УДК 800

Микола Зубков

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології

Національний університет «Львівська політехніка»

Доцільність запозичання та правильність запозичин в українській мові

© Зубков М. Г., 2022

Висвітлено проблемні питанки, що зазвичай постають, якщо надуживають чужомовними запозичинами. Розглянено закономірність національного словотворення, відповідно до дії та дієслівних похідників від українських відповідників.

Ключові слова: українська мова, запозичини, чужомовна лексика, чужомовні лексичні запозичини, словотворення, структура української мови, ДСТУ 3966.

Problematic questions that usually arise when foreign language loanwords are misused are highlighted. The regularity of national word formation, according to action and verb derivatives from Ukrainian counterparts, is considered.

Keywords: Ukrainian language, loanwords, foreign vocabulary, foreign lexical borrowings, word formation, structure of the Ukrainian language, DSTU 3966.

У статті розглянено не запозичання як природне явище для будь-яких невідособлених мов, оскільки цей загальносвітовий процес цілком закономірний після втручання Творця, котрому кинули виклик зарозумілі люди, почавши споруджувати Бабилонську вежу. Бо на цю тему вже було написано чимало наукових і науково-популярних праць. Спробуємо висвітлити тему словотворення, узявши за основу дію та дієслівні похідники, бо наша українська мова перевагово є дієслівна.

Нині обшири зґлобалізованости осягнули майже всі царини людської діяльности: промислового й иншого виробництва, науки й техніки, освіти й культури, дозвілля та спорту, що вже говорити про засоби масового інформування... Із нею, а иноді й випереджаючи її поступ, суне тотальне анґлійщення мови. Як воно буде далі – це лише, певно, китайці знають, бо вони невпинно наступають на п’яти Джона Булевим нащадкам.

Україна, яка ще не остаточно вирвалась із політичних, економічних, культурових і, безперечно ж, мовних лещат східного мілітариста, нині на порозі загрожености від цілком реального занґлійщення. Як тут не згадати застороги славетного Ю. Шереха (Шевельова) «Дай Боже, щоб люди навчилися анґлійської мови, але не дай Боже, щоб вона стала другою «общєпонятною» [1, с. 99–101].

Знаний вислів «Цезар не вищий за граматику» на наших теренах завжди був порожнім звуком, оскільки норми правопису було підпорядковано панівній партії, де недовчені цезарята кермували всіма галузями й освітня не була вийнятком. Та й після набуття незалежности наші Інститут української мови НАУ, НДІ геодезії і картографії, УкрНДНЦ та врешті Міністерство освіти і науки не могли, чи то пак, не хотіли погодити єдиних норм і правил граматики, бо кожен керувався своїми. Цей прикрий факт спричиняв чимало проблем, які й досі відлунюють у законодавчому, юридичному, освітньому й інформаційному просторі.

Тож і нині загал науковців, урядовців, законодавців не знає або іґнорує та не дотримується настанов чинного ДСТУ 1.5, а там зокрема йдеться: «У стандарті не вживають іншомовних слів і термінів за наявності рівнозначних слів і термінів українською мовою. Якщо в академічних словниках є слово іншомовного походження і рівнозначне українське, перевагу треба віддавати українському слову, напр.: фактор – чинник; сервіс – обслуговування, послуга; трейдер – торговець» [2]. Це правило зумовлене тим, що українське слово, зазвичай уже пристосоване до української мови й перебуває з нею в системному зв’язку, а до того ж воно здебільшого зрозуміліше широкому загалові [4, с. 422].

Запозичити чужомовне слово можна, якщо запозичина має переваги над українським словом, зокрема, якщо воно однозначинне, а українське багатозначинне, напр.: якщо папір для писання зшивають і від цього дієслова маємо похідника – зшиток (зошит), але зшивати можна будь-що. Тому для уточнення значини дії за допомогою якої зшивають брошуру (книжку) творимо похідника – «брошурувати».

Зазвичай буває навпаки, як от: запозичина ізоляція – ізолювати українською відокремлювати стос. до предметів, та якщо заощадити тепло – утеплювати, а щодо осіб відлюднювати, відособлювати.

Але беручи за основу запозичину для творення похідників маємо розрізняти значину їх, як то: аксіомний стос. до аксіоми, але аксіоматичний від аксіоматика; асимптотний від асимптота, але асимптотичний від  асимптотика; гармонійний стос. до гармонії, але  гармонічний від гармоніка; диференційний стос. до диференціювання, але диференціяльний  від  диференціял; логіковий стос. до логіки, як науки, але логічний стос. до логічности; молекульний стос. до молекули, але молекулярний стос. до великої скупчини молекул; орбітовий стос. до орбіти,  але орбітальний від орбіталь; потенційний стос. до потенції, але потенціяльний від потенціял; факторний від фактор та факторіяльний від факторіял; функційний стос. до функції, але функціональний стос. до функціонала. Показовий приклад із похідниками від слова культура: у нашій мові культуро́вий – належний, властивий культурі, або стосовно до культури – це заклад, спадок, шар землі, рівень, звичай. А культу́рний, тобто окультурений (-на, -не, -ні) – юнак, поводження; рослини. Тоді, як у московській – ці значини передають одним словом культурный.

Якщо доцільно запозичити чужомовне слово, його треба підпорядкувати законам української мови. Зокрема, згідно з вимогами [3, п. Г.9.11], запозичаючи назву дії, треба, насамперед, відповідно до правил словотворення [4, с. 501, п. А.1], від чужомовного слова утворити український дієприсудник (дієслово недок. виду) та подієприсудник (дієслово док. виду), а далі від них – усі потрібні похідники [4, с. 423, п. 4.7.2].

Не можна за російським взірцем дієприсудника (дієслово недок. виду) чужомовної походи вживати в ролі подієприсудника (дієслово недок. виду)  [4, с. 423, п. 4.7.3], напр.:

Не можна всупереч структурі української мови [4, с. 501, п. А.1] утворювати й уживати дієприсудників і подієприсудників за російським взірцем [4, с. 423, п. 4.7.4]:

В українській мові не може бути дієприсудника на ‑овувати без префікса [4, с. 423, п. 4.7.4; с. 501, п. А.1].

Потрібно віддавати перевагу термінам українського походження перед запозиченими. Однак, у разі доцільності запозичення, іншомовні терміни треба пристосовувати до законів української мови. Зокрема, запозичаючи назву дії (процесу), треба, насамперед, від іншомовного слова утворити українське дієслово недоконаного виду, а далі всі потрібні похідні слова, наприклад, так, як відбулося з похідниками від запозиченого слова форма: дія (процес) – формувати, формування, подія – сформувати, сформування; наслідок – формо́вания, формація і т. ін. Не можна стандартувати іншомовні іменники на познаку дії, що закінчуються на -ція, -зія, -інґ, -мент та ін., які не даватимуть змоги розрізняти поняття дії, події і наслідку й тим руйнуватимуть структуру української мови. Такими іменниками можна позначати инші утямки: наслідки події, об'єкти, суб'єкти тощо, напр.: процес – публікування, сляб(інґ)ування, сортування; об'єкт – публікація, сляб, слябінґ, сорт, асортимент [2, п. Г.9.11; 4, с. 424, п. 4.7.5], напр.:

Останній приклад має суттєву ваду, оскільки запозичина має два корені короз і кород [10], а в українській мові нема чергування з і д. Отже, щоби не створювати плутанини доцільно заводити до української мови тільки одне слово, творячи його безпосередньо від чужомовного (насамперед того, що його вживають на позна́ку дії), а далі від цього слова утворювати всі однокореневі похідники, згідно із законами українського словотворення. Перевагу надаємо первому слову з коренем короз, оскільки  воно вживаніше [9].

Не можна в українському тексті як власні чи загальні назви або терміни вживати слів чи словосполук, поданих неукраїнською графікою. Їх треба подавати в українській транслітерації:

– неправильно: автомобілі Renault, Peugeot; фірми Microsoft, Apple;

– правильно: автомобілі Рено, Пежо; фірми Майкрософт, Епл.

Поряд з уперше вжитою транслітерацією в дужках можна подати слово чи словосполуку мовою оригіналу, а також переклад. Вийняток із цього правила можуть становити умовні познаки, будь-які слова й тексти оригінальною графікою в підручниках чужих мов для українців тощо (докладніше про це див. [11]).

Німці, французи, чехи, поляки, серби, турки й инші азійські народи набагато дбайливіше ставляться до своїх мов і не засмічують їх зайвими чужословами.

Надалі, якщо маємо своє слово дорівнозначи́нне запозиченому, уживаймо вкраїнське, навіть, якщо його нема в новому академійному 20-томовикові, бо цей виданок ще від 1-го тому зажив собі лихої слави. Натомісць ми маємо безперечний скарб – Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) та инші золоті лексикографійні джерела, вилучені й затабуйовані за радянщини, а нині оцифровані й викладені на ресурсі https://r2u.org.ua. До того ж, в ДСТУ 1.5 зазначено: «У нормативних документах у всіх сумнівних випадках необхідно користуватися застандартизованою науково-технічною термінологією, установленою стандартами на терміни та визначення понять, якщо немає потрібних слів у словниках, їх можна утворити за правилами українського словотворення, зокрема наведеними в ДСТУ 3966».

Отже: баня, а не купол; далекогляд, а не бінокль; вага(д)ло, а не маятник; вада (хиба, ґандж), а не брак (дефект); вилога, а не обшлаґ; видатність, а не дебіт; видноколо (виднокрай, позем, крайнебо, небокрай, обрій), а не горизонт; виразка, а не язва; виріб, а не продукт; виробня, а не завод; відбиванка, а не волейбол; водограй, а не фонтан; воло, а не зоб; воротар, а не ґолкіпер; воротило, а не блок; гасло, а не девіз (лозунґ); гулянка (суточки, шпара), а не зазор; давило, а не прес; жалоба, а не траур; живло (первень; складник), а не елемент; життєпис, а не біографія; жорства (скалля, рінь), а не ґравій; жужіль, а не шлак; заволічка, а не шплінт; запас, а не резерв; запевнина, а не ґарантія; засада, а не принцип; затилля, а не тил; іспит, а не екзамен; карафа, а не ґрафин; кишка, а не шланґ; кітва, а не якір; кляпа, а не вентиль; кодола, а не канат; копня, а не кар’єр; краватка, а не галстук; крайовид, а не ландшафт; крамниця, а не маґазин; крапчак (точкована лінія, точковання) а не пунктир; кружало, а не диск; летовище, а не аеродром; линва, а не трос; мірило, а не масштаб; модло, а не шаблон; навитка, а не дросель; нагода (можливість), а не шанс; наличка, а не ярлик; наплічник, а не рюкзак; настанова (припис, указівка), а не директива; обрис, а не контур; ознака (вияв, прояв), а не симптом; опірниця, а не реостат; ощадженість (ощадок), а не економія; перевага (пільга), а не преференція; передбаченість (передбачиво), а не прогноз; письмівка, а не курсив; підойма, а не кран; підсилок, а не шпренгель; підсоння, а не клімат; погляд, а не аспект; погруддя, а не бюст; подібність (схожість); (річ) подобина́, подо́ба, подібник, відповідник), а не аналогія; порядок (розпорядок, пра́вило), а не реґламент; посередник, а не маклер; постанова (ухвала), а не резолюція; поступ, а не проґрес; прави́ло (кермо), а не руль; праподоба, а не прототип; прогонич, а не болт; проміжок, а не інтервал; пропонова, а не пропозиція; прямок, а не катет; рівновага, а не баланс; родзинки, а не ізюм; самостійність (незалежність), а не суверенітет; своєрідність, а не специфіка; середмістя, а не центер міста; сіткованка, а не растер; славень, а не гімн; смоква, а не інжир; спону́ка (заохо́та), а не стимул; становище (стан), а не ситуація; стерно, а не штурвал; стіс, а не штабель; сточище, а не басейн; тектура, а не картон; тло, а не фон; трупарня (покійницька), а не морґ; сухоти, а не туберкульоз; царина (галузь, ділянка, поле, терени; куля), а не сфера; цідило, а не фільтер; число, а не номер; чоло, а не фасад; чота, а не взвод; хлипавка (хлипак, кляпка), а не клапан; ятка, а не кіоск.

І це далеко не повний перелік чужих іменників, які мають українських відповідників та їхніх похідників. Доба загальної диджиталізації викинула на розсуд користувачів-початківців (юзерів) ґроно нових, на межі сленґу, і незвичних слів. Одні – лише ними й послуговуються, инші – знаходять самобутні рідномовні відповідники, як то: інтеренет (нет) – усемережжя, мережа, павутина; @ – равлик, мавпочка, песик, вухо; Оk – гаразд, згода; контекст – вміст; блоґ – денник; пост – допис; селфі – самознимка; лайк – уподобайка; автатарка – мармизка; фідбек – відгук; флешмоб – раптівка; репост – поширення; гештеґ – кришмітка; сайт – осідок; акавнт – обліковка; лайвфгак – лазівка; челендж – виклик; лінк – по́силка; скриншот – зняток; гаджет – пристрій; планшет – гортайчик; фейк – підробка, неправда, брехня, побрехенька; тролити – кепкувати; гейтити – ненавидіти, зневажати; аб’юз – насилля; булінґ – цькування тощо.

Логічно й доцільно запозичати чуже, якщо бракує українського відповідника, як то в морській, а надто у вітрильній термінології, де віддавна послуговуються запозичинами з голландської, англійської, німецької та скандинавських мов. А також чимало инших наукових царин, де віддавна ці терміни є загальновживані: ген, мікроб, парсек, реактор, сальдо тощо.

Та вернімося до зазначеного раніше – дієслівного словотворення. Отже, чуже слово на познаку дійових утямків (дії, події, наслідку та учасників дії) заводити до української мови треба лише, утворивши його безпосередньо від чужомовного (на позна́ку дії), а потім від цього слова утворювати всі однокореневі похідники, згідно із законами українського словотворення. Зокрема, від запозичини утворюють українське дієслово недоконаного виду й дієслово доконаного виду, а потім – усі потрібні похідники. Напр., ілюстра́ція: дія – ілюструва́ти (нед. в.), ілюструва́ння; подія – зілюструва́ти  (док. в.), зілюструва́ння; наслідки події – (стан) зілюстро́ваність; (річ) ілюстра́ція; (речі) ілюстро́вання.

Доцільність запозичання також виправдана, якщо буде точність і недвозначинність описування дії. Створюймо українське, яке б означало потрібну дію, бо наша мова точніша, а значини конкретніші. Наприклад, якщо dehydrate тобто чуже дегідратовувати перекладемо висушувати, зсушувати або ж зневоднювати, збезводнювати, зневоднити, збезводнити з останнім прикладом виникає двозначинність – це стосується до води чи до водню. Тому маємо добирати залежно від змісту потрібного слова, а саме: якщо водню, то дегідроґенізувати/здегідроґенизувати тоді нашим відповідником буде зневоднювати, збезводнювати, зневоднити, збезводнити. Якщо ж це стосується до води, то – зневодовувати, зневодувати.

Переваги українського словотвору найочевидніші на прикладах, варіянтів дієслів з уточнювальною значиною стосовно кожного випадку. Зокрема, від запозичини стабілізува́ти маємо варіянта а) стабі́льнити тобто робити сталим (п дія) стабі́льнити; (п подія) устабі́льнити; (самому) (нп дія) стабі́льнитися; (нп подія) устабі́льнитися; б) робити ж постійним, від того ж самого дієслова – це вже: (п дія) упості́йнювати; (п подія) упості́йнити; (самому) (нп дія) упості́йнюватися; (нп подія) упості́йнитися; в) робити стійким – (п дія) усті́йчувати; (п подія) устійчи́ти; (самому) (нп дія) усті́йчуватися; (нп подія) устійчи́тися.

З огляду на обсяги статті, тут наведено без приладів тільки одне повне гніздо з усіма можливими похідниками з «Російсько-українського словника наукової вжиткової мови», який невдовзі сподіваємось вийде у світ:

унифици́ровать, ~ся (укр. мовою) (п дія) одна́ковити; (п подія) зодна́ковити; (запозиченими) (п дія) уніфікува́ти; (п подія) зуніфікува́ти

унифици́рование, унифика́ция 1. (укр. мовою) (п дія) одна́ковити, одна́ковлення; (п подія) зодна́ковити, зодна́ковлення; (насл стан) зодна́ковленість, -ности; (насл х-ка) однаковина́; (насл річ) зодна́ковленик 2. (запозиченими) (п дія) уніфікува́ти, уніфікува́ння; (п подія) зуніфікува́ти, зуніфікува́ння; (насл стан) зуніфіко́ваність, -ности; (насл х-ка) уніфіка́ція; (насл річ) зуніфіко́ваник

унифици́рованный (укр. мовою) (мин подієозн пас) зодна́ковлений, що його́ зодна́ковлено; (н пас) зодна́ковленик; (мин дієозн пас) одна́ковлений, що його́ одна́ковили; (н пас) одна́ковленик; (запозиченими) (мин подієозн пас) зуніфіко́ваний, що його́ зуніфіко́вано; (н пас) зуніфіко́ваник; (мин дієозн пас) уніфіко́ваний, що його́ уніфікува́ли; (н пас) уніфіко́ваник

унифици́руемый (укр. мовою) (пр пас)  однаковни́й, призна́чений, щоб його́ одна́ковити; (н пас) однаковни́к, -ка́; (зд пас) зоднаковле́нний, що його́ мо́жна зодна́ковити; (н пас) зоднаковле́нник; (теп дієозн пас) однаковле́нний, що його́ (якра́з) одна́ковлять; (н пас) однаковле́нець, -нця; (запозиченими) (пр пас) уніфіко́вний, призна́чений, щоб його́ уніфікува́ти; (н пас) уніфіко́вник; (зд пас) зуніфікува́нний, що його́ мо́жна зуніфікува́ти; (н пас) зуніфікува́нник; (теп дієозн пас) уніфікува́ний, що його́ (якра́з) уніфіку́ють; (н пас) уніфікува́нець, -нця

унифици́рующий (укр. мовою) (пр акт) однакови́льний, призна́чений одна́ковити; (н акт) (особа) однакови́ль(ник), -ля́; (засіб) однакови́ло; (зд акт) зодна́ковчий, зда́тний зодна́ковити; (н акт) зодна́ковець, -вця; (теп дієозн акт) що (якра́з) одна́ковить, одна́ковлячи, одна́ковишній; (н акт) одна́ковишник; ~ся (кимось/чимось) див унифици́руемый; (запозиченими) (пр акт) уніфікува́льний, призна́чений уніфікува́ти; (н акт) (особа) уніфікува́ль(ник), -ля́; (засіб) уніфікува́ло, уніфікува́ч, -ча́; (зд акт) зуніфіко́вчий, зда́тний зуніфікува́ти; (н акт) зуніфіко́вець, -вця; (теп дієозн акт), що (якра́з) уніфіку́є, уніфіку́ючи, уніфіку́єшній; (н акт) уніфіку́єць, -ку́йця; ~ся (кимось/чимось) див унифици́руемый

унифици́ровавший (укр. мовою) (мин дієозн акт) що одна́ковив, одна́ковивши, одна́ковилий; (н акт) одна́ковилець, -льця; (мин подієозн акт) що зодна́ковив, зодна́ковивши, зодна́ковилий; (н акт) зодна́ковилець, -льця; ~ся (кимось/чимось) див унифици́рованный; (запозиченими) (мин дієозн акт) що уніфікува́в, уніфікува́вши, уніфікува́лий; (н акт) уніфікува́лець, -льця; (мин подієозн акт) що зуніфікува́в, зуніфікува́вши, зуніфікува́лий; (н акт) зуніфікува́лець, -льця; ~ся (кимось/чимось) див унифици́рованный

унифика́тор (н акт) однаківни́к, -ка́, уніфіка́тор

Далі подамо лише дієслова: Запозичина – (п дія) актуа́льнити; (п подія) зактуа́льнити; а) (ставати актуальним); (нп дія) актуальні́ти; (нп подія) зактуальні́ти; б) (ставати актуальнішим) (нп дія) актуальні́шати; (нп подія) поактуальні́шати. Укр. відповідники: а) (робити начасним) (п дія) нача́снити, у[в]нача́снювати; (п подія) у[в]нача́снити; б) (ставати начасним) (нп дія) начасні́ти, у[в]начасніва́ти; (нп подія) у[в]начасні́ти; в) (ставати начаснішим) (нп дія) начасні́шати; (нп подія) поначасні́шати; г) (п дія) оно́влювати; (п подія) онови́ти; (самому) (нп дія) оно́влюватися; (нп подія) онови́тися; д) (п дія) суча́снити, осуча́снювати; (п подія) осуча́снити; е) (ставати сучасним) (нп дія) сучасні́ти, осучасніва́ти; (нп подія) осучасні́ти; ж) (ставати сучаснішим) (нп дія) сучасні́шати; (нп подія) посучасні́шати.

Запозичина – (п дія) моде́рнити; (п подія) змоде́рнити; а) (ставати модерним) (нп дія) модерні́ти; (нп подія) змодерні́ти; б) (ставати модернішим) (нп дія) модерні́шати; (нп подія) помодерні́шати. Укр. відповідники: а) (робити новітнім) (п дія) нові́тнити, у[в]нові́тнювати; (п подія) у[в]нові́тнити; б) (ставати новітнім) (нп дія) новітні́ти, у[в]новітніва́ти; (нп подія) у[в]новітні́ти; в) (ставати новітнішим) (нп дія) новітні́шати; (нп подія) поновітні́шати; г) (п дія) суча́снити, осуча́снювати; (п подія) осуча́снити; д) (ставати сучасним) (нп дія) сучасні́ти, осучасніва́ти; (нп подія) осучасні́ти; е) (ставати сучаснішим) (нп дія) сучасні́шати; (нп подія) посучасні́шати.

Запозичина – (п дія) окупува́ти, заокупо́вувати; (п подія) заокупува́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) захо́плювати; (п подія) захопи́ти; б) (ґвалто́вно) (п дія) зага́рбувати; (п подія) зага́рбати; в) (п дія) завойо́вувати; (п подія) завоюва́ти; г) (місто тощо) (п дія) здобува́ти; (п подія) здобу́ти.

Запозичина – (п дія) стратифікува́ти; (п подія) зістратифікува́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) шарува́ти; (п подія) пошарува́ти; (самому) (нп дія) шарува́тися; (нп подія) пошарува́тися; б) (п дія) розшаро́вувати; (п подія) розшарува́ти; (самому) (нп дія) розшаро́вуватися; (нп подія) розшарува́тися.

Запозичина – (п дія) атакува́ти; (п подія) заатакува́ти. Укр. відповідники: а) (нпрп дія) напада́ти; (нпрп подія) напа́сти (на кого, на що); б) (на кого, що) (п дія) наступа́ти; (п подія) наступи́ти.

Запозичина – (п дія) ампліфікува́ти; (п подія) зампліфікува́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) підси́лювати; (п подія) підси́лити; б) (п дія) розмно́жувати; (п подія) розмно́жити; (самому) (нп дія) розмно́жуватися; (нп подія) розмно́житися.

Запозичина – (п дія) абстрагува́ти; (п подія) забстрагува́ти; (самому) (нп дія) абстрагува́тися; (нп подія) забстрагува́тися. Укр. відповідники: а) (п дія) відмишля́ти; (п подія) відми́слити; (самому) (нп дія) відмишля́тися; (нп подія) відми́слитися; б) (п дія) відлуча́ти; (п подія) відлучи́ти; (самому) (нп дія) відлуча́тися; (нп подія) відлучи́тися.

Запозичина – (п дія) аерува́ти; (п подія) заерува́ти; (самому) (нп дія) аерува́тися; (нп подія) заерува́тися. Укр. відповідники: а) (п дія) напові́трювати; (п подія) напові́трити; (самому) (нп дія) напові́трюватися; (нп подія) напові́тритися; б) (насичувати газом) (п дія) газува́ти, нагазо́вувати; (п подія) нагазува́ти; (самому) (нп дія) газува́тися, нагазо́вуватися; (нп подія) нагазува́тися.

Запозичина – (п дія) (робити тотальним) тота́льнити; (п подія) стота́льнити; (самому) (п дія) (ставати тотальним) (нп дія) тотальні́ти; (нп подія) стотальні́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) (робити все́шнім) у[в]се́шнити; (п подія) зусе́шнити; (самому) (п дія) (ставати все́шнім) (нп дія) у[в]сешні́ти; (нп подія) зусешні́ти; б) (п дія) підсумо́вувати; (п подія) підсумува́ти.

Запозичина – (п дія) ґенерува́ти; (п подія) зґенерува́ти; (самому) (нп дія) ґенерува́тися; (нп подія) зґенерува́тися. Укр. відповідники: а) (п дія) виробля́ти; (п подія) ви́робити; б) (інтелектний продукт) (п дія) випрацьо́вувати; (п подія) ви́працювати.

Запозичина – (п дія) експлуатува́ти; (п подія) зексплуатува́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) визи́скувати; (п подія) ви́зискати; б) (п дія) користа́ти (з чо́го), використо́вувати (що); (п подія) скориста́ти (з чо́го), ви́користати (що); в) (стос. до  матеріялів, сировини тощо) (п дія) зужива́ти; (п подія) зужи́ти; г) (нп дія) користува́тися; (нп подія) покористува́тися.

Запозичина – (п дія) емітува́ти; (п подія) ви́емітувати. Укр. відповідники:  а)(п дія) випуска́ти; (п подія) ви́пустити; б) (п дія) випромі́нювати; (п подія) ви́промінити; (самому) (нп дія) випромі́нюватися; (нп подія) ви́промінитися.

Запозичина – (п дія) транспортува́ти; (п подія) странспортува́ти. Укр. відповідники: а) (п дія) перево́зити; (п подія) перевезти́; б) (п дія) перемі́щувати; (п подія) перемісти́ти; (нп дія) перемі́щуватися; (нп подія) перемісти́тися.

Запозичина – (п дія) модифікува́ти; (п подія) змодифікува́ти; (самому) (нп дія) модифікува́тися; (нп подія) змодифікува́тися. Укр. відповідник – (п дія) видозмі́нювати; (п подія) видозміни́ти; (самому) (нп дія) видозмі́нюватися; (нп подія) видозміни́тися.

Запозичина – (п дія) інкримінува́ти (кому що); (п подія) зінкримінува́ти. Укр. відповідник – (п дія) привиня́ти (кому що); (п подія) привини́ти.

Запозичина – (п дія) акліматизува́ти; (п подія) закліматизува́ти; (самому) (нп дія) акліматизува́тися; (нп подія) закліматизува́тися. Укр. відповідник – (п дія) у[в]підсо́ннювати; (п подія) у[в]підсо́ннити; (самому) (нп дія) у[в]підсо́ннюватися; (нп подія) у[в]підсо́ннитися.

Запозичина – (п дія) уніформува́ти; (п подія) зуніформува́ти. Укр. відповідник – (п дія) одномані́тнити; (п подія) зодномані́тнити.

Запозичина – (п дія) реставрува́ти; (п подія) зреставрува́ти. Укр. відповідник – (стос. до об’єкта) (п дія) відно́влювати; (п подія) віднови́ти; (самому) (нп дія) відно́влюватися; (нп подія) віднови́тися.

Запозичина – (п дія) репродукува́ти; (п подія) зрепродукува́ти; (самому) (нп дія) репродукува́тися; (нп подія) зрепродукува́тися. Укр. відповідник – (п дія) відтво́рювати; (п подія) відтвори́ти; (самому) (нп дія) відтво́рюватися; (нп подія) відтвори́тися.

Запозичина – (п дія) фасонува́ти; (п подія) сфасонува́ти. Укр. відповідник – (п дія) обрисо́вувати; (п подія) обрисува́ти.

Запозичина – (п дія) флюсува́ти; (п подія) сфлюсува́ти. Укр. відповідник – (п дія) топнякува́ти; (п подія) стопнякува́ти.

І цей перелік можна теж продовжувати значною кількістю запозичин із московської мови, які, своє чергою, мають чимало різнозначинових українських відповідників.

То ж мовникам-термінологам завжди буде робота й не тільки від з’являння новотворів-неологізмів чи запозичин. Бо навіть із тими, що вже є чимало проблем. Зокрема, як розуміти біологійне, екологійне, медійне й под. керування? Чим тут керують науками, чи наслідками цих наук?

Від англ. fantasy утворено наше слово фантазія й низка похідників фантаст, фантазер, фантазувати, фантастичний, фантастично тощо, серед яких перві два порушують норми словотворення похідників. Бо якщо господар господарює, столяр столярує (працює столяром), лідер лідерує, маляр малярує, нотар нотарює, дизайнер дизайнерує, то фантазер мав би фантазерувати, а він чомусь фантазує, фантаст мав би фантастувати, а він теж чомусь фантазує.

Те саме маємо й із запозикою trainer – тренер, який тренує, а мав би тренерувати.

Доречною видається заувага науковця П. Селігея, щоб створювати терміна для нового втямку зазвичай нема підстав віддавати переваги чужим кореням. Запозичений термін доцільний лише, якщо він позначає явище чи втямок, що його вперше відкрили й описали за кордоном. Але якщо це «дитя» української землі, природніше дати йому назву, задіюючи український кореневий фонд, тому що для цього він не гірший від латинського чи англійського [5, с. 16].

Отже, лексичну систему нашої мови маємо змогу безперервно розвивати та збагачувати, і за рахунок запозиченої лексики також, але робити це варто за крайньої потреби. Усе залежить від уміння органічно освоїти запозичини засобами української мови, пристосувати до власних потреб і насамперед, не порушувати законів національного словотворення.

Значина скоротів

  п дія – перехідлива дія (є активний і пасивний учасники)

  п подія – перехідлива подія (є активний і пасивний учасники)

  н прп дія – непрямоперехідлива дія (є активний і пасивний учасники, керування не у знах. відмінку)

  нпрп подія – непрямоперехідлива подія (є активний і пасивний учасники)

  нп дія – неперехідлива дія (нема пасивного учасника або його неможливо виокремити)

  нп подія – неперехідлива подія (нема пасивного учасника або його неможливо виокремити)

  насл х-ка – наслідкова характеристика

  насл річ – наслідкова річ

  насл речі – наслідкові речі

  насл місце – наслідкове місце

  насл стан – наслідковий стан

  мин дієозн акт – минулочасова дієознака активного учасника перехідливої дії

  майб дієозн акт – майбутньочасова дієознака активного учасника перехідливої дії

  мин дієозн пас – минулочасова дієознака пасивного учасника перехідливої дії

  теп дієозн пас – теперішньочасова дієознака пасивного учасника перехідливої дії

  мин подієозн акт – минулочасова подієознака активного учасника перехідливої дії

  майб подієозн акт – майбутньочасова подієознака активного учасника перехідливої дії

  н акт – назва активного учасника (суб’єкта) перехідливої дії

  н пас – назва пасивного учасника (об’єкта) перехідливої дії

  пр акт – ознака призначености активного учасника перехідливої дії

  пр пас– ознака призначености пасивного учасника перехідливої дії

  зд акт – ознака здатности активного учасника перехідливої дії

  зд пас – ознака здатности пасивного учасника перехідливої дії

1. Шевельов Ю. Виступ на Всесвітньому форумі україністів 21–24 серпня 1992 р. // Сучасність. Ч. 12. 2. ДСТУ 1.5:2015 Правила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів. [Чинний від 2017-02-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 61 с. 3. ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять. Київ Держстандарт України 2000. 4. Ст. ДА 10.003. Культура авдиторного мовлення. Ч. 1. Слововживання відповідно до українськомовного способу мислення // Зубков М. Норми та культура української мови за оновленим правописом. Ділове мовлення. 3-й вид., доп. і змін. Київ: Арій, 2020. С. 391–450. 5. Селігей П. О. Що нам робити із запозиченнями? Українська мова. 2007. № 3. С. 3–15; № 4. С. 16–32. 6. Зубков М., Моргунюк В. Укладання російсько-українського словника застосовної наукової мови відповідно до національних стандартів і українськомовного способу мислення. URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2014/TK_Zbirnyk_2014_2_zubkov_morhunuk.htm. 7. Зубков М. До проблеми унормування запозичень. URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2012/TK_Zbirnyk_2012_1_zubkov.htm. 8. Моргунюк В., Зубков М., Ребезнюк І. Редагування утямкових текстів відповідно до ДСТУ 3966 та українськомовного способу мислення. URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Zbirnyk_2020/TK_Zbirnyk_2020_3_morhun'uk_zubkov_.htm. 9. Ребезнюк І. Українське наукове слововживання: навч. посіб. Львів: СПОЛОМ, 2022. 400 с. 10. Ганіткевич М., Кінаш Б. Російсько-український словник з інженерних технологій. 2013. URL: http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_Books/SS9_HanitkevychM_Rosukr_slovnyk_z_inzhener_tekhnolohij/HanitkevychM_Rosukr_slovnyk_z_inzhener_tekhnolohij_SS9.pdf. 11. Рекомендації щодо транслітерування літерами української абетки власних назв, поданих англійською, французькою, німецькою та італійською мовами. Офіційний веб-портал Державного департаменту інтелектуальної власності / Моргунюк В., Войцехович А., Котіков Ю. [та ін.]. URL: https://web.archive.org/web/20160307020619/http://sips.gov.ua/ua/transliteruvannja.html.