УДК 001.4

Ігор Ребезнюк

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК «УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ СЛОВОВЖИВАННЯ» ЯК РОЗВИТОК ЗАСОБІВ УКРАЇНСЬКОМОВНОГО СПОСОБУ МИСЛЕННЯ

© Ребезнюк І. Т., 2022

Висвітлено та прокоментовано вживання науково-технічних термінів та словосполук у навчальному посібнику «Українське наукове слововживання» відповідно до новітніх устандартованих правил, що полегшує сприймання й розуміння вжиткового тексту, сприяє досконаленню українського наукового стилю мовлення і мислення.

Ключові слова: українська мова, термін, словосполука, дія, подія, наслідок.

The usage of scientific and technical terms and word-combinations in the study guide “Ukrainian Scientific Word Usage” in accordance with the latest standards of the Ukrainian language are elucidated and commented upon. It facilitates the perception and understanding of the text presented, promotes the improvement of the Ukrainian scientific style of speech and thinking.

Keywords: Ukrainian language, term, word-combination, action, event, effect.

Російсько-українська війна розплющила очі багатьом українцям і підтвердила, що «Рідна мова – мати єдности, батько громадянства і сторож держави» (литовський священник Мікалоюс Даукша), своя мова, яку, за словами, що їх вживала Леся Українка, «… нація повинна боронити більше, ніж свою територію» (ірландський поет Томас Девіс – Леся Українка).

Упродовж чотирьох сторіч в українців намагалися відібрати мову різними заходами, починаючи від указу 1627 року московського царя Олексія, за яким треба було  зібрати і спалити всі книжки українського друку. Потім були серед инших заходів:

– указ Петра І (1709 р.) про заборону друкування книжок українською мовою;

– Валуєвський циркуляр (1863 р.), за яким: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє – ворог Росії»;

– указ Миколи І (1914 р.) про заборону української преси тощо.

На початку 20-го сторіччя, після розвалення Російської імперії, було створено Українську державу, у якій українська мова фактично набула статусу державної. Тоді почалася бурхлива робота над українською мовою, термінологією та словниками. Упродовж «Золотого десятиріччя» було видано близько сотні термінологійних словників.

Однак лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу» 1926 р., започаткував переслідування діячів «українізації». До 1938 р. було оприлюднено низку публікацій, у яких певні складники української мови (слова, суфікси тощо) оголошено буржуазно-націоналістичними і приписано вилучити з мови.

Після ухваленої 1938 р. постанови ЦК КП(б)У про обов’язкове вивчання у школах республіки російської мови в Україні запанувала політика «зближення мов», яка призвела до зруйнування будови (структури) і логіки української мови. Її цілковито уподібнено до російської мови. Створено мову українськуватих наліпок на російські слова. Риси такої штучноствореної української мови російського способу мислення панували в УРСР і залишилися досі.

Ці риси стосуються до:

– обирання слів чи їхнього творення;

– формування словосполук;

– формулювання речень.

Серед найпоширеніших українськуватих наліпок на російські слова: завідуючий на заведующий, здача на сдача, з наступаючим на с наступающим, я вибачаюсь на я извиняюсь, співпадають на совпадают, зустрічаються помилки на встречаются ошибки, знаходиться в лабораторії на находится в лаборатории, водіння на вождение тощо.

Якщо з частиною таких слів ми вже впоралися, наприклад, зараз переважають у вжитку слова: завідувач, а не завідуючий; решта, а не сдача; з прийдешнім, а не з наступаючим Новим роком. Замість я вибачаюсь більше вживають даруйте, перепрошую, вибачте мені.

Однак ще дуже часто трапляються в мовленні українськуваті наліпки, а не українські слова: співпадають обставини, а не збіг обставин; зустрічаються, а не трапляються помилки; знаходитися, а не перебувати в лабораторії; водіння, а не кермування автомобілем.

Ще більше у вжитку трапляються словосполуки, сформовані за російським зразком із українськуватими наліпками. Наприклад: підготовка фахівців (рос. подготовка специалистов), розробка стратегії (рос. разработка стратегии), обробка матеріалів (рос. обработка материалов), технологія оброблення (рос. технология обработки), метод оцінки (рос. метод оценки), методика розраху́нку (рос. методика расчета), викона́ння досліджень (рос. выполнение исследований), управління проектами (рос. управление проектами),  вільне падіння (рос. свободное падение) тощо.

Те саме стосується і до речень, що їх формулюють за російським зразком із українськуватими наліпками. Наприклад: У вузі здійснюється підготовка спеціалістів (рос. В вузе осуществляется подготовка специалистов); Зауваження пишуться на полях листа (рос. Замечания пишутся на полях листа); Розглянено й рекомендовано до видання методичною радою (рос. Рассмотрено и рекомендовано к изданию методическим советом). Хоча і вживаємо у словосполуках та реченнях слова з українською буквою «і», проте вони дуже часто наліплені на російські слова, а словосполуки й речення пишемо за російським зразком. Україніці й далі підтримують те, що їм запропонували московити, найбільше за часів радянщини.

Після розвалення СРСР і здобуття Україною незалежности відбувалося багато термінологійних конференцій і семінарів, на яких науковці прагнули виробити загальні правила слововживання і термінотворення, спираючись на засадничі складники української мови й українськомовний спосіб мислення.

Чи не первого великого значинового крока було зроблено мовознавцями супроти зросійщення української мови у стандарті ДСТУ 3966 «Засади і правила розробляння стандартів на терміни і визначення понять» [7], у якому подано загальні правила слововживання і термінотворення, спираючись на засадничі складники української мови й українськомовний спосіб мислення.

Навчальний посібник «Українське наукове слововживання» [16] розвиває засади зазначеного стандарту. Мета посібника – окреслити й допомогти читачеві зрозуміти та опанувати головні правила українського слововживання відповідно до чинних  стандартів України.

Готуючи посібника, автор намагався врахувати всі вимоги щодо вживання і формування наукової мови відповідно до: Закону України про мову [1], чинних державних стандартів ДСТУ 3966 [8] та ДСТУ 1.5 [2]; Національних класифікаторів та міжнародних класифікацій, рекомендацій науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України [10]; инших (понад двадцятьох) стандартів [3–7, 9]. Автор зважав на засади українського слововживання і словотворення, поданих у: словниках Б. Грінче́нка; словниках «Золотого десятиріччя» О. Дорошенка, А. Кримського, С. Єфремова; А. Ніковського; І. Шелудька й ин.; нови́х посібниках, словниках і науко́вих статтях Б. Антоненка-Давидовича, І. Вихованця, М. Гінзбурга, В. Моргунюка, О. Синявського, Ю. Шевельова й ин. Загалом опрацьовано 145 джерел відо́мостей.

Завдяки плідному обговорюванню рукопису з начальником відділу науково-технічної термінології Українського науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України, к. т. н. В. Моргунюком вдалося викласти зміста посібника досконалою науко́вою мовою, яка якнайбільше відповідає вимогам державних стандартів, за що я щиро завдячую панові Моргунюку.

Мета статті – ознайомити читача з тим, що викладено в посібнику «Українське наукове слововживання» відповідно до чинних  стандартів України.

Українська мова, на відміну від російської, здатна розрізняти назви дій, подій, а також їхніх наслідків не тільки дієсловами, а й віддієслівними іменниками [3–5; 6–11; 13; 14; 16]. Наприклад, російським дієсловам изменять і изменить відповідає один російський іменник изменение, що означає дію, подію і наслідка: период изменения, момент изменения і сравнение изменений.

Українським дієсловам змінювати і змінити відповідає три іменники:

змінювання – дія (те, що відбувається);

змінення – подія (те, що відбулося);

зміна – наслідок (те, що отримано).

Тому правильне вживання цих іменників у словосполуках: період змі́нювання, момент змі́нення та порівнювання змін.

Щоб українська наукова мова була цілісною, системною і логічною, треба дотримуватися головних правил слововживання [9, 11, 13, 14, 16].

1 Перве головне правило. Усіх мовних засобів треба вживати відповідно до їхньої прямої (основної) призна́чености, адже кожне слово насамперед спричинює асоціяцію своєї прямої (головної) значини́, а переносна чи несистемна значина́ випливає лише з аналізу контексту. Наприклад, дієслова повинні означати дію чи подію, іменники – назви особин або речей, прикметники повинні передавати ознаки особин або речей тощо.

Неможливо спростувати вислова Івана Вихованця про те, що диригентом оркестру слів є дієслово, позаяк саме воно має найбільше різнозначинних похідників.

1.1 Тому застосовне правило № 1 виозначають саме стосовно до дієслова так:

Усі дієслова в українській мові мають видову пару (форми недоконаного і доконаного виду) [7–11, 13, 14, 16]. Наприклад:

недоконаний вид (який означає дію) (що робити? – напр. навчати) і

доконаний вид (який означає подію) (що зробити? – навчити).

Про дію може йтися в минулому, теперішньому та майбутньому часі: я навчав, я навчаю, я навчатиму.

Про подію – в минулому і майбутньому часі: я навчив, я навчу.

Видається все струнко і зрозуміло, однак теперішні правила української мови (за зразком російської мови) обумовлюють використовування так званих двовидових дієслів, що означають відразу й дію, і подію. Уживання таких дієслів суперечить традиціям української мови й вимогам однозначи́нности втямкових текстів, бо значину́ таких дієслів можна з’ясувати лише, заналізувавши контекста, хоча його не завжди з’ясувати можна. До таких дієслів здебільшого належать запозичені дієслова на -увати: ліквідувати, локалізувати, модифікувати, реалізувати тощо.

Для прикладу, розгляньмо одне з нав’язаних нам російською мовою дієслів модифікувати (від рос. модифицировать). Його вживають стосовно до дії (табл. 1) за російським взірцем: я модифікував (мин. час від рос. я модифицировал), я модифікую (теп. час від рос. я модифицирую) – я буду модифікувати (майб. час від рос. я буду модифицировать); стосовно до події: я модифікував (мин. час від рос. я модифицировал), я модифікую (майб. час від рос. модифицирую).

Таблиця 1

Уживання дієслова модифікувати

Як бачимо відповідно до російської моделі не зрозуміло, що означає вислів я модифицировал – модифікував чи що робив, чи що зробив. Так само я модифицирую – модифікую – це що роблю, чи що зроблю. Читач такого тексту повинен здогадатися про це з контексту, хоча не завжди це можливо. Це помилка, яку ми робимо, не дотримуючись правил українського слововживання.

Адже відповідно до будови української мови, все зрозуміло одразу (див. табл. 1) –

дія:

– те, що відбувалося в мин. часі (що робив) – (я модифікував);

– те, що відбувається в теп. часі (що роблю) – (я модифікую);

– те, що відбуватиметься в майб. часі (що робитиму) (я модифікуватиму);

подія:

– те, що відбулося в мин. часі (що зробив) – (я змодифікував), подібно до того як ми вживаємо добре усталеного слова «спроєктував» для дії «проєктував»;

– те, що відбудеться в майб. часі (що зроблю) – (я змодифікую), подібно до слова «спроєктую».

Відповідно до [9, п. А.1; 16] дієслова доконаного виду творимо за допомогою префікса від безпрефіксного дієслова недоконаного виду: модифікувати – що робити, змодифікувати – що зробити.

Від дієслів недоконаного та доконаного виду за допомогою суфіксів -ання, -ення, -іння тощо творять віддієслівні іменники як назви дій і подій з певними відповідними значи́нами. Наприклад, модифікування – назва дії зі значино́ю модифікувати; змодифікува́ння – назва події зі значино́ю змодифікува́ти; подібно: па́дання – назва дії зі значино́ю па́дати, у[в]па́дення – назва події зі значино́ю у[в]па́сти тощо.

Третій дійовий утямок, відповідно до засад наукового слововживання, після дії і події – це наслідок події – отримана на момент події осо́бина / річ або набутий учасником дії стан / зміна стану. Більшість із цих назв ми звично вживаємо, наприклад, оцінка – наслідок події оці́нення, при́хисток – наслідок події прихи́щення, застосу́нок – наслідок події застосування. Усе більше зараз уживають слова у[в]статко́вання  як наслідок події у[в]статкува́ння [7–11; 13; 14; 16]. Тоді подібно до цих назв маємо вживати й инших слів, зокрема сло́ва завда́нок як наслідок події завда́ння. До речі, Леся Українка також уживала цього слова зокрема в реченні «Мама дозволила Юзі не вчити завда́нків проти свята». [12, т. 3, 1972, с. 41]. У посібнику «Українське наукове слововживання» [16] подано засоби передавання дій, подій і наслідків подій, що походять від усіх найпоширеніших дієслів.

Тому повсякденний завданок для тих, хто прагне розмовляти й писати науковообґрунтованою мовою відповідно до українськомовного способу мислення – обирати слова за прямою призначеністю, щоби правильно передавати утямки «дію-подію-наслідка». Наприклад, так як ми зазначали вище щодо обирання слів із трислів’я змінювання-змінення-зміна. Чи, наприклад, стосовно до дії розраховувати треба вживати слів із трислів’їв: дія – розрахо́вування; подія – розрахува́ння; наслідок – розраху́нок, а не одного слова розраху́нок – на познаку дії, події і наслідку події, так само, як расчёт.

1.2 Застосовне правило № 2 (стосовно до вживання слів у словосполуках). Уживаючи віддієслівних іменників у словосполуках з иншими словами, треба звертати увагу, що означають ті слова: дію чи подію [9; 11; 13; 14; 16].

Неправильно формувати словосполуки, додаючи до слів, що зосереджують увагу на дії, віддієслівних іменників, що означають подію, наприклад: методи впрова́дження, технологія розро́блення, спосіб розрахува́ння тощо. У цих словосполуках слова методи, технологія, спосіб зосереджують увагу на тому, що робили, роблять чи робитимуть, тому треба вживати віддієслівних іменників, що означають дію. Отже, має бути правильно так: методи впрова́джування, технологія розробля́ння, спосіб розраховування, бо впроваджувати, розробляти, розраховувати тощо.

А якщо слова зосереджують увагу на тому, що зробили чи зроблять, то потрібно вживати віддієслівних іменників, що означають подію, наприклад:

свідоцтво про впрова́дження;

унаслідок розро́блення;

момент розрахува́ння, бо впровадити, розробити, розрахувати.

У посібнику «Українське наукове слововживання» [16] подано найпоширеніші слова, із якими треба сполучати віддієслівні іменники, що означають дію, і слова, що ними позначають подію, та низку прикладів сформованих словосполук із зазначеними словами.

1.3 Застосовне правило № 3 (стосовно до вживання слів у назвах публікацій). У наукових публікаціях здебільшого описують засоби та способи виконування дії, а також инші характеристики дії, тому в їхніх назвах треба вживати віддієслівних іменників, що ними позначають дію. Наприклад, назва дисципліни «Проєктування різальних інструментів» зазначає, що вона з такою назвою про те, як проєктува́ти (що робити?) інструменти.

Згідно з ДСТУ 3966 [8] та відповідно до поданого прикладу, у назвах наукових публікацій (посібників, дисертацій та инших) потрібно вживати віддієслівних іменників, що ними позначають дію, а не подію чи наслідка події (табл. 2).

Таблиця 2

Приклади вживання іменників у назвах наукових публікацій

2 Друге головне правило. Коли є дорівнозначи́нні слова, чужомовного похо́дження і українського, треба вживати українського. Це правило сформовано відповідно як до термінологійних ДСТУ [2; 7; 8], так і відповідно до Закону України про мову [1], згідно з якими за наявности дорівнозначи́нних слів чужомовного походження і українського походження треба вживати слів і термінів українського походження. Якщо у словниках є слово чужомовного походження й дорівнозначи́нне українське, перевагу треба давати українському слову: провайдер – постачальник; процент – відсоток; сервіс – обслуговування, послуга; фактор – чинник; кривошипно-шатунний механізм – ко́рбово-гонко́вий механізм; підшипник – вальни́ця [2, 6–11, 13, 14, 16]. Це правило зумовлене тим, що українське слово, зазвичай уже пристосоване до української мови й перебуває з нею в системному зв’язку, а до того ж воно здебільшого зрозуміліше широкому загалові. Уживають зазвичай слів чужомовного походження, якщо нема українських відповідників (а́том, диске́та, са́льдо тощо).

2.1 Застосовне правило № 4. Уживаючи замісць сло́ва чужомовного походження, що означає назву дії, українського дорівнозначи́нного відповідника, треба, відповідно до вимог стандартів, насамперед мати дієслово недоконаного виду, щоб від нього утворити українські назви дії, події і наслідку події та вживати їх за прямою призна́ченістю [7–9; 11; 13; 14; 16]. Наприклад:

слово чужомовного походження – екіпіро́вка;

дієслово недоконаного виду – споряджа́ти;

українські назви дії – споряджа́ти/споряджа́ння;

українські назви події – споряди́ти/споря́дження;

українські назви наслідку події – споря́ддя, споря́дженість;

уживання назв дії  – правила споряджа́ння, під час споряджа́ння;

уживання назв події – після споря́дження, звіт про споря́дження;

уживання назв наслідку події – технічна споря́дженість підприємства (стан);

туристичне споря́ддя (речі).

3 Третє головне правило. Якщо треба позначити певного втя́мка, а у словниках нема потрібного слова або те, що у словниках, не відповідає вимогам [2, 7–9], то треба утворити [2, с. 11, п. 6.1.6; 7; 8; 9, с. 6, п. 4.1.3; 11; 13] нове́ слово за правилами українського словотворення, поданими зокрема у стандартах [2, 7–9] і [10; 11, 13]. Наприклад, для дії перемі́щування утворено назву наслідку події перемі́щення – слово пере́мість. Трислів’я перемі́щування – перемі́щення – пере́мість цілком природе та відповідає вже усталеним трислів’ям розво́дження – розве́дення – розві́д, розши́рювання –  розши́рення – ро́зшир тощо.

4 Четверте головне правило. Слів треба вживати так, щоб формальний зв’язок між ними був узгоджений із логічним зв’язком між утя́мками, позначуваними цими словами [2, с. 11, п. 6.1.1; 7; 8; 9, с. 6, п. 4.1.4; 11; 13]. Наприклад, якщо в реченні  потрібно передати озна́ку дійово́ї властивости активного учасника дії (призна́ченість чи здатність виконувати дію), то прикметник, що має передавати озна́ку цієї властивости, відповідно до цього правила мусить мати формального зв’язка з назвою дії і/або активного учасника дії. Цього головного правила застосовують насамперед стосовно обирання чи творення слів, що ними позначають ознаки дійових властивостей учасників дії,  їхні дієознаки й подієознаки.

Дійова́ властивість учасника дії – призна́ченість чи здатність осо́бини / речі бути учасником дії.

Ознаки дійових властивостей учасників дії треба позначати прикметниками з певними суфіксами. Наприклад:

Обробля́льний (із суфіксом -льн-(ий)) – ознака призначености акт. учасн. дії.

Обро́бчий (із суфіксом -ч-(ий)) – ознака здатности акт. учасн. дії.

Обробни́й (із суфіксом -н-(ий)) – ознака призначености пас. учасн. дії.

Обробле́нний (із суфіксом -енн-(ий)) – ознака здатности пас. учасн. дії.

Окрім дійових властивостей учасник дії може мати дієознаки і подієознаки.

Дієозна́ка учасника дії – озна́ка перебування в дії її учасника, що її позначають дієприкметником. Наприклад, що його якраз обробляють – обробля́ний (від дії обробляння).

Подієозна́ка – озна́ка перебуття в події учасника дії.

Наприклад, що його вже обробили – обро́блений (від події оброблення).

Неправильно вживати за російським зразком одного слова на познаку дієознаки, призначености і здатности, наприклад подібно до російського слова обраба́тываемый українського  обро́блюваний. Відповідно до первого головного правила  треба вживати різних слів (прикметників і дієприкметників) на познаку дієознаки, призначености і здатности [7–9, 11, 13, 14, 16].

Отже, треба вживати:

Обробля́ний – дієознака;

Обро́блений – подієознака;

Обробни́й – призначеність пас. учасн. дії;

Обробле́нний – здатність пас. учасн. дії.

5 П’яте головне правило – Не можна вживати будь-яких слів-похідників, якщо відповідного початкового слова нема в українській мові [9; 11; 13; 14; 16]. Наприклад, неправильно вживати: управління людьми (проєктами), управління суглобів, вільне падіння, засоби викона́ння, під час вихова́ння, бо нема дієслів управліти, падіти, викона́ти, вихова́ти.

Правильно має бути так: керування людьми (проєктами), управляння суглобів, вільне падання, засоби вико́нування, під час вихо́вування бо є слова – керува́ти, управля́ти, падати, вико́нувати, вихо́вувати.

Але стосовно до події – звіт про ви́конання, наслідок ви́ховання.

Формулюючи речення, автори публікацій найбільше роблять помилки у двох формах речень: реченнях з дієсловами на -ся або -сь, коли перехідлива дія, й безособових реченнях з дієсловами на ‑но, ‑то.

5.1 Застосовне правило № 5. У реченнях дієслів, що мають кінцеві -ся або -сь, потрібно вживати лише стосовно до неперехідливої дії (одягатися, обійматися тощо), а якщо ж дія перехідлива, то треба вживати дієслів неозначеної чи особової форми без -ся або -сь [9; 11; 13; 14; 16] (табл. 3).

Таблиця 3

Приклади формулювання речень з дієслова на -ся або -сь

5.2 Застосовне правило № 6. Безособову форму дієслова можна вживати тільки в безособових речення (у яких не зазначено активного учасника дії).

Неправильно безособову форму дієслова на -но, -то вживати як наліпку на коротку форму російського дієприкметника (ученым опубликована статья – ученим опубліковано статтю). Правильний переклад: науковець оприлюднив статтю (також див. табл. 4).

Таблиця 4

Приклади перекладання російських речень відповідно до російського й українського способів мислення й мовлення

Отже, українськуваті (квазиукраїнські) наліпки вживати зовсім не треба, а словосполуки й речення, сформульовані на російський лад, треба перекладати, формулюючи їх відповідно до будови української мови. Відтак, зазначені на початку статті  українськуваті наліпки на російські слова, словосполуки й речення треба вживати за українськомовним способом мислення так, як подано в табл. 5.

Таблиця 5

Приклади вживання слів, словосполук і речень за українськомовним способом мислення

Окрім поданих вище правил у навчальному посібнику «Українське наукове слововживання» [16] висвітлено ще низку застосовних правил стосовно до правильного обирання чи творення слів, формування словосполук і формулювання речень. Посібник УНС містить 10 розділів і 12 додатків; кілька сотень прикладів творення слів; тисячі слів, що відповідають українськомовному способу мислення, більшість ужитих слів подано з посилками на джерела, що їх використано в посібнику.

У цьому посібнику серед дванадцяти додатків є додаток, який відображає системність, стрункість, узгодженість, зв’язність, цілісність тощо дерева похідників, що їх чітко виозначує стандарт, що полегшує сприймання й розуміння наукового тексту, сприяє досконаленню українського наукового мовлення і мислення. Стислого варіянта цього додатка подано в табл. 6.

Таблиця 6

Приклади познак дійових утямків перехідливої дії врухо́млювати

Також у посібнику «Українське наукове слововживання» подано додатки з термінами й виозна́ками загальних утя́мків, що стосуються до різальних інструментів, обробляння різанням і деревинообро́бчого устатко́вання та верстатів для готування деревинорі́зальних інструментів, відповідно до нових редакцій ДСТУ 2233:2021 [3], ДСТУ 2249:2021 [4], ДСТУ 2654:2021 [5], які чинні від 2022 р.

Як зразок застосунку засобів українського способу мислення підготовлено й опубліковано відповідно до засад навчального посібника «Українське наукове слововживання» [16] підручника «Основи технічної творчости» [15], який також містить пояснини маловідомих і незвичновжитих слів.

Важливо відзначити, що навчального посібника «Українське наукове слововживання» і підручника «Основи технічної творчости» розглянув і порекомендував використовувати для навчання Постійний науковий термінологійний семінар Технічного комітету стандартування науково-технічної термінології Міністерства економіки та Міністерства освіти і науки України.

Висновок. За наявности національного стандарту, де ці правила опубліковано, їх у повному обсязі не вчать ні в університетах, ні у школах.

Тому доречно було б рекомендувати запровадити в навчальних закладах вивчання правил українського наукового слововживання.

Сподіваюсь, що ця стаття та оприлюднений навчальний посібник «Українське наукове слововживання» підштовхне авторів праць в ужитковій (науковій, технічній, діловій тощо) царині та їхніх редакторів опрацьовувати вимоги Національних стандартів України та напрацьовувати українськомовний спосіб мислення.

1. Про забезпечення функціонування української мови як державної: Закон України від 25.04.2019 р. № 2704-VIII // Голос України. 16 трав. 2019. № 70 (7096). С. 16–23. 2. ДСТУ 1.5:2015. Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів. [Чинний від 2017-02-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 61 с. (Національна стандартизація). 3. ДСТУ 2233:2021. Інструменти різальні. Терміни та визначення понять. [Чинний від 2022-09-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2022. 38 с. 4. ДСТУ 2249:2021. Обробляння різанням. Терміни, визначення понять та познаки. [Чинний від 2022-09-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2022. 54 с. 5. ДСТУ 2654:2021. Устатко́вання деревинообро́бче. Терміни та визначення понять. [Чинний від 2022-07-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2022. 19 с. 6. ДСТУ 3321:2003. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. [Чинний від 2004-10-01]. Київ: Держстандарт України, 2003. 41 с. 7. ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять. [Чинний від 2000-07-01]. Київ: Держстандарт України, 2000. 34 с. 8. ДСТУ 3966-2009. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. [Чинний від 2010-07-01]. Київ: Держстандарт України, 2010. 32 с. 9. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Ч. 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення. [Чинний від 2011-07-01]. Київ: НАКККіМ України, 2011. 91 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital/ (дата звернення 27.12.2021). 10. Ухвали науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України / Проблеми української термінології: зб. наук. праць учасн. 8-ї Міжнар. конф. «Проблеми української термінології СловоСвіт2004». Львів: Ліга-Прес, 2004. С. 209–222. URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Komisija/TK_Komisija.htm#Sect3 (дата звернення 14.09.2020). 11. Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник з видавничо-поліграфічної та пакувальної справи: наук.-практ. вид. / П. М. Таланчук [та ін.]. Київ–Львів: Ун-т «Україна», 2006. 664 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Morhuniuk_Vital/ (дата звернення 18.09.2020). 12. Словник української мови, тт. 1–11, Київ: Наук. думка, 1970–1980. URL: http://sum.in.ua (дата звернення 01.03.2021). 13. Зубков М. Норми та культура української мови за оновленим правописом. Ділове мовлення. 3‑вид., доп. і змін. Київ: Арій, 2020. 608 с. 14. Моргунюк В., Зубков М., Ребезнюк І. Редагування утямко́вих текстів відповідно до ДСТУ 3966 та українськомовного способу мислення // Проблеми української термінології: зб. наук. праць. учасників XVI Міжнар. наук. конф. СловоСвіт2020. (м. Львів, 1–3 жовт. 2020 р.) Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2020. С. 83‒96. 15.  Ребезнюк І. Основи технічної творчости: підруч. Львів: СПОЛОМ, 2022. 184 с. 16. Ребезнюк І. Українське наукове слововживання : навч. підруч.  Львів: СПОЛОМ, 2022. 400 с.