Львів, Національний університет «Львівська політехніка», 14–26 вересня 2002 р.

1. Ураховуючи незадовільний стан української фахової мови та термінології, відсутність дієвої мовної політики, спрямованої на утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя, звернутися до Президента України та владних структур з пропозиціями вжити невідкладних заходів на реальне виконання 10-ї статті Конституції України.

2. Звернутися до голови Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України з пропозиціями щодо досі невирішених актуальних проблем стандартизації, зокрема: унормування українських назв деяких хемічних елементів і правил транслітерування та затвердження українськомовних стандартів системи конструкторської документації.

3. Схвалити обговорені на конференції вимоги щодо впорядкування та унормування вжитку дієслів, віддієслівних іменників, віддієслівних прикметників та дієприкметників відповідно до структури української мови, викладені у додатках Г і Д ДСТУ 3966-2000 „Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять”. Рекомендувати укладачам словників та розробникам стандартів дотримуватися згаданих вимог, а розробникам ДСТУ 3966 опрацювати й видати методичні настанови з переліком винятків з правил.

4. Укладати мінісловники фахової лексики, потрібні для впровадження української науково-технічної термінології у мовну практику, передусім у школах, середніх спеціяльних та вищих навчальних закладах України.

5. З метою розширення типів термінологічних словників з різних галузей знань укладати словники нових слів і значень, частотні, тлумачні та перекладні з українською мовою як реєстровою. 

6. Опублікувати звіт про конференцію та цю ухвалу в журналі “Стандартизація, сертифікація, якість” та помістити їх на web-сторінку Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології Держстандарту та Міносвіти і науки України.

7. VIII Міжнародну наукову конференцію “Проблеми української термінології СловоСвіт 2004” провести в Національному університеті “Львівська політехніка” у  вересні 2004 р. 

 За дорученням учасників конференції СловоСвіт 2002

           Голова організаційного комітету                              Богдан Рицар

Учений секретар конференції                                  Роман Рожанківський

Президентові України 

п. Леонідові Кучмі 

від учасників VII Міжнародної наукової конференції 

“Проблеми української термінології” СловоСвіт 2002, 

що відбулася 24 – 26 вересня 2002 р. 

у  Національному університеті 

„Львівська політехніка” 

Вельмишановний пане Президенте!

Ми, учасники VII міжнародної наукової конференції “Проблеми української термінології СловоСвіт 2002” з 15-ти міст України та з української діаспори, звертаємося до Вас із такими пропозиціями щодо посилення державної мовної політики, спрямованої на утвердження  української фахової мови й термінології в усіх сферах суспільного життя, зокрема на державному й міжнародному рівні:

1. Утворити мовознавчі комісії при Кабінеті міністрів України та інших владних структурах, які б координували та вирішували термінологічні проблеми з різних галузей знань, залучивши до цих комісій провідних мовознавців і фахівців-термінологів.

2. Зобов’язати Міністерство закордонних справ, Міністерство внутрішніх справ,  Міністерство юстиції та інші правові інституції України у своїй діяльності підвищувати якість мовно-термінологічного оформлення розроблюваних ними документів у галузі міжнародного права.

3. Відновити діяльність Національної правописної комісії, що працювала з 1994 року.  

4. Утворити академічний Інститут української наукової мови, поклавши на нього права й обов’язки розробляти засади та норми розвитку української фахової мови й термінології, враховуючи, зокрема, ухвали наукових термінологічних конференцій.

5. Зобов’язати міністерства та відомства України унормовувати та впроваджувати українську фахову термінологію, зокрема у  практичну діяльність шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, наукових і науково-технічних інститутів, видавництв, науково-технічних журналів тощо. 

6. У рамках спеціального фонду передбачити цільове фінансування термінологічних праць і словників з різних галузей знань.

7. Просимо відреагувати на наше звернення, спричинене турботою про незадовільний стан державної мови в Україні.

За дорученням учасників конференції “СловоСвіт 2002”

Голова організаційного комітету                                         Богдан Рицар

            Учений секретар конференції                                             Роман Рожанківський

Голові Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України 

п. Леонідові Школьнику 

учасники VII Міжнародної наукової конференції 

“Проблеми української термінології СловоСвіт 2002", 

що відбулася 24 – 26 вересня 2002 р. у  Національному університеті „Львівська політехніка” 

Вельмишановний пане Голово!

Ми, учасники VII міжнародної наукової конференції “Проблеми української термінології” з 15-ти міст України та з української діяспори, звертаємося до Вас із такими пропозиціями щодо нормалізації вживання української фахової мови й термінології в різних сферах суспільного життя: 

1. Скасувати чинний ДСТУ 2439-94 “Елементи хімічні та речовини прості” як шкідливий для української мови і держави, бо з цього стандарту і, як наслідок, з таблиць хемічних елементів, виданих в Україні, вилучено традиційні українські назви хемічних елементів (азот, водень, вуглець, залізо, золото, кисень, мідь, оливо, ртуть, сірка, срібло, цина) і замінено їх латинізованими відповідниками.

             2. У новому ДСТУ “Елементи хемічні” відновити згадані українські назви хемічних елементів і правило писати всі назви хемічних елементів з малої літери, а також скоригувати назви деяких інших елементів (обґрунтування – в додатках до листів № 68-ТК СНТТ-848 від 02.03.1999 р. і № 68-ТК СНТТ-945 від 21.063.2000 р., складених на підставі ухвал IV-ї та V-ї конференцій).

             3. Активізувати діяльність Науково-технічної комісії з питань термінології щодо уведення найпотрібніших змін до чинних термінологічних стандартів.

             4. Пришвидшити видання стандартів України з конструкторської документації, яких очікують фахівці усіх галузей техніки.

             5. Розробити й видати державний стандарт України на правила транслітерування українських назв і текстів з кирилиці на латиницю та навпаки.

За дорученням учасників конференції:

Голова організаційного комітету                                          Богдан Рицар

Учений секретар конференції                                              Роман Рожанківський

Додаток до листа 21.06.2000 №68-ТК СНТТ-945

який подається на заміну чинному ДСТУ 2439-94 "Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та визначення основних понять. Умовні позначення",

Експертизу виконано на підставі вимог до стандартизації термінології, викладених у чинному настановчому документі КНД 50 011-93 з урахуванням норм і тенденцій розвитку української мови. 

Треба визнати, що автори нового проєкту цілком відкинули запропоновані ТК СНТТ  зміни до чинного ДСТУ 2439-94, який зафіксував повну зневагу до української мови та термінології, вилучивши зі стандартних українські назви хемічних елементів - водень, вуглець, азот, кисень, сірка, залізо, мідь, срібло, цина, золото, ртуть, оливо. Ці назви разом з кількома іншими (йод, нікель) було чомусь перенесено в так названі "прості речовини", і в пізніше розповсюдженій таблиці періодичної системи елементів подавалися як інформаційні синоніми до латинських назв. 

Тепер маємо ще гірше. Разом з незрозумілими "простими речовинами" викинули також цілком всі українські назви. У додатку Г (якого раніше не було) у таблицю періодичної системи елементів замість українських народних назв-синонімів помістили російські відповідники, створюючи узаконений Держстандартом суржикомовний документ: не хочеш говорити гідроген - говори водород, не подобається ферум, купрум - маєш желєзо, мєдь, і так у 18-ти назвах. Не потрібно додавати, що інших Таблиць у продажу не буде і дітям прийдеться на них вчитися. Ми тепер напевно знаємо, що буде далі. Якщо вже в рамках нормативного документа Держстандарту вилучають українську мову, то завтра її вже не буде у шкільних підручниках, а трохи згодом вона зникне й з підручників для вищої школи, з науково-технічної літератури і взагалі з життя. Одинокий спосіб врятувати мову - це стандартувати українські терміни, у даному разі - назви хемічних елементів. 

Звертаємо ще раз увагу на те, що подібного вилучення національних назв з таблиці періодичної системи елементів світова історія не знає: як видно з додатку Г, росіяни зберегли  як стандартні 18 народних назв (водород, углерод, азот, кислород, фтор, кремний, сера, марганец, железо, медь, мышьяк, серебро, олово, сурьма, иод, золото, ртуть, свинец), англійці - 9 (silver, gold, tungsten, potassium, copper, sodium, lead, tin, iron),  німці - 12 і т.д.

Оскільки вироблена й підтримувана загалом позиція ТК СНТТ спрямована на утвердження як стандартних 12-ти національних назв, то з розгляданим проектом погодитися ніяк не можна. 

Ураховуючи, що терміни хімія, свинець, олово, фтор не найпоширеніші і не загальноузгоджені, а зафіксовані у російсько-українських словниках АН УРСР (та інших, що на них базуються) лище з часу  "злиття мов", що правильно флюор (на зразок : алюміній, плюмбій, лютецій; флуор було б лише у разі перекладу з англійської мови, а тут - латинська), що за правописом сиборій, а також підпорядковуючися іншим правописним нормам, вважаємо за необхідне: 

1. Відновити автентичну українську назву хемія замість поданої хімія і відповідно до цього змінити назву ДСТУ та подати всі похідні слова від хемія.

2. У таблиці 2 "Назви та символи хемічних елементів" українські назви елементів закріпити як стандартні, а потім подати як дозволені синоніми відповідні латинські (інтернаціональні) назви, а саме: 

срібло (аргентум), золото (аурум), водень (гідроген), вуглець (карбон), мідь (купрум), ртуть (меркурій), азот (нітроген), кисень (оксиген), оливо (плюмбій), цина (станій), сірка (сульфур), залізо (ферум).

3. Оскільки традиційно інтернаціоналізми збігаються лише за основами латинського слова (bromine - нім. Brom,  boron - нім. Bor ), то засвоюючи міжнародний термін за правописними нормами, маємо писати станій, а не станум,  плюмбій, а не плюмбум і т.д.

4. У таблиці 2 "Назви та символи хемічних елементів" замість плюмбум (свинець) подати оливо (плюмбій), замість станум (олово) - цина (станій)

5. Повернутися до написання  назв хемічних елементів з малої літери у всіх випадках, а не, як пропонується, писати деколи з великої, а деколи з малої, бо  вийде суцільний хаос.

6. Усталити назву "Періодична система елементів", бо запропонована (з додатком "Д.І. Менделеєва") суперечить міжнародним нормам.

7. У таблицях періодичної системи елементів (додаток Г) наводити лише українські назви хемічних елементів та їх міжнародні символи. Російських відповідників не подавати, бо це не перекладний словник, а матеріял для праці та навчання.

8. Запропоновані назви йод, йон, нікель схвалити та прийняти.

Експерти:

                        к.т.н., ст.н.п.                                                                Р. Рожанківський

                        д.фарм.н., проф.                                                          М. Ганіткевич

Голова ТК СНТТ                                                                     Б. Рицар

 Додаток до листа № 68 - ТК СНТТ-848 від 2.03.99

У Держстандарт України 

У Національну комісію України 

з хемічної термінології і номенклатури

ОБҐРУНТУВАННЯ ЗМІН

до ДСТУ-2439 "Елементи хімічні та речовини прості. Терміни та означення. Умовні позначення"

          Враховуючи ухвали IV-ї та V-ї Міжнародних термінологічних конференцій та ухвали хемічної секції НТШ у Львові (протокол від 14.03.97), вважаємо, що вищеназваний стандарт не може функціювати у прийнятому варіанті з таких причин:

          1. У даному стандарті українські назви хемічних елементів недоречно замінено на латинізовані відповідники.

          2. Вважаємо недоцільним уведення у стандарт назв простих речовин.

          3. Недоцільно записувати назви хемічного елемента з великої літери, а відповідні елементи простих речовин з малої літери.

          Заміна національних назв хемічних елементів на латинізовані приведе до знищення наявної, давно усталеної, національної термінології та до великих втрат в українській лексиці й лексикографії (не тільки в хемії, але й в інших природничих науках, техніці, побуті). Автори стандарту розділили назви хемічних елементів і простих речовин, допускаючи цим використання традиційних національних .назв лише для простих речовин. Однак це не обов'язкова вимога, що засвідчують приклади, наведені у стандарті (п. 4.11, ст. 11).

           Необхідність уведення латинізованих назв хемічних елементів і простих речовин замість національних (традиційні для української мови назви простих речовин автори допускають тільки у найпростіших випадках (п. 4.11)) автори обґрунтовують тим, що це допоможе входженню нашої країни в європейський і світовий термінологічний простір, сприятиме взаєморозумінню, уніфікує правила хемічної номенклатури і полегшить перекладання навчальної та наукової літератури з інших мов світу українською і навпаки, не витримує критики. Ні в якій поширеній мові світу (англійській, німецькій, російській, французькій, польській, чеській та інших) національні назви елементів не замінено на латинські. Отже, такий прецедент буде першим у світовій практиці. Чи є в цьому сенс?

          Автори вважають, що цей стандарт покладе край плутанині в поняттях проста речовина та хемічний елемент і уніфікує суто наукові терміни - назви хемічних елементів, поєднуючи їх з вимовою символів, назвами сполук та їх перетворень. Тоді незрозуміле, чому автори стандартують для ртуті назву Меркурій, а не Hydrargyrum, що відповідає прийнятому символу Hg? Як пояснювати назви таких речовин, як вода, азосполуки, тіонові сполуки, вуглеводні, вуглеводи тощо, виходячи зі стандартованпх назв хемічних елементів: Оксиґен, Гідроген, Нітроґген і Карбон.

          Використання великої літери для написання назви хемічного елемента та малої для простої речовини з першого погляду виглядає доцільним. Але це унеможливить використання навчальної, наукової і технічної і не тільки хемічної літератури попередніх видань і вимагатиме великих затрат в першу чергу в галузі освіти.

          Стандартувати назви простих речовин недоцільно, бо вони переважно збігаються з назвами хемічних елементів. Таких речовин відомо біля чотирьохсот. Традиційно складені назви окремих простих речовин (графіт, алмаз, озон тощо) не викликають непорозумінь у їх використанні.

          Хемічна секція НТШ у Львові вважає, що прийнятнішим був, з огляду на вищенаведені аргументи, проект? Цього ДСТУ, запропонований тими самими авторами. Подібний проект з певними поправками ми й пропонуємо як змінений ДСТУ:

1. З назви ДСТУ слід вилучити слова "та прості речовини" і сформулювати його як "Елементи хемічні. Терміни й означення основних понять. Умовні позначення" ДСТУ-2439-...

2. У ДСТУ залишити як основні українські назви хемічних елементів, наприклад, кисень, азот, водень тощо, допускаючи також використання латинізованих назв відповідно - оксиґен, нітроген, гідроген тощо, поданих після коми.

3. Вилучити з проекту ДСТУ табл. 3.2 "Назви найпростіших простих речовин" та п. 4.3, що стосується написання назв хемічних елементів і простих речовин.

4. Для елементів плюмбум, станум, виходячи з норм української мови, ввести назви плюмбій, станій (як, наприклад, магній, алюміній, натрій, калій тощо), та подати після коми українські назви оливо, цина і кремній.

5. Зберегти усталену назву нікель, не вводячи назви нікол та подати ртуть перед меркурій.

Варіант стандарту з вказаними поправками додаємо.

Завідувач кафедри

загальної хемії ДУ "Львівська політехніка,

відмінник освіти України, професор                                                                        М. Никипанчук

Голова хемічної секції НТШ, доцент                                                                        М. Ковбуз

професор кафедри загальної хемії,

Дійсний член НТШ у Львові                                                                                     M. Ганіткевич