УДК 800

Ірина Кочан

Львівський національний університет імені Івана Франка

ОРФОГРАФІЯ ЧИ ОРТОГРАФІЯ?

© Кочан І. М., 2022

У статті розглянуто в хронологічній послідовності появу слів із компонентом орто-/орфо- в українській мові та їхнє функціювання. Для цього залучено як загальномовні, так і спеціальні словники різних років видання. З’ясовано їхні тематичні й семантичні групи, царину використання, зміну семантичної структури слова, їхню парадигматику та синтагматику, доцільність уживання в сучасних терміносистемах. Зіставлення з іншими слов’янськими мовами дадуть змогу виявити специфіку таких слів в українській, алогічність деяких із них, спричинену впливом російської мови.

Ключові слова: українська мова, чужомовні компоненти, правопис, термінологічні системи, хронологія, динаміка, українська мова.

The article examines in chronological order the appearance of words with the ortho-/ortho- component in the Ukrainian language and their functioning. For this, both general language and special dictionaries of different years of publication were involved.Their thematic and semantic groups, scope of use, changes in the semantic structure of the word, their paradigmatics and syntagmatics, the expediency of using them in modern terminological systems have been clarified. A comparison with other Slavic languages will reveal the specificity of such words in Ukrainian, a violation of logic caused by the influence of the Russian language.

Keywords: Ukrainian language, foreign language components, spelling, terminological systems, chronology, dynamics, Ukrainian language.

Окреслення проблеми. Кожна мова, контактуючи з іншими, нерідко переймає деякі її слова на позначення тих чи тих реалій (елементів побуту, культури, ландшафтної специфіки тощо). Тлумачення таких слів потрібне для порозуміння межи людьми, правильного сприйняття інформації. Нині точаться дискусії стосовно написання окремих слів чужомовного походження. Правопис 2019 року намагався внести корективи щодо цього питання.

У полі нашого зору – слова з компонентом орфо-/орто- в сучасній українській мові, оскільки сучасний правопис не зовсім чітко окреслив правила уживання таких слів: «…у словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.» [24, с. 125]. Більшість таких слів – це терміни різних галузей знань.

Останні дослідження і публікації. Слова з чужомовними компонентами у препозиції здавна привертали увагу українських науковців. Вони були в полі зору В. Акуленка, Є. Карпіловської, А. Кислюк, Н. Клименко, А. Москаленка, Г. Півторака, М. Фещенка, І. Черненко та багатьох інших. Однак про компонент орто/орфо нема конкретних досліджень.

Мета розвідки – дати відповідь на порушене питання, який варіант компонента має домінувати в сучасній українській термінології, проаналізувавши докладно появу таких слів у мові, доцільність їхнього функціювання та розподіл за галузями знань.

Виклад основного матеріалу. Орто- (від гр. oρτos – прямий; вірний) – компонент складних слів, що відповідає поняттям «прямий», «правильний» [20, c. 608]. Компонент орфо- у словниках такого типу не виокремлюють. Подано лише окремі слова з таким компонентом. Розгляньмо загальномовні та вузькогалузеві словники з цими компонентами в хронологічному порядку.

«Словарик» В. Доманицького (1906) вмістив лише одне слово: ортодоксальний, яке пояснено в ньому як правомірний [5, с. 81]. «Словар чужих слів» З. Кузелі (1910) зафіксував слова ортографія, ортодокс, ортольогіія, ортопедист, ортопедія [18, с. 221]. У словнику Г. Голоскевича є орто-графічний, ортографія, ортодокс, ортодоксальність, ортоепічний, ортоепія, ортопедичний, ортопедія [4, с. 262]. Видання словника чужомовних слів 1932 року зафіксувало такі слова: ортобіотика, ортогенеза, ортогенетичний, ортогнати, ортогональний, ортографічна проєкція, ортографія, ортодидактика, ортодіагоналя, ортодіяграф, ортодокс, ортодоксальний, ортодоксальність, ортодоксія, ортоепіка, ортоепія, ортоклаз, ортометрія, ортоморфія, ортопед, ортопедичний, ортопедія, ортопластика, ортоптери, ортоскоп, ортоскопічне скло, ортоскопія, ортотонія, ортофоніка, ортохроматичні пластівці, ортоцератити [23, с. 290–291] – 30 слів.

Названий словник зафіксував кілька випадків полісемії. Слово ортопед у цьому словнику багатозначне. Воно позначає: 1) лікаря-спеціяліста в ортопедії; 2) господаря ортопедичного закладу [23, c. 291]. Полісемія властива і словам: ортодоксальний, ортопедичний, ортоскоп, ортоскопія. Порівняймо: ортоскопія – 1) досліджування веселкової оболонки ока; 2) вимірювання черепа, щоб одержати правильний обрис його.

Слова, що не ввійшли до сучасних словників, позначали: ортобіотика – уміння  правильно жити, згідно з приписами гігієни; ортогнати – люди прямозубої породи (так називають індокавказьку расу, у якої зуби стають прямовисними; ортогональний – прямокутний; ортодидактика – правильний спосіб навчання; ортодіяграф – апарат для змалювання з поміччю рентгенівського проміння місця, форм та величин внутрішніх органів; ортометрія – правильний вимір, ортоморфія – правильне утворення; ортопластика – вирівнювання нерівних, скривлених частин тіла; ортофоніка – наука про правильну вимову слів; ортоцератити – скам’янілі молюски з кляси головоногих.

Словник математичної термінології Ф. Калиновича (1925) містив терміни: ортографічна рівнобіжна перспектива, ортогональний, ортогональна координата, ортогональний мет, ортогональне підставлення, ортогональна проєкція, ортогональна система координат, ортоморфний перетвір [6, с. 72].

«Кишеневий словник чужомовних слів» (Львів, 1937) Р. Бориса та С. Корбута подає: ортографія – наука про те, як правильно писати слова; ортодоксія (ортодоксальність) – суворе, неухильне додержування якихось раз встановлених правил у царині релігії, науки, політики тощо без огляду на дійсність; ортодокс – правовір, старовір, людина, яка твердо держиться раз встановлених правил навіть тоді, коли вони не є вже життєво оправдані, не піддаючи їх найменшій критиці; ортодоксальний – правовірний [7, с. 192].

У «Російсько-українському технічному словнику» (1961) знаходимо нові лексеми: ортоборат, ортогнейс, ортогональність, ортоізомер, ортокварцит, ортокислота, ортоклаз, ортометричний, ортопінакоїд, ортоплюолбат, ортосилікат, ортоскопічний, ортосланці, ортосполука, ортостанат, ортотангенціальний, ортотектитовий, ортотипія, ортотипний, ортотоличний, ортотропний, ортофенілендамін, ортофосфат, ортохромат, ортохроматичність, ортоцентричний, ортоцентроїдальний, ортоефір [16, с. 311].

У «Словнику іншомовних слів» (1974) є ще: ортоатом, ортогнатизм, ортодонтія, ортодромія (ортодрома), ортостиха, ортотропізм, ортохроматизація, ортохроматичний, ортоцентр. Усього 16 слів. Видання 1985 року, крім перелічених, містить ще слово ортоптер, а 2000 року містить лише 8 слів.

«Словник української мови» подає такі слова: ортопед, ортопедист, ортопедичний, ортопедія, ортоскоп, ортоцентр [23, с. 750]. З’явилося нове слово ортоскоп. «Великий тлумачний словник української мови» має, крім вищенаведених, лексему ортостатичний (усього 13 слів) [3, с. 680–681].

«Орфографічний словник української мови» (1994), крім уже перелічених, зафіксував: ортодоксально, ортопедист, ортосилікат, ортофосфорний [9, с. 471].

«Російсько-український словник фізичних термінів» (1994) подає ще такі слова на орто-: ортоводень, ортоводневий, ортогексагональний, ортогелій, ортогонолізація, ортогоналізувати, ортодейтерій, ортометричний, ортонормований, ортопозитроній, орторомбічний, ортоскопічний, ортоскопія, ортотерм, ортотомічний, ортотропізм, ортохром [15, с. 148]. А в «Російсько-українському геодезичному словнику» зафіксовано нові терміни: ортодрома, ортодромія, ортометричний, ортоморфний, ортоскопія, ортознімок, ортофотоплан, ортофотопроектор, ортофотоскоп, ортофотознімок, ортофототрансформування [11, с. 210]. «Російсько-український словник з авіаційної та ракетно-космічної техніки» подає також ті самі слова. Їх є п’ять [10, с. 231].

В інших спеціальних словниках знаходимо ще ортостиха (ботанічний), ортоклаз (гірничий), ортотест (механіки), ортогоналізація, ортогональність, ортонормований, ортонормування, ортоферит (радіоелектроніки).

Словники наукової термінології містять, крім названих: ортогональ, ортостат [12, с. 310]; ортоантимонат, ортомоніт, ортоарсенат, ортоарсеніт, ортоацетат, ортоборний, ортованадат, ортоводень, ортоводневий, ортогелій, ортогенічний, ортогенія, ортогнатизм, ортогнатія, ортогон, ортоградний, ортодактилія, ортодентин, ортозамісник, ортозаміщення, ортозаміщеність, ортозаміщений, ортоізомер, ортоізомерний, ортойодний, ортокарбонат, ортокетон, ортокислота, ортокислотний, ортокремній, ортокремнієвий, ортоліт, ортомікровірус, ортомолібдат, ортомурашинотриетиловий, ортомурашиний, ортонадборний, ортоніобат, ортоноволак, ортоорієнтант, ортоорієнтація, ортопное, ортопоксвірус, ортоположення, ортопохідна, ортопсихіатрія, ортотероїдний, ортооптика, ортооптичний, орторентгенографія, ортосвинцевий, ортостатичний, ортостатомір, ортостихи, ортотанталат, ортотонус, ортотропізм, ортовугільний, ортоферит, ортофорія, ортофосфатний, ортофосфіт, ортохінон, ортохромазія, ортоефір, ортоефект [13, с. 346–347]; ортоводневий, ортогоналізуватися, ортогонально, ортографічний, ортодоповнення, ортодромія, ортокварцит, ортоклаз, ортоконхоїда, ортологічний, ортомагнетем, ортонормальний, ортонормований, ортопозитронний, орторомбічний, ортосезон, ортотерми, ортотипія, ортотипний, ортотомічний, ортофоскоп, ортофотознімок, ортохром, ортоцентричний [14, с. 427–428].

Композити з цим компонентом позначають:

1) назви наукових теорій, наукових галузей: ортогенез, ортодонтія, ортопедія. Порівняймо: ортогенез – антидарвіністська течія, за якою розвиток організмів спрямовується закладеними в них внутрішніми силами [20, с. 607]; ортопедія – галузь медицини, що займається вивченням, лікуванням і профілактикою стійких деформацій органів руху й опори у людини [там само, с. 608];

2) назви людей за виконуваною роботою: ортопед, ортопедист. Напр.: ортопед – лікар-фахівець з ортопедії [22, с. 750]; ортопедист – те саме, що й ортопед [20, c. 680];

3) назви процесів, явищ: ортотропізм, ортохроматизація. Напр.: ортотропізм – здатність органів рослин рости паралельно напрямові подразника (світла, хімічної речовини) [19, с. 488]; ортохроматизація – підвищення чутливості до кольору емульсії фотоматеріалів додаванням сенсибілізаторів, які роблять її більш сприйнятливою до зеленого і жовтого променів [19, c. 488];

4) назви геометричних понять (ліній, точок): ортодромія, ортостиха, ортоцентр. Напр.: ортодромія – найкоротша лінія між двома точками на поверхні обертання, для кулі збігається з великою дугою кола [20, с. 608]; ортостиха – вертикальна лінія, що її можна мисленно провести між основами листків або бічних коренів, розташованих один під одним [там само];

5) назви приладів, апаратів: ортоптер, ортоскоп. Напр.: ортоптер – літальний апарат з крилами, якими наносяться прямі удари по повітрю, спрощений різновид орнітоптера [там само]; ортоскоп – прилад для контролю за прицілом [22, с. 750];

6) властивості, якості, ознаки: ортогональний, ортодоксальний, ортопедичний, ортохроматичний. Напр.: ортогональний – узагальнене поняття ‘перпендикулярний’ [19, с. 488]; ортохроматичний – який має підвищену чутливість до зеленого й жовтого променів [20, с. 609].

По одному терміну виявлено на позначення назв осіб за певними ознаками: ортодокс – людина, яка неухильно додержується певних переконань, напрямів, учень; назв мінералів: ортоклаз – породо-утворювальний мінерал з класу силікатів, білого і рожевого кольору. Використовується у скляній та керамічній промисловості; назв інших наукових понять: ортоатом – стан атома, у якому сума спінів електронів дорівнює одиниці.

Словник 1932 року зафіксував кілька випадків полісемії. Слово ортопед у цьому словнику багатозначне. Воно позначало: 1) лікаря-спеціяліста в ортопедії; 2) господаря ортопедичного закладу [23, с. 291]. На сучасному етапі розвитку мови полісемія властива словам: ортодоксальний, ортопедичний, ортоскоп, ортоскопія. Порівняймо: ортоскопія – 1) досліджування веселкової оболонки ока; 2) вимірювання черепа, щоб одержати правильний обрис його. Слово ортопед у сучасних словниках однозначне – фахівець з ортопедії (6, с. 680], тобто семантична структура слова з в у з и л а с ь.

Компонент поєднується здебільшого із запозиченими основами: г р е ц ь к и м и (ортоатом, ортодидактика, ортоефір, ортойод, ортогелій, орторомб(ічний), ортофосфор тощо), л а т и н с ь к и м и (ортоацетат, ортоефект, ортонорм(ований), ортопозитрон, ортосилікат), ф р а н ц у з ь к и м и (ортосезон, ортоорієнтація). Лише окремі терміни містять комбінацію з українськими словами: ортоводень, ортомурашиний, ортоположення, ортопохідна тощо.

Синтагматика властива таким термінам: ортостатичний (колапс, феномен, стіл), ~а (гіпертензія, проба, тахікардія); ортотропізм (позитивний, негативний) ортотропний (пагін, сім’я, зачаток), ~е (кореневище); ортохроматичний (лейкодистрофія, сенсибілізація) ортогональний (підпростір, атлас, базис, багаточлен, тензор), ~а (алгебра, вага, група, матриця, проєкція, мережа, сума, система, функція), ~е (перетворення, проєктування), ~і (точки).

Окремі слова не уживаються у сучасній фаховій мові. Зокрема, слово ортоптери (ряд прямокрилих комах) [3, с. 291]. Не фіксують сучасні словники й таких слів, як ортодидактика (наука про способи навчання), ортотонія (правильне наголошування), ортохромія (барвна світлина).

Синтагматику виявлено в таких термінах: орфографічний (розбір, словник, узус), ~а (помітка, умовність), ~е (правило, письмо); орфоепічний (словник, варіант), ~а (норма, система, помітка, вимова), ~е (правило).

У П. Штепи натрапляємо на такі українські відповідники до слів із компонентом орто-: ортогон – простокутник, ортографія – правопис; ортодоркс – старовір, твердовір, ортоепія (грам.) добровимова, ортотонія – добронаголос [26, с. 235].

М. Вакуленко пропонує такі національні замінники до термінів з орт(о)-: ортогональність – прямокутність, попередність, сторчовість, простокутність, хрещатість; ортонормованість – прямозведеність, сторчозведеність, прямоміровість, сторчоміровість прямовміреність, сторчовміреність, спрямованість, упростованість, простопоперечність; ортотропізм – ортотропічність, пряморіст, стрімкість [1, с. 135]. У «Словнику фізичних термінів-синонімів» М. Вакуленка та О. Вакуленка запропоновані такі синоніми-відповідники: орт, орта – пряма, ортогональність – прямокутність, сторчковість, хрещатість; ортодромія – прямошлях; ортонормованість – прямозведеність, сторчозведеність, прямомірованість, сторчомірованість, прямовміреність, сторчовміреність; ортотропізм – ортотропічність – пряморіст, сторчоріст [2, с. 112].

У польській мові є: ortodoks, ortodoksyjność, ortodoksalność, ortodoksalny, ortodoksyjny, ortodoksja, ortodoncja, ortopeda (ortopedysta), ortopedyczny, ortopedia, ortochromatyczny, ortograficzny, ortografia, ortoepiczny, ortoepia. Лише окремі слова мають національні відповідники: ортодокс – prawowierny, ортогональний – prostokątny. У чеській – ortodox (pravovĕrrný), ortodoxnost (doxismys), ortodoxní (pravovérný), ortoped, ortopedický, ortopedie. В інших слов’янських мовах так само збережено такі форми: сербська – ортологија, ортопед; болгарська – ортология, ортопед, православен; словенська – ortologija, ortoped, pravoslavni; словацька – ortológie, ortopéd, ortodoxných. Окремі лексеми передано національними відповідниками.

Усього виявлено 91 слово. Із них 52 іменники, 36 прикметників (ортоборний, ортоводневий, ортовугільний, ортогексагональний, ортогенічний, ортогональний, ортоградний, ортографічний, ортодоксальний, ортозаміщений, ортоізомерний, ортойодний, ортокислотний, ортокремнієвий, ортологічний, ортометричний, ортонадборний, ортомурашиний, ортомурашинотриетиловий, ортонормальний, ортонормований, ортопозитронний, орторомбічний, ортопедичний, ортотероїдний, ортооптичний, ортосвинцевий, отоскопічний, ортостатичний, ортотипний, ортотомічний, ортотропний, ортофосфатний, ортохроматичний, ортоцентричний); 1 дієслово (ортогоналізуватися) й 1 прислівник (ортогонально).

Терміноелемент орто- не зафіксовано в постпозиції. Він не окреслює конкретної терміносистеми. Слова на орто- вживають у математиці, фізиці, біології, медицині.

Компонент орфо- зафіксовано лише в деяких словах. Він з’явився й узаконився в повоєнний час. Зокрема, «Словник іншомовних слів» (1974) містить слова орфографія та орфоепія. Ці самі слова є і в чергових виданнях цього словника. «Словник української мови» подає п’ять слів: орфографічний, орфографія, орфоепічний, орфоепічно, орфоепія [22, с. 751]. В «Орфографічному словнику української мови» (1994), крім названих, наявне ще слово орфограма [9, с. 471]. У словнику наукової термінології (книга «Суспільні науки») є: орфограма, орфографічний, орфографія, орфотон, орфоепічний, орфоепія. Це терміни філологічної галузі знань. Деякі з них запозичено з грецької мови в готовому вигляді, напр.: орфографія (ỏρδογραφία), орфоепія (ỏρδοέπεια). Інші – утворено із грецьких коренів, наприклад: орфограма (ỏρδόs + γράμμα). До речі, у польській мові орфографія та орфоепія звучать як ortografia, ortoepia, у чеській – pravopis, ortoepie, аналогічно у словенській та словацькій – pravopis, ortoepie, у сербській – правопис, ортоепија, у хорватській – pravopis, ortoepija, у болгарській – правопис, ортоепия.

Висновки. Отже, жодна зі слов’янських мов не має варіанта орфо-. Більшість із них поняття орфографія передає національними компонентами як правопис. Лише в білоруській і російській мовах маємо арфаграфія, арфаэпія, орфография, орфоэпия, що вкотре свідчить про вплив російської мови на український правопис.

Вочевидь, не треба трактувати сьогодні орто- й орфо- як різні терміноелементи, бо вони, хоча й мають спільний етимон, не взаємозамінні й позначають поняття різних наукових царин. Компонент орфо- закріпився у філології. Сьогодні його вживають як варіант орто- у перехідний період. Сподіваємося, що поступово він відтіснить проросійську кальку.

1. Вакуленко М. Російсько-український словник фізичної термінології / за ред. О. В. Вакуленка. Київ, 1996. 235 с. 2. Вакуленко М., Вакуленко О. Словник фізичних термінів-синонімів. Київ. Київський ун-т, 2017. 192 с. 3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. В. Т. Бусел. Київ–Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. 1440 с. 4. Голоскевич Г. Правописний словник. Лондон, 1977. 451 с. 5. Доманицький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів. Київ: Типограф. С. Борисова, 1906. 128 с. 6. Калинович Ф. Словник математичної термінології (проєкт). Державне вид-во України, 1925. 240 с. 7. Кишеневий словник чужомовних слів із поясненням їхнього значення / уложили Р. Борис і С. Корбут. Львів: Вид-во «Дешева книга», 1937. 287 с. 8. Кузеля З., Чайковський М. Словар чужих слів. Чернівці: Руска Рада. 1910. 404 с. 9. Орфографічний словник української мови. Київ: Довіра,1994. 865 с. 10. Російсько-український словник з авіаційної та ракетно-космічної техніки / за ред Д. Баранника та В. Пріснякова. Вид-во Дніпропетровського у-ту, 1997. 487 с. 11. Російсько-український геодезичний словник / Моторний А., Панько Т., Літинський В. [та ін.]. Вінниця, 1994. 408 с. 12. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. І. Кравченко [та ін.]. Київ: Наук. думка,1994. 594 с. 13. Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина / С. П. Вассер, І. О. Дудка, В. І. Єрмоленко [та ін.]. Київ: Наук. думка, 1996. 660 с. 14. Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк [та ін.]. Київ: Наук. думка, 1998. 888 с. 15. Російсько-український словник фізичних термінів / Ю. В. Караван, Є. С. Клос, О. Б. Лискович, В. І. Пілецький [та ін.]. За ред. О. Б. Лисковича. Київ: Вища школа, 1994. 311 с. 16. Російсько-український технічний словник / укл. М. М. Матійко, О. М. Матійко. Київ: Держтехвидав, 1961. 648 с. 17. Скалозуб О. Словник чужомовних слів, виразів і приповідок, що вживаються в українській мові. Коломия: Рекорд, 1933. 480 с. 18. Кузеля З., М. Чайковський. Словар чужих слів / Чернівці: Руська Рада, 1910. 368 с. 19. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. Київ: Гол ред. УРЕ, 1974. 775 с. 20. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. Київ: Гол. ред. УРЕ, 1985. 966 с. 21. Словник іншомовних слів / укл. С. М. Морозов, Л. М. Шкаралупа. Київ: Наук. думка, 2000. 662 с. 22. Словник української мови: в 11 тт. Київ: Наук. думка, 1970–1980. Т. 5., 1974. 840 с. 23. Бойків І., Ізюмов О., Калишевський Г., М. Трохименко. Словник чужомовних слів / за ред. О. Бадана-Яворенка. Київ, Харків: УРЕ., 1932. 532 с. 24. Український правопис. Київ, 2019. 25. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник / за ред. Л. Петрух та О. Павловського: у 2-х тт. Львів: Вид. спілка «Словник», 1995. Т. 2. 786 с. 26. Штепа П. Словник чужослів: Знадібки. Торонто: Вид-во. Гладун і сини, 1978. 452 с.