2004-08-17 ; скасування 2015-12-20]. Вид. офіц. Київ : Держспоживстандарт України, 2004. 13 с. 10. Про затвердження методики визначення трудомісткості та вартості робіт зі стандартизації : Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 19.10.2007 р. № 274. [Втрата чинности від 2016-11-18] // База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1251-07 (дата звернення : 18.05.2020). 11. Про затвердження Методики визначення трудомісткості та вартості робіт з національної стандартизації : Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.10.2016 р. № 1685. [Чинний від 18.11.2016] // База даних «Законодавство України». URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1402-16 (дата звернення : 18.05.2020).