ТК СНТТ: Транслітерування

Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю

(перша редакція проекту ДСТУ, пояснювальна записка, технічне завдання, відгуки, статті)

Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю

1. РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології Держспоживстандарту та Міністерства освіти і науки України; Національний університет ім. Т. Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв.

РОЗРОБНИКИ: Л. Масенко, докт. філол. наук; Р. Микульчик; В. Моргунюк, канд. техн. наук; Л. Пшенична, канд. філол. наук; О. Пономарів, докт. філол. наук; Б. Рицар, докт. техн. наук (керівник розробки); Р. Рожанківський, канд. техн. наук; Н. Тоцька, докт. філол. наук

2. ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від «___»__________200_ року №__

Є міжнародна традиція, згідно з якою кожну власну назву, написану латиничною графікою, прийнято писати однаково всіма мовами, що їх обслуговує латиниця, незалежно від правил читання. Так істотно простіше упізнати (зідентифікувати) власні назви об’єктів, фізичних і юридичних осіб. Отож, українські назви також стануть міжнародними, якщо їх подати латиницею.

Першу редакцію подібного стандарту розроблено в 1996 році, але не ухвалено, бо зацікавлені сторони не досягли консенсусу. Другу редакцію стандарту розіслано на відгуки в 2002 році, але не ухвалено з тієї самої причини. Перша і друга редакція містили по дві транслітераційні таблиці: одна — з використовуванням латиничних літеросполук і без діакритиків (за винятком I,j), друга — без літеросполук але деколи з діакритиками.

Врешті вияснено, що кожна з відомих і можливих систем транслітерування, яка використовує латиничні літеросполуки, не забезпечить потрібних властивостей системи транслітерування, насамперед нормативності, безпомилковості, зворотності, традиційності, повноти, однозначності. Наприклад, якщо застосовано транслітераційні пари г ↔ h, ц ↔ с, ч ↔ ch, то перше транслітерування видає спецгрупа → spechrupa, а після зворотного транслітерування ще й помилкове spechrupa → спечрупа.

Якщо ж попередньо розшукати конфліктні кириличні літеросполуки типу цг і розділити їх на літери (ц’г), то отримаємо спец’група → spec’hrupa, що ускладнює написання та порушує правила українського правопису.

Тому цей стандарт утверджує систему транслітерування без літеросполук, де кожній українській кириличній літері відповідає лише одна унікальна латинична літера. Це дає змогу задовольнити всі вимоги до системи транслітерування, що їх сформульовано в міжнародних стандартах і публікаціях українських науковців та фахівців з транслітерування.

Система літера на літеру не утворює помилок у тексті на відміну від інших систем і не порушує правил українського правопису, кількість запроваджених латиничних літер з діакритиками легко зведено до потрібних 8-и (24 літери взято з основної латиниці).

Цей стандарт утверджує єдині правила транслітерування будь-яких українських текстів з кирилиці на латиницю для міжнародного обмінювання інформацією, коли є потреба українські тексти подавати латиничними літерами, зокрема:

► імен і прізвищ громадян України в документах, що засвідчують особу;

► власних назв населених пунктів, вулиць, майданів, установ, закладів, та інших об’єктів на географічних картах, шляхах, вулицях, будинках, засобах усіх видів транспорту та в документах;

► імен і прізвищ авторів та назв творів, видавництв тощо у бібліографічній роботі (у каталогах, абеткових покажчиках, реєстрах, списках публікацій);

► наукових текстів, зокрема мовознавчих, словників тощо;

► адрес та інших текстів міжнародної пошти й телекомунікаційних мереж.

Правила транслітерування дуже легко запрограмувати й застосовувати у будь-яких комп’ютерних програмних засобах, призначених для опрацьовування текстів.

У цьому стандарті є по́силки на міжнародний нормативний документ ISO 9:1995(Е) Information and Documentation – Transliteration of Cyrillic characters by Latin characters – Slavic and non-Slavic Linguages (Інформація і документація – Транслітерування кириличних літер латиничними – слов’янські та неслов’янські мови).

Передавання тексту, написаного певною абеткою, літерами іншої абетки

Текст, отриманий унаслідок транслітерування

Інформація, подана певною системою графічних знаків

Сукупність усіх літер певної мови, розміщених в усталеному для цієї мови порядку

Передавання звуків певної мови транскрипційними знаками

У розгляданих стандартах надрядкова позначка, яка модифікує літеру

Латинична абетка, розширена літерами з діакритиками

Латинична абетка, складена з найпоширеніших 26-и літер, з яких дві з діакритиками

Система транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю згідно з узагальненими вимогами міжнародних стандартів, а також українських науковців має такі властивості:

► нормативність (повна відповідність системи до українського правопису, що може зробити її невідокремною частиною цього мовного закону)

► безпомилковість (система не вносить у тексти інформаційних помилок)

► системність (побудованість на основі правил, закладених у таблицю транслітерації)

► універсальність (здатність системи вирішувати різноманітні задачі міжнародного обмінювання текстовою інформацією)

► літерооснащеність (забезпеченість комп’ютерного варіанту системи потрібним набором латиничних літер з діакритиками)

► одномовність (зорієнтованість лише на одну мову – українську)

► традиційність (ураховано традиційні фонетичні та естетичні норми української мови, світові традиції вживання латинської абетки, створення транслітераційних пар, найближчих за вимовою і міжнародним транскрибуванням).

► повнота (здатність системи странслітерувати будь-які тексти, зокрема зі скороченнями та чужомовними запозиченнями)

► однозначність (кожну з однакових українських літер передає тою самою унікальною латинською літерою)

► зворотність (здатність точно відтворювати кириличний текст із странслітерованого латиничного)

► запрограмовність (придатність до розроблення програмних засобів та комп’ютерного застосовування системи)

► простота (здатність швидко странслітерувати текст автоматичними засобами чи власноручно).

Вимога до користувачів: безпосередність (не будувати слова через мову-посередника).

У проекті ДСТУ враховано вимоги міжнародного стандарту ISO 9: 1995(E) щодо створення національного стандарту міжнародного рівня.

Транслітерування відбувається згідно з транслітераційною таблицею, яка складається з транслітераційних пар, де пара – це кирилична літера і відповідна до неї латинична літера, що мають однакову чи подібну вимову. Серед 32-х латиничних літер- відповідників є 8 з діакритиками (є-ê, ж-ž, ї-ï, ч-č, ш-š, щ-ŝ, ю-û, я-â) та 24 вибрані з основної латиниці. Добиранню пар допоміг аналіз стандартних систем транслітерування (ISO/R9-1968(Е), ISO 9:1995(Е), ГОСТ 7.79-2000 СИБИД, ГОСТ 16876-71, проекту ДСТУ -2002, та численних пропозицій щодо модифікації систем.

Усі транслітераційні пари зі згаданих стандартів, які спотворюють українське письмо на латиниці (в-v, г-g, ґ-ġ, и-i, і-ì, х-h), відкинено й замінено на прийнятніші (в-w, г-h, ґ-g, и-y, і-i, х-x).

Номер	Літера кирилиці	Літера латиниці
1	а, А	a, A
2	б, Б	b, B
3	в, В	w, W
4	г, Г	h, H
5	ґ, ґ	g, G
6	д, Д	d, D
7	е, Е	e, E
8	є, Є	ê, Ê
9	ж, Ж	ž, Ž
10	з, З	z, Z
11	и, И	y, Y
12	і, І	i, I
13	ї, Ї	ï, Ï
14	й, Й	j, J
15	к, К	k, K
16	л, Л	l, L
17	м, М	m, M
18	н, Н	n, N
19	о, О	o, O
20	п, П	p, P
21	р, Р	r, R
22	с, С	s, S
23	т, Т	t, T
24	у, У	u, U
25	ф, Ф	f, F
26	х, Х	x, X
27	ц, Ц	c, C
28	ч, Ч	č, Č
29	ш, Ш	š, Š
30	щ, Щ	ŝ, Ŝ
31	ю, Ю	û, Û
32	я, Я	â, Â
33	ь	'
34	’ (апостроф)	’ (апостроф)

Систему найпростіше зреалізувати на сучасному комп’ютері, де в таблиці символів є достатній набір латиничних літер з діакритиками.

Систему транслітерування порекомендовано вживати скрізь, де це можливо, оскільки вона найпростіша, безпомилкова й дотримується українського правопису.

№	Українська кирилиця	Транслітерація
1	Ананьїв	Anan'ïw
2	Боярка	Boârka
3	Вінниця	Winnycâ
4	Григорій	Hryhorij
5	ґонта	Gonta
6	Дарниця	Darnycâ
7	Дем’ян	Dem’ân
8	Едуард	Eduard
9	Євген	êwhen
10	Житомир	žytomyr
11	Запоріжжя	Zaporižžâ
12	Ізмаїл	Izmaïl
13	Йосип	Josyp
14	Київ	Kyïw
15	Коломия	Kolomyâ
16	Корець	Korec'
17	Львів	L'wiw
18	Людмила	Lûdmyla
19	Миколаїв	Mykolaïw
20	Надія	Nadiâ
21	Ольжич	Ol'žyč
22	Прип’ять	Pryp’ât'
23	Реп’яхи	Rep’âxy
24	Сергієчко	Serhiêčko
25	Синє	Synê
26	Снятин	Snâtyn
27	Тетіїв	Tetiïw
28	Україна	Ukraïna
29	Уніатський	Uniаts'kyj
30	Фастів	Fastiw
31	Харків	Xarkiw
32	Цибулів	Cybuliw
33	Черкаси	čerkasy
34	Шевченко	Šewčenko
35	Щоголів	Ŝoholiw
36	Юрій	Ûrij
37	Яготин	Âhotyn

транслітерування, транслітерація, кирилиця, латиниця, основна латиниця, діакритик, літера, абетка, літеросполука, транслітераційна таблиця, нормативність, безпомилковість

до першої редакції проекту національного стандарту України

«Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю»

Розроблений ДСТУ має замінити чинний сьогодні в Україні ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита», який треба скасувати через невідповідність до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі Світової організації торгівлі й непридатність до подальшого вжитку.

ДСТУ розроблено на засадах ISO 9:1995(E) щодо створення національного стандарту міжнародного рівня.

Створення широкодоступних ефективних засобів для міжнародного обміну інформацією у всіх сферах діяльності, з безпомилковим транслітеруванням кириличних текстів у латиничні.

Перегляд чинного в Україні транслітераційного стандарту ГОСТ 16876-71 виявив, що обидві запропоновані в ньому системи транслітерування (А, Б) не гарантують безпомилковості перетворення інформації з кирилиці на латиницю через те, що деякі кириличні літери (є, ї, ж, х, ч, ш, щ, ю, я) транслітерують на їх кількалітерні латиничні відповідники (je, jі, zh, kh, ch, sh, shh, ju, ja).

Якщо в кириличному тексті є деякі конфліктні літеросполуки (йе, йі, зг, кг, цг, сг, сгг, йу, йа), наприклад цг у скороченні спецгосп, то у странслітерованому латиничному тексті ch утвориться, як заплановано, від ч, а також від цг унаслідок транслітерування літера на літеру. Вислід першого транслітерування такий: спецгосп → spechosp. Але далі система втрачає зворотність, бо внаслідок зворотного транслітерування всі латиничні літеросполуки (je, jі, zh, kh, ch, sh, shh, ju, ja) перетворяться у відповідні кириличні літери (є, ї, ж, х, ч, ш, щ, ю, я). Тобто оригінальний кириличний текст також спотвориться (спецгосп → spechosp → спечосп). Основне джерело появи конфліктних літеросполук в кириличному тексті – це запозичення з чужих мов та скорочення. Найпоширеніша конфліктна літеросполука – це зг.

Якщо перед прямим транслітеруванням розшукати конфліктні кириличні літеросполуки та знищити їх, розділивши на літери (й’е, й’і, з’г, к’г, ц’г, с’г, с’гг, й’у, й’а), то порушаться правила українського правопису, де непередбачено роздідових знаків між приголосними (спецгосп → спец’госп → spec’hosp).

Зрозуміло, що системи транслітерування, які частково залучають операції літера на літеросполуку, спотворять лише деяку інформацію. Але щоб раз і назавжди забезпечити безпомилковість странслітерованих текстів, треба цілком вилучити транслітерування літера на літеросполуку зі стандартів (міжнародних, регіональних, національних і галузевих), щоб офіційний міжнародний обмін інформацією на ріжних рівнях не призводив до появи помилок унаслідок застосування ненадійної системи транслітерації. Безпомилковість інформаційних повідомлень необхідна, щоб не створювати технічні бар’єри у торгівлі в СОТ.

Транслітерування літера на літеру відбувається за транслітераційною таблицею (див. Таблицю 1), яка складається з транслітераційних пар. Кожна пара - це кирилична літера та якнайближча до неї за вимовою латинична літера-відповідник. Кількість латиничних відповідників з діакритиками обмежено до 8-и.

Система передає в латиницю всі втілені в кириличному тексті зміни українського правопису, тобто ця система може стати частиною українського правопису.

Странслітеровані тексти стають придатними для широкого письмового вживання, бо латиничні тексти (особливо власні назви) застосовує весь світ.

Застандартована єдина система літера на літеру допоможе упорядкувати в Україні власні назви латиницею (прізвища й дані особистих документів, географічні назви, усталені дорожні повідомлення тощо), спростити розуміння й підняти значущість української мови в світі.

Об’єкт стандартизації – це система транслітѐрування літера на літеру українських текстів з кирилиці на латиницю.

Транслітераційну таблицю складено на підставі аналізу параметрів стандартних систем транслітерації (ISO/R9-1968(Е), ISO 9:1995(Е), ГОСТ 7.79-2000 СИБИД, ГОСТ 16876-71, проект ДСТУ -2002), а також пропозицій щодо їх модифікації.

Найбільше правильних транслітераційних пар «українська кирилиця –латиниця» є в ISO/R9-1968(Е), де спеціально для української мови подано пару и-y, а для української та білоруської мов разом ще дві пари, а саме г-h, і-i. В усіх інших стандартах згаданих трьох пар нема – в ISO 9:1995(Е) і ГОСТ 7.79-2000 замість них подано покручі и-і, г‑g, і-ì, додано ще один покруч х-h. Пару ґ-ġ подає лише ISO 9:1995(Е), міждержавні стандарти українську літеру ґ не визнають. Усі транслітераційні пари, які спотворюють українське письмо на латиниці (в-v, г-g, ґ-ġ, и-i, і-ì, х-h), відкинено й замінено на прийнятніші (в-w, г-h, ґ-g, и-y, і-i, х-x) – див. Таблицю 1.

Неважко пояснити чому так багато неправильних транслітераційних пар – справа в тому, що системи А в ISO 9:1995(Е) та ГОСТ 7.79-2000 об'єднують 7 мов (білоруську, болгарську, македонську, російську, сербохорватську, українську, старослов'янську), обмежуючись усього-навсього 52 літерами (а лише в одній українській абетці є 32 літери). У ГОСТ 16876-71, чинному в Україні, також об’єднано 7 мов (старослов’янської нема, зато уведено монгольську).

В організації ISO розуміють, що собою уявляє об’єднання мов, тому пропонують кожній країні розробити національний стандарт міжнародного рівня: «Прийняття цього міжнародного стандарту (ISO 9:1995(Е)) для міжнародного спілкування залишає кожній країні змогу прийняти для власного вживання національний стандарт, який може відрізнятися за умови, що він сумісний з міжнародним стандартом. Система пропонує уможливити це і акцептувати для міжнародного вживання, якщо створену графіку можна сконвертувати автоматично в графіку, вжиту для будь-якої національної системи, доки це потрібно.»

Запропонована система транслітерації кожній кириличній літері ставить у відповідність одну унікальну латиничну літеру, 24 кириличні літери (з 32-х) спаровано з 24-а літерами основної латиниці (літери v, q не застосовано); а решту 8 пар з 32-х сформовано за допомогою латиничних літер з діакритиками (є-ê, ж-ž, ї-ï, ч-č, ш-š, щ-ŝ, ю-û, я-â) Це небагато, якщо порівняти з чеською латиницею – там 15 літер з діакритиками і проблем з ними не виникає.

Система транслітерування широкодоступна, бо її легко зреалізувати на сучасному комп’ютері, де в таблиці символів є всі потрібні латиничні літери з діакритиками. Систему доцільно вживати всюди, де потрібна транслітерація, оскільки вона найпростіша, передає вимоги українського правопису, точно передає текстову інформацію (за умови безпомилковості тексту-оригіналу), що потрібно для дотримання вимог Угоди про технічні бар’єри у торгівлі в СОТ.

Система транслітерації має такі властивості: нормативність (може стати частиною українського правопису), безпомилковість (не зумовлює інформаційних помилок), традиційність (враховує традиційні фонетичні й естетичні норми української мови, бо вживання кожної латинської літери узгоджено зі світовими традиціями вживання латинської абетки і в усіх прийнятних для української мови випадках використано літери, найближчі за вимовою і які слугують знаками міжнародної транскрипції), одномовність (зорієнтованість лише на одну мову – українську), повнота (здатність транслітерувати найскладніші тексти зі скороченнями та чужословами), однозначність (кожну з однакових українських літер передає тою самою унікальною латинською літерою), зворотність (здатність точно відтворити кириличне написання із наявного латиничного).

Інші необхідні властивості системи транслітерації – це літерооснащеність, запрограмовність й універсальність, тобто забезпеченість сучасних комп’ютерів набором потрібних латиничних літер з діакритиками, здатність простими доступними технічними засобами обслуговувати потреби в усіх сферах застосування, де тепер майже в кожній галузі транслітерують по-своєму, тобто припинити теперішний безлад у транслітеруванні українських текстів з кирилиці на латиницю.

Вимоги до користувача: безпосередність (будувати слова лише на український лад, без мови-посередника).

4. Відповідність проекту стандарту до зарубіжних аналогів

Цей стандарт відповідає стандартові ISO 9: 1995(E) Information and Documentation – Transliteration of Cyrillic characters by Latin characters – Slavic and non-Slavic Languages (Інформація і документація – Транслітерування кириличних літер латинськими – Слов’янські та неслов’янські мови) в частині розроблення національного транслітераційного стандарту міжнародного рівня.

5. Надання чинності стандартові, впровадження, дата першого перевіряння і періодичність перевірянь ДСТУ

Дату надання чинності стандарту відповідно до п. 3.5.4 ДСТУ 1.2 визначають під час затверджування ДСТУ. Дату першого перевіряння ДСТУ уточняють після встановлення дати надання чинності ДСТУ. Далі треба перевіряти ДСТУ не рідше, ніж раз на п’ять років (відповідно до п. 4.3.1.ДСТУ 1.2). Мета – забезпечити відповідність ДСТУ до чинного законодавства України, потребам населення і держави, обороноздатності, рівневі розвитку науки й техніки, досягненому на час перевіряння ДСТУ, а також утвердити ступінь відповідності до вимог міжнародних, регіональних стандартів і національних стандартів інших країн.

6. Взаємозв’язки з іншими нормативними документами

Перед розробленням цього транслітераційного ДСТУ проаналізовано чинний в Україні стандарт ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита». На підставі аналізу й експертиз ТК 19 визнав цей стандарт непридатним до вжитку через те, що подані в ГОСТ 16876-71 системи транслітерування А і Б можуть спотворювати інформацію з деяких текстів. А це може призвести до порушення вимог Угоди про технічні бар’єри в торгівлі у Світовій організації торгівлі.

У розроблюваному ДСТУ як складникові Національної системи стандартизації враховано вимоги таких основоположних стандартів:

ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення;

ДСТУ 1.1:2001 Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення понять.

ДСТУ 1.1:2003 Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів.

ДСТУ 1.7:2001 Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять.

У проекті ДСТУ враховано вимоги міжнародного стандарту ISO 9: 1995(E) Information and Documentation – Transliteration of Cyrillic characters by Latin characters – Slavic and non-Slavic Languages (Інформація і документація – Транслітерування кириличних літер латиничними – Слов’янські та неслов’ян-ські мови) щодо створення національного стандарту міжнародного рівня.

Під час розробляння стандарту «Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю» використано такі джерела інформації:

Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408-ІІІ.

Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. Потебні; Ін‑т української мови – стереотипне вид. – К.: Наукова думка. – 2000. – 240 с.

7.2 Міжнародні та регіональні транслітераційні стандарти:

ISO / R9–1968(E) ISO Recommendation R9 International system for the transliteration of Slavic Cyrillic characters (Міжнародна система для транслітерування кириличних літер)

ISO 9: 1995(E) Information and Documentation – Transliteration of Cyrillic characters by Latin characters – Slavic and non-Slavic Languages (Інформація і документація – Транслітерування кириличних літер латинськими – Слов’янські та неслов’янські мови ).

ГОСТ 7.79–2000 Межгосударственный стандарт. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Правила транслитерации кирилловского письма латинским алфавитом. – Минск.

Н.Ф.Чумакова, О.А.Антошкова, В.Н.Белоозеров. Пояснительная записка к проекту межгосударственного стандарта «СИБИД. Правила транслитерации кирилловского письма латинским алфавитом» (окончательная редакция).- 1998

ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита».

ГОСТ 7.29-80 Представление расширенного кириллического алфавита для обмена информацией на магнитных лентах.

ВИЛУЧЕНІ ТРАНСЛІТЕРАЦІЙНІ ПАРИ		УВЕДЕНІ ТРАНСЛІТЕРАЦІЙНІ ПАРИ
ISO 9: 1995(E), ГОСТ 7.79–2000		ДСТУ-2009
в, В	v,V	в, В	w, W
г, Г	g, G	г, Г	h, H
ґ, ґ	ġ, ġ	ґ, ґ	g, G
и, И	і, І	и, И	y, Y
і, І	і, І	і, І	i, I
х, Х	h, H	х, Х	x, X

термінологія», керівник роботи ____________ Б. Рицар

Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю

за «Програмою перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі Світової організації торгівлі»

Виконавець: ТК 19 «Стандартизація науково-технічної термінології»

Розроблений ДСТУ має замінити чинний сьогодні в Україні ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита», який треба скасувати як невідповідний до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі у Світовій організації торгівлі й непридатний до подальшого вживання.

Новий ДСТУ розроблено на засадах ISO 9:1995(E) щодо створення національного стандарту міжнародного рівня.

Травень 2007 – квітень 2009 року (перша редакція). Згідно «Програми перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі у Світовій організації торгівлі» та розподілу міждержавних стандартів за технічними комітетами Держспоживстандарту України й термінами виконання» належало завершити до кінця 2008 року. Але обсяг роботи суттєво збільшився – за цей період переглянено ГОСТ 16876-71, встановлено його невідповідність до Угоди про технічні бар’єри в торгівлі СОТ і розроблено новий ДСТУ.

Травень 2009 – вересень 2009 – остаточна редакція.

Проаналізувавши чинний в Україні транслітераційний стандарт ГОСТ 16876-71, можна легко переконатися, що обидві запропоновані в ньому системи транслітерування (А, Б) не гарантують безпомилкового перетворення інформації з кирилиці на латиницю тому, що деякі кириличні літери (є, ї, ж, х, ч, ш, щ, ю, я) транслітерують на їх кількалітерні латиничні відповідники (je, jі, zh, kh, ch, sh, shh, ju, ja).

Якщо в кириличному тексті є деякі конфліктні літеросполуки (йе, йі, зг, кг, цг, сг, сгг, йу, йа), наприклад зг у слові «Згурівка», то у странслітерованому латиничному тексті zh утворюватиметься, як заплановано, від ж, а також від зг унаслідок транслітерування літера на літеру. У латиничному тексті появиться «Zhuriwka», а далі система втрачає зворотність, бо внаслідок зворотного транслітерування всі латиничні літеросполуки (je, jі, zh, kh, ch, sh, shh, ju, ja) перетворяться в кириличні літери (є, ї, ж, х, ч, ш, щ, ю, я). Тобто оригінальний кириличний текст також спотвориться – в розгляданому прикладі замість слова «Zhuriwka» появиться «Журівка». Вагоме джерело появи конфліктних літеросполук в кириличному тексті – це запозичення з чужих мов та скорочення. Найпоширенішна конфліктна сполука – це зг.

Якщо на початку програми прямого транслітерування розшукати конфліктні кириличні літеросполуки та зліквідувати їх, розділивши на літери (й’е, й’і, з’г, к’г, ц’г, с’г, с’гг, й’у, й’а), то порушаться правила українського правопису, в якому не передбачено роздідові знаки між приголосними (Згурівка → З’гурівка → Z’huriwka).

Тому розроблено транслітераційну таблицю системи літера на літеру, яка кожній кириличній літері українського тексту (назви, слова, вислову, статті тощо) ставить у відповідність найближчу за вимовою латиничну літеру (літеру української латиничної абетки) з урахуванням традицій і потреби обмежити кількість літер з діакритиками. Дібрані таким способом пари разом становлять транслітераційну таблицю, за якою транслітерують український текст з кирилиці на латиницю. Странслітеровані тексти стають придатними для широкого письмового вживання, бо латиничні тексти (передусім власні назви) використовує весь світ.

Система, згідно з транслітераційною таблицею, почергово замінює кожну кириличну літеру в українському тексті (тобто назві, слові, вислові, статті тощо) на відповідну латиничну літеру, а також подібним способом виконує зворотне транслітерування (латиничних літер на кириличні). Таке транслітерування постійно ототожнює змісти двох текстів, кириличного та латиничного, який би з них не змінювали. Тому ця система має перспективу стати надійною частиною українського правопису, як би його не змінювали.

Щоб утворити українську латиницю та національну систему кирилично-латиничного транслітерування, упорядкувати українські власні назви латиницею (прізвища й інші дані в закордонних паспортах, географічні назви тощо), спростити розуміння й підняти значущість української мови в світі, усі інші системи, способи, правила, таблиці транслітерування текстів з кирилиці на латиницю в усіх сферах діяльності доцільно було б скасувати, а щонайменше не стандартувати.

Застосовування транслітераційної системи літера на літеру не створює помилок у тексті на відміну від інших систем, де часткове транслітерування літера на літеросполуку може створити інформаційні помилки й унаслідок цього призвести до технічних бар’єрів у торгівлі в СОТ.

Система транслітерування літера на літеру цілком самодостатня і їй не потрібні ще якісь додаткові неповноцінні системи з частковим транслітеруванням літера на літеросполуку, які, на жаль, пропонують нам ГОСТ-и ще з 1971 року. Міжнародний стандарт ISO 9: 1995 із кирилично-латиничного транслітерування не визнає систему літера на літеросполуку та пропонує для вживання лише систему літера на літеру.

Об’єкт стандартизації – це система транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю способом літера на літеру. 24 кириличні літери (з 32-х) спаровано з 24-а літерами основної латиниці (літери v, q з повного набору 26 літер не застосовано); 8 кириличних літер (є, ж, ї, ч, ш, щ, ю, я) спаровано із латинськими літерами з надрядковими діакритиками (ê, ž, ї, č, š, ŝ, û, â). Таким чином створено українську латиничну абетку, відповідну до української кириличної, а також транслітераційну таблицю за парами взаємовідповідних кириличнних і латиничних літер. В українську латиничну абетку залучено всього 8 літер з діакритиками (враховуючи латиничне ї). Це небагато, якщо порівняти з чеською латиницею – там 15 літер з діакритиками і проблем з ними не виникає.

Попри непотрібність знання вимови странслітерованого на латиницю тексту, зауважимо, що кожну українську латиничну літеру треба читати так само, як читають відповідну до неї українську кириличну літеру: y → [и]; â → [йа].

Спосіб транслітерування (літера на літеру) і відповідні програмні засоби дуже прості, а странслітерований текст – найправильніший з погляду точності отриманої інформації (за умови безпомилковості тексту-оригіналу), що потрібно для дотримання вимог Угоди про технічні бар’єри у торгівлі в СОТ.

Система транслітерування має бути нормативна (здатна стати складовою частиною Українського правопису), безпомилкова (не створювати інформаційних помилок), традиційна (має враховувати традиційні фонетичні й естетичні норми української мови), одномовна (зорієнтована лише на одну мову – українську), повна (здатна транслітерувати найскладніші тексти із чужословами та скороченнями), однозначна (завжди однаково подавати латиницею однакові українські літери), зворотна (здатна точно відтворити кириличний текст із наявного латиничного).

Система транслітерування має ще бути літерооснащена, запрограмовна й універсальна, тобто має бути забезпечена в сучасних комп’ютерах повним набором потрібних латиничних літер з діакритиками, здатна простими доступними технічними засобами обслужити потреби в усіх сферах застосовування, без винятків, і, як наслідок, припинити теперішний безлад у транслітеруванні з кирилиці на латиницю українських текстів, які тепер майже в кожній галузі транслітерують по-своєму.

Про безпосередність системи (будувати слова на лад українськох мови, а не мови-посередника) повинні подбати користувачі.

5. Розділи й основні положення, що їх установлює ДСТУ

6. Взаємозв’язки з іншими нормативними документами

Перед розробленням цього транслітераційного ДСТУ проаналізовано чинний в Україні стандарт ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита». На підставі аналізу й експертизи ТК 19 визнав цей стандарт непридатним до вживання через те, що подані в ГОСТ 16876-71 системи транслітерування А і Б можуть спотворювати інформацію з деяких текстів. А це може призвести до порушення вимог Угоди про технічні бар’єри в торгівлі у Світовій організації торгівлі.

У розроблюваному ДСТУ, як складникові Національної системи стандартизації, треба враховувати вимоги таких основоположних стандартів:

ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні положення;

ДСТУ 1.1:2003 Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів.

ДСТУ 1.7:2001 Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ 3966-2000 Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять.

У проекті ДСТУ треба врахувати вимоги міжнародного стандарту ISO 9: 1995(E) Information and Documentation – Transliteration of Cyrillic characters by Latin characters – Slavic and non-Slavic Languages (Інформація і документація – Транслітерування кириличних літер латинськими – Слов’янські та неслов’янські мови) щодо створення національного стандарту міжнародного рівня.

Для розробляння стандарту «Транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю» треба використати такі джерела інформації:

Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408-ІІІ.

7.2 Міжнародні та регіональні транслітераційні стандарти:

ISO / R9 – 1968(E) ISO Recommendation R9 International system for the transliteration of Slavic Cyrillic characters (Міжнародна система для транслітерації кириличних літер

ГОСТ 16876-71 «Правила транслитерации букв кирилловского алфавита буквами латинского алфавита».

ГОСТ 7.29-80 Представление расширенного кириллического алфавита для обмена информацией на магнитных лентах.

7.3 Національні нормативні документи України:

Нормативна транслітераційна таблиця для відтворення українських власних назв англійською мовою// Рішення №9 Української комісії з питань правничої термінології. – К.: протокол №2, 19.04.1996.

Суто нормативних національних документів із транслітерування українських текстів з кирилиці на латиницю нема, тому належить скористати із незреалізованого проєкту ДСТУ «Транслітерування українських літер латинськими» – Київ, Держстандарт України, 2002.

1. В.Козирський. До питання про українську латинку або правила міжнародньої транслітерації української латиниці. – часопис «Слово», ч. 4, 1995

2. О.Вакуленко. Українська латинка: Відтворення без спотворення// Відтворення українських власних назв (антропонімів і топонімів) іноземними мовами. Міжнародна наукова конференція, Київ 7-8 грудня 1993 р. Доповіді та повідомлення. – К.: 1995. – С. 48-52.

3. А.Дяков, Т.Кияк. Латинська транслітерація як складова частина українського правопису// Відтворення українських власних назв (антропонімів і топонімів) іноземними мовами. Міжнародна наукова конференція, Київ, 7-8 грудня 1993 р. (Доповіді та повідомлення). – Київ, 1995. – С. 30-47.

4. Р.Рожанківський. До проєкту універсальної таблиці українсько-латинської транслітерації// Проблеми української науково-технічної термінології (Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Держ. ун-т «Львівська політехніка», 1996. – С. 70-72

5. В.Моргунюк. До питання про транслітерацію українських текстів латинкою// Проблеми української науково-технічної термінології (Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Держ. ун-т «Львівська політехніка», 1996. – С. 73

6. Є.Козир, Л.Пшенична. Українська латинка, проблеми її створення та застосування// Проблеми української науково-технічної термінології (Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Держ. ун-т «Львівська політехніка», 1996. – С. 74

7. О.Білодід, М.Корнілов, С.Нерознак, М.Вакуленко, О.Вакуленко. Комп'ютерна програма «Українська латиниця»// Проблеми української науково-технічної термінології (Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Держ. ун-т «Львівська політехніка», 1996. – С. 75

8. А.Д'яков, Т.Кияк. Проблеми відтворення українських слів латинкою у міжнародних наукових термінах та номенклатурах// Проблеми української науково-технічної термінології (Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Держ. ун-т «Львівська політехніка», 1996. – С. 76

9. Проект ДСТУ Транслітерація українських букв латинськими. – перша редакціця, Інст. Фунд. Досліджень УНА: К., 1996

10. Л.Пшенична, Є.Козир, В.Моргунюк. Транслітерація українських текстів латинкою// Українська термінологія і сучасність (Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції). – К.: НАН України, 1997. – С. 231

11. Б.Рицар, Р.Рожанківський. Українсько-латинська транслітерація: універсальність і точність// Українська термінологія і сучасність (Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції). – К.: НАН України, 1997. – С. 232-235

12. Т.Кияк, А.Дяков. Українська латинка – мовні та соціяльні аспекти. – Час /Time, 28 08 – 3 09 1997. – С. 11

13. А.Д'яков. Механізм запровадження української транслітерації// Українська термінологія і сучасність (Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції). – К.: НАН України, 1997. – С. 235-236

14. М.Вакуленко. Транслітераційний стандарт як доповнення до українського правопису// Українська термінологія і сучасність (Матеріали II Всеукраїнської наукової конференції). – К.: НАН України, 1997. – С. 237-238

15. А.Д'яков. Українська латинка та її практичне застосування// Вісник Держ. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: Проблеми української термінології (Матеріали 5-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, 1998. – № 336. – С. 135-137

16. Р.Рожанківський, Р.Мисак. Засади та реалізація кирилично-латиничної транслітерації українських назв і текстів// Вісник Держ. ун-ту Львівська політехніка. Серія: Проблеми української термінології (Матеріали 5-ї міжнар. наукової конференції). – Львів, 1998. – № 336. – С. 137-140

17. О.Біланюк, С.Трофименко. Транслітераційні манівці// Вісник Держ. ун-ту Львівська політехніка. Серія: Проблеми української термінології (Матеріали 5-ї міжнар. наукової конференції). – Львів, 1998. – № 336. – С. 134-135

18. Проект ДСТУ Транслітерування українських літер латинськими. – друга редакціця, Інст. Фунд. досліджень УНА: К., 2002

19. Р.Григорчук. Транслітерація назв населених пунктів України з «Г» та «Ґ» на англомовних картах// Проблеми української термінології (Збірник наукових праць учасників 8-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2004, С. 23-25

20. Є.Кобилянський, А.Кобилянський. Українська латиниця для інтернету// Проблеми української термінології (Збірник наукових праць учасників 9-ї Міжнародної наукової конференції). – Львів, Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2006. – С. 120-122

21. Б.Рицар, Р.Рожанківський, Р.Микульчик. Транслітерування українських текстів з кирилиці в латиницю// Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: Проблеми української термінології. – Львів, 2008. – № 620. – С. 55-61

термінологія», керівник роботи ______________ Б. Рицар


Лист Заступника Міністра МВС України від 13.05.09	Лист від Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб «Про опрацювання проекту ...» (с. 1) від 5.05.09	Лист від ДДГІРФО «Про опрацювання проекту ...» (с. 2) від 5.05.09

Лист від Департаменту Державтоінспекції МВС України від 27.04.09	Зауваження та пропозиції ДНДІ МВСУ до проекту від 13.05.2009


Лист щодо погодження переліку стандартів від 04.10.05	Додаток до листа від 04.10.05


Лист щодо перегляду міждержавних стандартів від 21.04.06	Додаток до листа від 21.04.06